Під час зустрічі із земляками Надзвичайний і Повноважний Посол України у Литві Борис Климчук зізнався: «Я постійно вчуся, мені все цікаво, я вже замучив своїх дипломатів, які постійно шукають необхідну інформацію»...
Продовженння. Початок у «Волині» за 14 березня.
Валентина ШТИНЬКО
Привітний, підтягнутий, в ошатній уніформі із написом «Державна лісова служба», лісничий Стасіс Трускаускас показував свої володіння. Вісімнадцятикілометрова туристична траса по берегах ріки Неріс – справжня розкіш для ока. Мальовничіших куточків природи із древніми курганами ще треба пошукати. Але й люди зробили все для того, щоб привабити сюди туристів. Лісові скульптури та рекреаційні споруди, як зауважив наш гід, мають «противандальне» виконання, дбають тут і про очищення лісу та вивезення сміття. Ми помітили дерева із яскравими мітками. Це вказівники, щоб туристи завжди змогли знайти напрям до траси. — А щодо доріг, то без них у лісі ну нікуди, – вважає Стасіс Трускаускас. — Ні пожежу загасити, ні матеріал вивезти, ні грибів-ягід назбирати. Тому про дороги — особлива турбота, щорічно в них вкладаємо 11 мільйонів літів, частину коштів виділяє Євросоюз, але, зауважте, на реконструкцію старих і на будівництво нових доріг, а не на засипання ям. Євросоюз — не дійна корова й зі своїми грішми він розлучається не так просто. Наприклад, щоб купити пожежну машину, довелося списати понад сто аркушів комп’ютерного тексту! Але машина того варта, посміхаються наші співрозмовники. Ну, а щодо планування майбутнього, то Євросоюз — це така планова економіка, що колишній Союз хай сховається!
РУБАЮТЬ, А ТРІСКИ НЕ ЛЕТЯТЬ Поодинокі дерева із червоними мітками ми зауважили й в іншому місці, на вирубці, де працював своєрідний «лісовий комбайн». Розумна машина з легкістю зрізувала стрункі столітні сосни, причому вони не падали на землю, а одразу ж позбувалися своїх пишних крон, сучків і перетворювалися на кругляки заданих розмірів. Тут не волочать зрізаних дерев по землі: деревина від цього забруднюється і втрачає якість, а значить і ціну, та й грунт нищиться. А щодо поодиноких «мічених» дерев, то їх вибирають лісники й залишають на вирубуваній ділянці для збереження генофонду, для того, щоб птах мав де сісти, звити гніздечко, щоб могли сховатися жучок чи мурашина. Такі дерева вже ніхто не має права зрубати. Вони тут доти, доки визначено їм матінкою-природою... Проводять вибіркові рубки невеликих ділянок віком сто років, бо суцільна вирубка великих площ, як пояснили нам лісники, «погано впливає на психіку населення». Ну а в тому, що при господарському підході до справи в лісі не пропадає навіть тріска, ми мали змогу переконатися вже незабаром. Нам продемонстрували роботу так званого «чіпсера», який переробляє відходи. Потужна ненажерлива машина запихала у своє черево гілляки, тонкомірні деревця й перемелювала все це на дрібні дерев’яні «чіпси» — відмінне паливо для біокотелень — і не тільки. До речі, зараз у країні працює близько 200 біокотелень загальною потужністю приблизно 416 мегават. Поки що це небагато, бо з використанням біопалива в Литві виробляється лише 10 відсотків тепла (із використанням природного газу — 83,6 відсотка), а у Швеції — відповідно 60 і 6 відсотків. Аби не залежати від єдиного енергоносія, литовці змушені були раніше від українців вивчати європейський досвід. Ще влітку 2003 року тут була зареєстрована Асоціація поставників деревного палива, в якій об’єднано 10 підприємств: два із них займаються виробництвом біокотелень, одне дбає про вирощування плантацій енергетичних швидкоростучих рослин (простіше кажучи, це верболіз), інше займається виробництвом рідкого біодизеліну. Є у складі асоціації й дослідний інститут. Саме він визначає стратегію розвитку