Для мене особисто Микола Мартиненко, народний депутат України, котрий двічі обирався по Ковельському виборчому округу № 21, з самого початку його появи на Волині був загадковою особистістю...
Володимир ЛИС
Для мене особисто Микола Мартиненко, народний депутат України, котрий двічі обирався по Ковельському виборчому округу № 21, з самого початку його появи на Волині був загадковою особистістю.
Столичний бізнесмен, який побажав отримати депутатський мандат десь там у провінції — не дивина. Але обіцяти, по суті, взяти під соціальний захист кілька неблагополучних сільських районів — це вже виглядало доволі зухвало. А потім вдруге балотуватися по тому ж самому округу під майже абсолютно аналогічними лозунгами в умовах виборчої кампанії 2002 року — на це потрібні були або мужність, або позиція. Або те й інше разом. А ще потім, коли окремі багаті депутати, котрі пройшли до парламенту за списками блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» почали перебігати на провладний корабель, позафракційний депутат Микола Мартиненко заявив, що вступає саме до фракції «Нашої України». Такі свої дивні дії на зустрічі з виборцями у Ковельському міському народному домі «Просвіта» Микола Володимирович пояснив дуже просто: — Виборці України, а на Волині особливо, підтримали тоді Віктора Ющенка. Я, як депутат, повинен був іти за волею моїх виборців. Я вступив до фракції «Нашої України» і жодного разу не зрадив Віктора Ющенка. Окрім позиції це була й повага, хоча б до того ж сільського дядька, який, змучившись від власного безправ’я перед сваволею геть усіх, хто стояв над ним, вдруге проголосував за свого депутата, у партійному виборчому бюлетені довірившись саме «Нашій Україні». Як нелегко було працювати минулий рік у Верховній Раді, де саме він після обрання Віктора Ющенка Президентом очолив фракцію «Нашої України», Микола Володимирович переконливо проілюстрував на кількох прикладах. Адже опозиційні фракції спочатку крадькома, а потім все голосніше почали блокувати позитивну роботу в сесійній залі. Гальмувались закони, вкрай необхідні для вступу в СОТ, де є вже 90 відсотків країн. У жовтні минулого року був внесений законопроект про єдиний соціальний податок. І лише в останній день нинішньої сесії він був поставлений на голосування. — Не дивуйтеся, що фракція «Наша Україна» в ці останні тижні за деякі соціальні закони не голосувала, — сказав депутат. — Не голосувала тому, що в разі їх прийняття треба було б добавляти до нашого бюджету по 10—15 мільярдів гривень. Але це чистий популізм, бо ті, хто голосував, знали, що грошей на ці закони нема, але чого не зробиш перед виборами. Реально ж за минулий рік зроблено багато. Інфляція за 2004 рік — 12,3 відсотка. За 2005-ий — 10,3 відсотка. Причому за останні місяці року вона впала до 1,2 відсотка. Але розповідати, що інфляція стала страшенна, а раніше була мала — це неправда. На 2005-ий рік дефіцит бюджету до його зміни при новій владі планувався у 7,8 відсотка валового національного продукту. Якби такий дефіцит був, інфляція була б 30—40 відсотків. Реальний дефіцит бюджету за минулий рік — 2,1 відсотка. Не дивлячись на підняття соціальних виплат, був скорочений державний борг понад мільярд гривень. Вдвічі збільшилося (до 33,8 мільярда гривень) позитивне сальдо по ПДВ, тобто гроші надійшли до бюджету, а не до чиїхось кишень. Ось така реальна боротьба з корупцією. На думку депутата, якби помаранчеві сили йшли разом на вибори, то вони отримали б набагато більше, ніж 226 депутатських місць. Микола Мартиненко розповів про свої зустрічі й переговори з Юлією Тимошенко, а односторонню підписану нею і запропоновану нею ж угоду назвав політологічним ходом. Ми терплячі, — зазначив він, і будемо підписувати угоду про консолідацію після виборів. Спростував депутат думки про те, що Президент став менш сильним з введенням у дію поправок до Конституції. Він буде основним гравцем при створенні більшості, а «Наша Україна» основною силою у формуванні такої більшості. Суспільство втомилося від виборів, потрібні хоча б три роки для спокійної роботи. Ситуацію довкола газу він порівняв з 1917 роком, коли уряд програвав війну німцям, а більшовики раділи. Так було, доки тривали переговори, коли ж вони завершилися, в єдино можливій компромісній угоді стали шукати недоліки. Відповідаючи на запитання в залі й на прес-конференції, Микола Мартиненко категорично висловився проти будь-якої депутатської недоторканності й нагадав, що за цей закон «Наша Україна» не голосувала. Микола Володимирович підтримав пропозицію про скорочення депутатам зарплати наполовину. Свою ж депутатську зарплату протягом восьми років депутат Мартиненко перераховував до благодійного фонду, який займався соціальними проблемами його виборчого округу. Щодо звинувачень, які лунали і лунають на його адресу, то Микола Мартиненко нагадав, що пройшов усі суди, пройшов спеціальну депутатську комісію, жодного злочину в його діях не знайшли і за те, щоб припинити розслідування проти нього у Верховній Раді голосувала і фракція БЮТ. Це був, по суті, чорний піар. — Ми не залишимо справи по приватизації, — сказав депутат, — але не кажемо, як Юлія Володимирівна, що все відберемо. Це не реально. Але за всі підприємства, які були приватизовані за несправедливу ціну, буде доплачено. Це наше завдання в наступному парламенті. Наша фракція внесла законопроект по доплаті, але й досі він блокується. Та ми його обов’язково проб’ємо. Микола Мартиненко — за структурні зміни в сільському господарстві, за те, щоб молоко купувалося в селян за справедливими цінами, за те, щоб перейти до адресних дотацій селянським господарствам. Розповів депутат і своє бачення, як повернути колишні вклади, тільки реально, а не за популістськими лозунгами. Вже готується відповідний законопроект. Серед тих, кому допоміг народний депутат Мартиненко, мабуть, найзворушливішою була подяка на завершення зустрічі з ковельчанами від колективу й вихованців Палацу учнівської молоді. Те, що зробив народний депутат для підтримки розвитку юних талантів, дітей, котрі хочуть реалізувати себе, мабуть, і є найбільша турбота про майбутнє України.
