У першу п’ятірку Блоку Юлії Тимошенко входить відомий юрист, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики, голова Української соціал-демократичної партії Василь Онопенко. Перебуваючи на Волині, Василь Васильович відповів на запитання нашого кореспондента...
У першу п’ятірку Блоку Юлії Тимошенко входить відомий юрист, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики, голова Української соціал-демократичної партії Василь Онопенко. Перебуваючи на Волині, Василь Васильович відповів на запитання нашого кореспондента.
Олександр НАГОРНИЙ
– Василю Васильовичу, чому про Українську соціал-демократичну партію менше говорять, ніж, наприклад, про СДПУ(о)? Яке ставлення людей ви відчули, буваючи в регіонах? – Річ не в “розкрутці”, як ви самі розумієте, а в тому, чи дійсно сповідуються ідеї соціал-демократії і хто знаходиться в тій чи іншій партії, яка носить цю назву. Думаю, що після виборів Українська соціал-демократична партія стане парламентською, наші представники будуть у всіх гілках влади. Партія налічує в своїх рядах понад 100 тисяч членів. Я відчув, перебуваючи і в Криму, і на Харківщині, і на Полтавщині, що все більше людей цінують нашу програму справедливості і підтримують Блок Юлії Тимошенко, а, отже, і нашу партію. Ми принципово проводимо нашу лінію, не звертаючи на манівці, чітко говоримо про виконання обіцянок Майдану. Був час, коли в західній частині України з’явились певні сумніви у виборців і навіть наш рейтинг змінився, коли ми проголосували за відставку уряду Єханурова. Зараз люди переконалися в нашій правоті, бо позиція щодо підписаної 4 січня ц. р. газової угоди з комерційними структурами, це справді здача інтересів України. Юлія Тимошенко перша про це заявила. Нерідко мені ставлять запитання, чому ми не підписали передвиборчу угоду з “Нашою Україною” та іншими помаранчевими силами. Ми завжди відповідали, що готові об’єднуватись, враховуючи інтереси України. Мова йде про принципові речі: денонсацію ганебної газової угоди, скасування договору між “Енергоатомом” і американською фірмою про влаштування міжнародного звалища ядерних відходів у чорнобильській зоні, покарання фальсифікаторів президентських виборів... Тому Юлія Тимошенко й підписала угоду, пропонуючи іншим до неї приєднатись. Помаранчева проукраїнська коаліція буде сформована в парламенті, а та сила, яка набере найбільше голосів, хай пропонує свого кандидата на посаду прем’єр-міністра. І ми пропонуємо всім чесно назвати своїх кандидатів, не обдурювати виборців. – Виборці знають вас як відомого юриста, котрий очолює в парламенті Комітет з питань правової політики. Яка ваша позиція щодо судово-правової реформи в країні? – Якби ефективно працювала судова влада, то проблем в економіці і в інших сферах життя України було б значно менше. Тому я й переймаюсь протягом багатьох років питаннями судово-правової реформи. За минулої влади була відсутня політична воля, щоб в Україні був незалежний об’єктивний справедливий суд. Хоча була концепція, над якою я працював ще на початку 90-их років як міністр юстиції України. Був ручний суд, на який легко можна було натиснути. Думаю, що сьогодні на політичному рівні ситуація змінилася. Багато що зроблено. Ми створили апеляційні суди, тобто дали право їм оцінювати наявні докази і брати до уваги інші доводи та приймати рішення по суті. Завершуємо створення адміністративних судів, коли громадянин зможе публічно судитися з органами держави, чиновниками, відстоювати свої права і свободу. – Василю Васильовичу, триває дискусія в суспільстві щодо добору суддівських кадрів. Яка ваша думка з цього питання? – Ми підготували відповідні законопроекти з тим, щоб відбувалися конкурси кандидатів із здачею екзаменів. Створимо українську дисциплінарну комісію, в якій будуть суворі інспектори, що проводитимуть перевірки, і це передбачатиме притягнення суддів до відповідальності. Часто говорять про виборність суддів, у переважній більшості громадськість цю ідею підтримує. Однак це непросте питання. Уявіть, що на місце судді претендує п’ять чи більше осіб. І під час агітації, як і на виборах депутатів, ці кандидати потраплять в певну залежність від бізнесменів, якихось структур. До речі, в проекті змін до Закону про судоустрій ми записали, що суддя може бути призначений тільки після навчання в Академії суддів у Києві. – Чому сталася така ситуація, що фактично у нас немає касації рішень, прийнятих апеляційним судом? – Право на це громадяни мають, але немає його реалізації. Зараз приблизно 60 тисяч цивільних справ без розгляду знаходиться у Верховному Суді. Чесно кажучи, там уже всі коридори завалені томами. Ми думали, що створимо касаційний суд. Три роки тому Конституційний суд прийняв рішення, що створення такого суду не відповідає Основному Законові України. І фактично першою касаційною інстанцією став Верховний Суд. Фізично судді не в змозі розглянути тисячі справ. Я вніс законопроект про те, щоб на рік слід зробити такий експеримент: касаційні справи передати в апеляційні суди, де вони розглядатимуться п’ятьма суддями. Причому, якщо справа надійшла з Волині, то її розглядатимуть в іншій області. Паралельно слід створити касаційний цивільний суд та кримінальний, а Верховний Суд братиме для розгляду лише окремі важливі справи. – Що ви можете сказати про своїх соратників по партії, які знаходяться у виборчих списках? – Це достойні люди. Наприклад, по Волині у виборчому списку до Верховної Ради є генеральний директор СП “Волинь-Транс” Петро Костянтинович Кравчук, якого я знаю більше десяти років, авторитетна людина. Він сповідує християнські цінності. Ось ми були у Луцьку в одній з великих п’ятидесятницьких церков. Я не займався пропагандою, але взяв слово і сказав, що прошу, аби церква молилася за українську владу, над якою є Божа влада. Можу сказати, що там, де християни знаходитимуться на дільницях, виборчий процес відбуватиметься чесно і відкрито, їх не підкупиш. – Василю Васильовичу, які напрацювання Комітету з питань правової політики за останні роки і чим ви будете тепер займатися у Верховній Раді? – За чотири роки ми підготували шість кодексів і провели їх через Верховну Раду — це велика праця. І я не хотів би надалі тягнути такого воза. Я також залишаюся суддею Верховного Суду. Якщо складу депутатські повноваження, то зможу працювати у Верховному Суді. Чотири роки тому в мене була серйозна спроба очолити Верховний Суд всупереч волі Президента. Адже дві треті суддів мене підтримували. Влада створила комітет, який очолив Медведчук, там же був Кивалов, Піскун та інші, котрі чітко працювали, щоб мене не обрати. Кожного суддю Верховного Суду викликали в Адміністрацію Президента. Зрештою, перед виборами на пленумі Верховного Суду Піховшек на телеканалі “1+1” поширив брудні чутки, що БЮТ хотів заплатити 500 тисяч доларів за обрання головою Онопенка. А членів пленуму — 84, кожному — по півмільйона... І все-таки кожен третій за мене проголосував. Вважаю, що в мене є досвід, різні політичні сили мене підтримують, інша обстановка, хоча все одно вирішальне слово — за суддями, які знають мою роботу по судово-правовій реформі протягом багатьох років.