цієї вельми перспективної галузі, в чому ми мали нагоду переконатися, ознайомившись із усім ланцюжком системи, починаючи від тріски, яка не пропадає у лісі, й закінчуючи квартирою пересічного литовця, який користується теплом від біокотельні. Товариство «Авірідіс», скажімо, засноване три роки тому, нині здійснює найбільший у Литві проект з отримання біопалива. Головна мета — зменшити вживання газу та електроенергії. Інвестиції в систему заготівлі біопалива у минулому році становили 3,8 мільйона літів (1 літ — приблизно 2 гривні). Воно є представником австрійської фірми «Мus—Мах» та фірми «Rud ick & E ers» — виробників техніки для подрібнення деревини, а також може запропонувати повні рішення з виробництва і підготовки біопалива для котелень. Фахівці підрахували, що нині використовується лише десята доля відходів вирубки, тож резерви є чималі. Водночас, «Авірідіс» пропонує довготривале співробітництво із власниками лісів, лісництвом, підприємствами з переробки деревини, адже товариство саме подрібнює і вивозить відходи з обумовленого місця. Тільки в минулому році воно скупило у лісництвах та приватних власників понад 30 тисяч кубічних метрів відходів вирубки. У нас вони частенько просто спалюються або залишаються гнити в лісі.
МАЮТЬ ТАМ, ДЕ ДБАЮТЬ... Під час зустрічі із земляками Надзвичайний і Повноважний Посол України у Литві Борис Климчук зізнався: «Я постійно вчуся, мені все цікаво, я вже замучив своїх дипломатів, які постійно шукають необхідну інформацію». Судячи із тієї програми, яку запропонували нам під час перебування в Литві, дипломати працюють тут у вельми інтенсивному режимі. Такий же запропонували і нам, журналістам. А з того, як гостинно й доброзичливо приймали волинян у всіх інстанціях, мимоволі напрошувався висновок про високий авторитет Українського Посольства та його Надзвичайного і Повноважного Посла. У Міністерстві господарства Литви ми мали цікаву розмову з директором Литовського енергетичного агентства Маріусом Франкявічюсом, який поділився досвідом Литви в енергозбереженні. Держава має стратегію розвитку на найближчі двадцять років, яка через кожні чотири роки оновлюється, координується і затверджується сеймом. Нині особлива увага — так званій зеленій енергетиці (енергія вітру, води, сонця, відходів, сміття, біогазу, біопалива і т.п.). Адже ціни на традиційні енергоносії збільшуються і продовжуватимуть збільшуватися, а Литва їх змушена купувати, отже, бути залежною. На те, як мінімізувати цю залежність — і спрямована стратегія держави. Особливо багато енергії втрачається непродуктивно в побуті —до 80 відсотків, тому саме там ще треба багато зробити. Люди повинні зрозуміти вигоди економії, тому програми з ефективності розпочинаються із просвітницьких книжечок для дітей. У тому, що багато литовців уже зрозуміли необхідність раціонального використання енергії, ми мали нагоду неодноразово пересвідчитися, побувавши і в котельнях, і в типових квартирах, і в досить нетипових особняках. Володар одного із таких особняків, площею 320 квадратних метрів, із басейном і сауною, пан Альгердас, розповів, що будуючи вісім років тому свій дім, хотів обрати оптимальний спосіб опалення. Від газу відмовився, бо для його проведення необхідно було 20 тисяч доларів. Електрика також виявилася дорогою — довелося б платити по 400—600 літів щомісячно. Почав думати про систему теплового насоса, але тоді це також було надто дорого. Та енергія почала дорожчати і, прорахувавши, господар вирішив, що біотермальне тепло в даному випадку — найвигідніше, затрати окупляться через 5—8 років. Оскільки ж ціни на електроенергію знову зросли, то його розрахунок виявився правильним: затрати окупилися швидше, а гарантію роботи система має на 50—100 років.
