За зиму маневичанин наплів пів сотні виробів із лози - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.93 € 30.41
За зиму маневичанин наплів пів сотні виробів із лози

«Якби лише було бажання й здоров’я, то всьому можна навчитися», – вважає Олександр Іванович, відзначаючи, що у справі лозоплетіння важливо мати силу в руках.

Фото Юлії МУЗИКИ.

За зиму маневичанин наплів пів сотні виробів із лози

Житель села Копилля Олександр Лопоха має оригінальне і корисне в господарстві хобі – він неабиякий мастак по плетінню лозяних виробів.

Чоловік перейняв ази лозоплетіння від свого колеги з меліорації лиш за одну ніч, а відтоді вже давно перевершив свого вчителя й нині навіть не злічить скільки виробів сплів.

«Перший мій кошик був таким кострубатим… Ну, а далі – один за одним все кращі…» – з усмішкою ділиться копиллівський вмілець, який найчастіше займається виготовленням великих, середніх й малих кошиків, корзин та коробок.

– Важливо заготувати хорошої, однорічної лози, – каже майстер. – Сезон заготівлі  розпочинається, коли верба скидає листя й триває аж до розпущення нових бруньок. В нас матеріалу багато, особливо вздовж доріг та річок, де «автодорівцями»  й працівниками водного господарства постійно обрізуються кущі верболозів.

Розповідає Олександр Іванович, що зазвичай на одну середню корзину потрібно близько півтори сотні вербових прутів, яких майстри називають молокітою. З товстіших виготовляються основа, ребра й перепліт, а тоншими заплітається виріб. Найгрубіші прути не мають бути в діаметрі більше сантиметра.

Чоловік перейняв ази лозоплетіння від свого колеги з меліорації лиш за одну ніч, а відтоді вже давно перевершив свого вчителя й нині навіть не злічить скільки виробів сплів.

– Якщо взимку заготовлена лоза зберігається на морозі, то перед тим, як починати щось із неї плести, потрібно її занести в тепле приміщення, аби вона температуру набрала, це надасть їй необхідної гнучкості – ділиться вмілець, зауважуючи, що випробував він вже різні техніки лозоплетіння, зокрема,  варив лозяні прути для виготовлення маленьких корзиночок. Скручував лозу й клав у каструлю з киплячою водою. «Але так мороки занадто багато…» – каже він.

«Якби лише було бажання й здоров’я, то всьому можна навчитися», – вважає Олександр Іванович, відзначаючи, що у справі лозоплетіння важливо мати силу в руках. А сам він у руках міцний – разом зі своїм братом Анатолієм входив до складу районної команди з перетягування канату, яка на початку двотисячних завоювала навіть всеукраїнську першість.

«Люблю їздити на спортивні фестивалі», – каже пан Олександр, що багато разів був на змаганнях як представник команди Копиллівської сільської ради. Буває він і на інших районних заходах, зокрема, на святкуванні Дня Незалежності України як майстер старовинного народного промислу – лозоплетіння (на знімку).

Нині вироби Олександра Лопохи є мало не в кожного із його односельчан.  Творіннями рук умільця  послуговуються й  мешканці довколишніх населених пунктів.  Як розповідає він, в селі є ще кілька старших чоловіків, що плетуть кошики, та зазвичай вони це роблять лиш для власних потреб. А його хобі допомагає йому з користю проводити довгі зимові вечори, та й людям у нагоді стає. От і за минулу зиму він сплів пів сотні лозяних виробів.

Найчастіше виготовлені ним  великі  плетені корзини селяни використовують для того, щоб  худобі  січку носити, у них також  зручно й картоплю, ріпу та  інші овочі збирати.  Незамінними для багатьох є й грибні кошики пана Олександра, з якими він і сам щораз йде до лісу. 

– Речі такі в господарстві потрібні. От виготовив лозяну коробку, заплів густо дно, – й маєш вже чим у хату до грубки дрова носити. Й зручно, й гарно,  й у кімнаті чисто, – ділиться вмілець, зауважуючи, що такий виріб дуже до вподоби його дружині, яка вчителює у місцевій школі.

Розповідає Олександр Лопоха, що виготовлені ним власноруч лозяні вироби та ясенові граблі  – його найперший подарунок для іменинників. На своєму столярному станку він все, що необхідне в господарстві, сам майструє. А якщо комусь із односельчан рабрини до підвод, топорища чи ще щось інше зі столярки потрібне, – то і їх виручить. 

Юлія МУЗИКА.