Рецепти Парасковії Купріянівни не раз друкувалися в нашій газеті, й щоразу після їх публікації пошта приносила нові «завдання» від читачів з різних куточків області. Отож, зібравши такі листи, ми попросилися на прийом до Парасковії Антонюк, яка ось уже 56 років допомагає людям позбуватися недуг...
Рецепти Парасковії Купріянівни не раз друкувалися в нашій газеті, й щоразу після їх публікації пошта приносила нові «завдання» від читачів з різних куточків області. Отож, зібравши такі листи, ми попросилися на прийом до Парасковії Антонюк, яка ось уже 56 років допомагає людям позбуватися недуг.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
В домі цілительки, що на вулиці Караїмській, 22, пахне травами. Будинок цей вони будували з покійним чоловіком у 50-их роках, бо ж їм, молодим випускникам медінституту, квартира «не світила». Тепер Парасковія Купріянівна каже, що то був один з проявів Божого благословення її захоплення фітотерапією: у власному домі з великим горищем було де сушити й зберігати трави. З 1950-ого по 1983-ий рік вона завідувала аптекою № 3 в Луцьку, виконувала всі показники і перевиконувала плани заготівлі лікарських рослин, залучаючи до їх збору своїх дітей. До речі, усі троє згодом вибрали медицину. А Парасковія Купріянівна, вийшовши на пенсію, улюблену справу не змогла залишити. Одержавши відповідні дозволи й ліцензії, стала членом Української асоціації народної медицини. А підштовхнув до цього, як каже Парасковія Купріянівна, кореспондент «Комсомольской правды». Приїхав до Луцька у відрядження і відчув загострення хронічного бронхіту. Оскільки мав алергію на хімічні препарати, почав шукати, хто б підібрав йому збір лікарських трав. В одній з аптек столичного гостя й скерували до Парасковії Антонюк. — А згодом у 1979 році, вилікувавшись, передав мені журналіст з «Комсомольской правды» на знак подяки рідкісну на той час книгу «Лечебник Павла Куренного», яка містить багато унікальних і цінних рецептів народної медицини. Ця книга й спонукала до глибшого вивчення секретів лікування, напрацьованих багатьма поколіннями народних лікарів-цілителів, — розповідає Парасковія Купріянівна. У радянські часи за таке не жалували. Незважаючи на усі заслуги, в аптекоуправлінні, куди звернулася, щоб дали змогу працювати і після досягнення пенсійного віку, відмовили. Пішла кочегаром у лазню, а у вихідні продовжувала їздити за травами. Навчалася на курсах у Києві, штудіювала літературу. Додавала впевненості й підтримка дітей: старшої дочки-фахівця Київського інституту імунології, молодшої — лікаря обласного госпіталю для інвалідів, сина Олега, теж лікаря... При згадці про сина голос Парасковії Купріянівни зривається: скільком людям вдавалося допомогти, а свою кровиночку врятувати не змогла. Нема ще й року, як поховала сина, якому було лише 55. Перебирає мати сухі стеблинки первоцвіту, який збирали з сином, згадує, скільки то виїздили разом по лісах, луках, заготовляючи лікарські рослини. — І рак трави можуть здолати, але хвороба має бути виявлена на ранній стадії. Головне — вчасно з’ясувати причину недуги, — витирає сльози Парасковія Купріянівна, яка гамує свій біль роботою, любов’ю, співчуттям до хворих. От і знов на порозі відвідувачка. Лучанка Лідія Січкаренко каже, що кілька років тому вже лікувалася у Парасковії Купріянівни. Ретельно виконувала усі рекомендації, пила настої з трав — і вдалося уникнути операції на нирках. Тепер турбує остеохондроз, з’явилися інші проблеми. Напередодні приходила до цілительки з лікарняними виписками, результатами аналізів, тепер зайшла забрати збір трав і схеми лікування. До кожного — підхід індивідуальний. До акуратного пакунка з лікарськими рослинами