Вже вп’яте йде у депутати обласної ради її нинішній голова Василь Дмитрук. За депутатським стажем він — ровесник волинського “парламенту” демократичних скликань...
Вже вп’яте йде у депутати обласної ради її нинішній голова Василь Дмитрук. За депутатським стажем він — ровесник волинського “парламенту” демократичних скликань. Сьогодні веде в його стіни професійну команду господарників під прапорами Народної партії Володимира Литвина
Олександр ПИРОЖИК
— Ви починали свій поступ у владу та політику з низів. Яким людям на цьому шляху завдячуєте? — Свою трудову діяльність я розпочав у рідному селі Несвіч Луцького району рядовим водієм. Службу в армії проходив у Володимир-Волинській дивізії, був водієм заступника командира по тилу полковника Євгена Буйнова. Це була дуже мудра і справедлива людина, він дуже тепло, по-батьківськи до мене ставився, вчив мене розуміти життя... Повернувшись у рідне село, працював обліковцем на машино-тракторній бригаді, помічником бригадира, головним інженером. Тобто, пройшов у трудовій біографії всі низові щаблі. — Згодом очолили господарство? — У Несвічі я працював лише головою сільради. Господарство в той час очолював Костянтин Кучера, а його дружина Анфіса Микитівна ще в школі була моїм класним керівником. Це подружжя теж дало мені добрі уроки життя. До речі, сьогодні в цьому господарстві головує їхній син Володимир Кучера. Він успішний менеджер, має власні підходи до господарювання, застосовує ринкові методи. Я схвалюю такий вибір односельчан: сьогодні моє село має асфальтовані дороги, вуличне освітлення, люди мають роботу і стабільну зарплатню. — У районну владу ви йшли, маючи досвід керівника господарства. — П’ять років головував у селі Гірка Полонка Луцького району. Залюбки відвідую це прекрасне село, приємно спілкуватися з його привітними мешканцями... Після цього дійсно був головою райвиконкому, вже чотири скликання — депутат обласної ради від свого району. 4 роки тому із 28-и кандидатів свої голоси мені довірили 60 відсотків виборців. Я вдячний землякам за таку підтримку, думаю, я їх не розчарував. Сьогодні практично за всіма показниками район є найуспішнішим в області. — Пропорційна система виборів змушує розраховувати не лише на підтримку одного району. — Я не прихильник пропорційної системи, бо вважаю, що вона обмежує права позапартійних, яких у нас — близько 90 відсотків. Нові реалії змусили переосмислити підходи. Особисто для мене вибір команди не був легким. Мені однаково дружні депутати, які перебувають у фракціях “Наша Україна”, “Батьківщина”, УНП, НДП та інших. Я поважаю кожного, хто має власну позицію, політичні переконання, особливо, коли вони постійні. Думаю, ми й надалі шукатимемо порозуміння і зможемо його знаходити. — Хто сьогодні входить до вашої команди? — У першій п’ятірці списку, який Народна партія довірила мені очолити, — авторитетний господарник, керівник одного з найуспішніших селянських господарств краю імені Шевченка Горохівського району Андрій Турак. Об’єднавши однодумців, він протягом восьми років послідовно відстоює інтереси села, завжди має власну позицію, не боїться казати правду у вічі, навіть не зважаючи на гучні посади і титули. Добрих слів заслуговує і керівник приватного підприємства “Рать” Луцького району Віктор Шумський. Він має багатий досвід практичної роботи в органах місцевого самоврядування, успішно трудиться в галузі сільського господарства, користується підтримкою та довірою людей, з якими працює. Об’єднавши три колишні колгоспи, він створив єдине міцне господарство, в якому праця людей належним чином пошанована. — Робите ставку на керівників селянських господарств? — Для аграрної Волині це цілком логічний підхід. Хоча у верхній частині списку — не лише аграрники. Добрих слів заслуговує Валентин Вірковський — депутат двох скликань, голова депутатської комісії з питань бюджету. Це мудрий педагог, майже 20 років очолює Володимир-Волинську школу-інтернат, працює з дітьми, котрі потребують постійної уваги, ласки та піклування. З керівником фракції Григорієм Люлькою ми разом працювали ще в Луцькому районі, знаю його як надійну людину, котра завжди готова підставити дружнє плече. У нашому списку — і керівник лісового господарства Богдан Колісник... — Останній зазнав від “помаранчевих” чимало критики... — Попри почасти обґрунтовані зауваження, він досить успішно керує галуззю. Депутати, котрим надали можливість об’їхати лісове господарство під час виїзного депутатського дня, в цьому переконалися. Лісове господарство — доволі специфічна галузь, якій потрібна міцна рука, дисципліна. Коліснику вдається це забезпечити. І значною мірою завдяки цьому в області збільшується площа зелених насаджень, лісове господарство працює стабільно і з прибутками. Я часто зустрічаюся з лісівниками: вони вважають, що саме таким і повинен бути їхній керівник. — Управлінець, господарник, педагог... Хто ще у вашому списку? — У ньому — люди різних професій. Зокрема, Ковельщину представляє головний лікар територіального