Прочитала одного разу в добірці “Любить! Не любить” статтю “Голос ненародженої дитини” і не змогла не написати цього листа. Мій лист — крик душі, біль серця, звернення до тих жінок і дівчат, які збираються зробити (чи вже зробили) цей страшний вчинок — аборт...
Прочитала одного разу в добірці “Любить! Не любить” статтю “Голос ненародженої дитини” і не змогла не написати цього листа. Мій лист — крик душі, біль серця, звернення до тих жінок і дівчат, які збираються зробити (чи вже зробили) цей страшний вчинок — аборт.
Я не психолог і не спеціаліст з питань планування сім’ї. Я — звичайна мати. Мені 22 роки, і в мене є шестимісячний син. І хоча я ніколи не робила аборту, все ж упевнена, що якби пішла на це, то б ніколи не змогла простити собі такого вчинку. Мені до сліз боляче за всіх тих діток, яким не дали шансу з’явитися на світ, яких позбавили життя. Чому самі ми так цінуємо своє життя і водночас з легкістю забираємо його в інших?! Звичайно, перервати вагітність жінок спонукають різні обставини: одні дуже молоді, інші бояться батьків, ще хтось завагітнів “не від того”. А є й такі, хто не хоче зайвих клопотів. Але життя дитині, як і кожній жінці, дав Бог, то чи має вона право знищити це життя? Мені здається, що краще перетерпіти сором від батьків і друзів, насмішки знайомих і пересуди сусідів, ніж усе своє життя жити з цим страшним спогадом: “я вбила того, хто міг би подарувати мені радість”. Повірте, я знаю що кажу, адже, дивлячись на свого малюка, просто не уявляю свого життя без нього. На мою думку, аборт — це вбивство. Можна ж виносити свою вагітність, і якщо вже так склались обставини, то віддати сина чи дочку у Будинок дитини. Знайдеться сім’я, яка не має власних дітей, яка всиновить малюка і зігріє його ласкою та теплом. Хочу сказати, що я бачила цей фільм про аборти, який згадується у публікації “Голос ненародженої дитини”. Це просто страшні кадри. Але ж це те, що збираються зробити чи вже зробили жінки. І тому я б постановила, щоб усі такі жінки дивилися ці кадри. Подивитись фільм не важче, ніж зробити аборт наяву. Я впевнена, що абортів стало б набагато менше, якби цей “голос ненародженої дитини” почули ті, хто збирається перервати вагітність. Якби моя воля, я б заборонила аборти під страхом ув’язнення — щоб за кожен такий вчинок притягалась до відповідальності і жінка, і лікар. Бо коли жінка під впливом емоцій приймає таке рішення, то лікар свідомо це робить. Може, це жорстоко звучить, але сил мовчати нема. З надією бути почутою Олена ШИЯН. м. Ковель.