Парасковія Купріянівна додає власноруч виготовлену інструкцію. Стандартний аркуш паперу з обох боків густо списаний порадами, застереженнями, рекомендаціями з приводу того, як готувати, вживати ліки, які додаткові заходи варто передбачити — дієта, режим фізичної активності тощо. Адже лікування — завжди комплексний, цілісний процес, який передбачає безпосереднє спілкування з пацієнтом. З цієї ж причини й авторам листів Парасковія Купріянівна радить знайти час і звернутися особисто, попередньо пройшовши обстеження, результати яких слід представити. До своєї роботи цілителька ставиться дуже відповідально, свято шануючи лікарську заповідь — «не нашкодь». Не схвалює вона і поширеного тепер самолікування травами. Фітотерапія — це наука, яка вимагає і обізнаності, і точності. Потрібно знати, де, коли і як заготовляти сировину, бо кожна рослинка має свої секрети. Необхідно дотримуватися усіх вимог приготування ліків, а вони не завжди відомі початківцям. Наприклад, препарат від гаймориту, за яким до Парасковії Антонюк люди приїжджають звідусіль, вимагає глибокого екстрагування рослин, щоб зробити такі краплі — потрібно мати досвід, вміння, бути фахівцем. В її характері — звичка докопуватися до основ лікувальної дії тих чи інших засобів. У книзі Павла Куренного знайшла рецепт лікування туберкульозу порошком з сушених ведмедок (вовчків). Цих городніх шкідників у нас не бракує. Чому б, з огляду на епідемію туберкульозу в Україні, не дослідити хімічний склад таких ліків, не вивчити їх вплив на організм? Куди тільки не зверталася з цим питанням Парасковія Антонюк, а окрім відписок нічого не одержала. Будучи висококласним провізором, фітотерапевтом міжнародної категорії, сповідуючи науковий підхід до справи, цілителька при цьому твердо впевнена, що життя кожної людини — в руках Божих. Збирати трави, готувати ліки слід з молитвою, з глибокою вірою в серці. — Що більше живу — то більше переконуюсь: кожним нашим кроком керує Господь. Скільки у житті моєму було випадків, коли Бог допомагав мені у здавалося б безвихідних ситуаціях. І в роботі відчуваю цю підтримку. Якось для одного хворого мені потрібно було мати рослину «любку дволисту», яка рідко в нас зустрічається. Поїхали з сином за первоцвітом навесні, відійшла трішки — а «любка» переді мною, наче спеціально висаджена, ще й акуратно складений пакетик поруч лежить. Я подякувала Господу, викопала одну рослинку, щоб пересадити на власний горідець і розмножити. у щоденниках Парасковії Купріянівни є чимало подібних історій. Життєвий досвід, уроки долі, намагання глибше пізнати світ — усе це вдосконалює, розвиває природні здібності. Читачам «Волині» радить Парасковія Купріянівна ввести в меню пророщену пшеницю, яка є найдосконалішою їжею, що сприяє омолодженню організму. Споживати її слід сирою, додавши меду й кип’яченого молока. Корисно провести й очищення організму за рецептом Ванги: взяти по дві свіжих гілочки (обов’язково верхніх) ялини, малини, берези і верби білої, подрібнити, змішати, додати дві столові ложки сухого цибулиння, залити 0,5 літра води і варити 30 хвилин. Інший спосіб приготування — залити 0,5 л окропу і настоювати 2 години у термосі. Пити по пів-склянки двічі на день до їжі і перед сном. Курс лікування — два місяці. А ще Парасковія Антонюк нагадує, що зараз час заготовляти березові бруньки, які поліпшують обмін речовин, використовуються при лікуванні багатьох недуг, зокрема, при камінцях у нирках, запаленні сечового міхура, ларингітах, трахеїтах та інших. Не прогавте і молодої кропиви, яка є унікальними ліками і найкращими живими вітамінами. Головне, переконана цілителька, — навчитись відчувати себе часткою Природи, жити в гармонії з нею.