медичного об’єднання Олег Самчук. У 26 років він став директором Ковельського медучилища, багато зробив для розбудови цього навчального закладу, підняття його авторитету. Нині це заслужений лікар України, відзначений багатьма державними нагородами, депутат облради двох скликань. Цей список можна продовжити. У ньому — справді достойні й авторитетні люди, які чогось у житті досягли. Це делегати від 19-и тисяч волинян, які представляють у нашому краї Народну партію. — Сьогодні багато говорять про адмінресурс, який може бути застосований і по вертикалі місцевих рад. Чи є у вас така спокуса? — Я порадив би керівникам районних, сільських і селищних рад брати приклад з голови облради. Я категоричний противник адмінресурсу. Не застосовував його досі, і робити цього не збираюся. Думаю, ніхто мені в цьому не дорікне. Навіть зустрічаючись з виборцями, я найперше намагаюся роз’яснити їм порядок голосування, яким чином воно відбуватиметься, скільки люди отримають бюлетенів тощо. І лише коли в людей більше не виникає запитань щодо порядку голосування, починаю роз’яснювати положення передвиборної програми Народної партії. — Як складалися ваші стосунки з керівниками виконавчих органів влади? — Нам вдалося створити дружню атмосферу стосунків по вертикалі “сільський голова — селищний голова – голова райради — голова облради”. Ми всім дали можливість відчути себе рівноправними представниками органів місцевого самоврядування. Постійно надаємо низовим ланкам консультативні, організаційні, методичні послуги, але ніколи не ставили себе вище від них, виконували виключно координуючі функції. З цією метою при голові облради було створено координаційну раду, до якої увійшли голови міських і районних рад. Всі проблемні питання вирішуємо колегіально. Щодо стосунків з головами держадміністрацій, то було по-різному. З Борисом Климчуком була конструктивна співпраця, ми знаходили шляхи для вирішення будь-яких питань. Значно важче було порозумітися з Анатолієм Французом. Хоча, з іншого боку, з’явилася можливість порівняти, зробити висновки, десь набити руку, подряпати коліна... Я завжди був принциповим у питаннях, що стосуються роботи представницького органу. І будь-які регалії губернаторів не заважали мені займати позицію, яка відповідала інтересам обласної територіальної громади. Теперішній голова облдержадміністрації Володимир Бондар це знає, тому проблем у стосунках між нами немає. — У раді ви — 16 років, з них головою — 8. Коли працювалося легше, цікавіше? — Найскладніше було під час першого демократичного скликання. Це був період ломки старої компартійної системи, яка огризалася, не хотіла здаватись без бою. В раду прийшли люди з кардинально різними поглядами і політичними переконаннями. Їх складно було об’єднати. Зрештою, тоді я лише вчився працювати в раді, і отримав з тих політичних баталій, які вирували в сесійній залі, неоціненний досвід. Непросто працювалось у перший рік роботи ради третього скликання, адже тоді мене вперше обрали головою волинського “парламенту”. Найцікавіше працювалось у четвертому скликанні: з’явилася можливість реально впливати на загальнодержавну і навіть загальноєвропейську політику щодо ролі місцевого самоврядування. — Що маєте на увазі? — Я увійшов до міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів, Консультативно-дорадчої ради при голові Верховної Ради, став заступником керівника Української асоціації місцевих і регіональних влад, уже друге скликання — член української делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи. Плідна робота в Страсбурзі дала змогу нам минулої осені провести в Луцьку 8-у європейську конференцію прикордонних регіонів. Уперше на теренах колишнього СРСР ми приймали у себе в гостях представників Парламентської асамблеї Ради Європи, делегатів із багатьох країн. — Історична роль ради цього скликання — іспит Майданом... — Облрада з честю пройшла цей іспит. Виражаючи волю абсолютної більшості волинян, після другого туру президентських виборів ми одними з перших в Україні визнали Президентом Віктора Ющенка, відправили у відставку керівництво тодішньої облдержадміністрації і взяли на себе всю повноту влади в області. Ми сформували тимчасові депутатські комісії, які перебрали на себе функції контролю за діяльністю відповідних управлінь облдержадміністрації. Фактично функції виконавчих органів влади протягом трьох місяців виконувала облрада. — А які першочергові завдання повинна буде вирішити облрада нового, п’ятого скликання? — Першочергове завдання — забезпечити єдність і монолітність депутатського корпусу заради відстоювання інтересів громади. Це буде перша рада, обрана за партійними списками, тому порадив би її депутатам не замикатися на вузькопартійних, внутріфракційних та особистих інтересах. Депутати не повинні опускатися до популізму. Треба сповна використати досвід, який набула рада за попередні скликання. Коли підхід до вирішення проблем регіону і громади буде таким — тоді й будуть конкретні результати.
