ГРОМАДЯНСЬКА ЗРІЛІСТЬ ВОЛИНЯН

Думку про те, що вибори покажуть, що людям не байдуже те, що відбувається в Україні, в усій повноті відобразять волю народу, а демократичні сили переможуть в Україні, зокрема на Волині, і є перспектива на гарне майбутнє, висловив один з небагатьох виборців, котрі на дев’яту годину ранку вже проголосували на новій виборчій дільниці в Луцьку, розташованій у ВДУ імені Лесі Українки, єпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл. А далі наш шлях проліг через близько двох десятків населених пунктів п’яти районів області.

Підтвердження тому, що Україна у нас велика і різна, в тому числі й на виборах, ми отримали вже на першій дільниці № 80 у Ківерцях. Зінаїда Мельничук, котра щойно проголосувала разом з чоловіком Феодосієм Олексійовичем, розповіла:
— Вчора цілий вечір ми дискутували з дочкою Валею, яка приїхала з Ялти. Вона — за своє, ми — за своє. Там, каже, не тільки вона, а всі — за Януковича, за “Регіони”. Ми ж голосували за “Нашу Україну”.
— Ну, й не переконали дочку?
— На жаль, ні. Вона тут голосувала за відкріпним талоном.

Володимир ЛИС

На дільниці, розташованій в будинку культури ДОКу, ми відразу стали свідками конфлікту між виборцем, як виявилося, кандидатом у депутати міської ради, громадським помічником Блоку Юлії Тимошенко (так значилося у посвідченні) Василем Ісаковим і головою дільничної комісії Петром Карпуком та секретарем Катериною Понько.
— Я приніс 23 березня заяви від 14 чоловік, котрі не можуть йти на вибори, а вони заставляють, щоб ці люди ходили до головного лікаря, взяли довідку, а тоді будуть голосувати,— не приховував обурення Василь Іванович. — От Ніна Сергіївна Самощук лежить після другого інфаркту. Я вам ще назву кількох, що лежать...
Голова і секретар комісії доводили, що було зроблено все, щоб ці люди проголосували, а заяви від усіх написано почерком пана Ісакова. Вияснилося, що деякі виборці, внесені до “списку Ісакова”, все ж самі можуть прийти. Петро Карпук визнав, що в списках, які надійшли до комісії, було багато людей, котрі давно померли, інші йшли під дівочим прізвищем. Були навіть такі, що тридцять років не проживають за вказаною адресою і називалися цілі вулиці, яких давним-давно у Ківерцях немає: Жданова, 1 Травня, Крупської...
У селі Сокиричі Ківерцівського району під холодним березневим дощем члени дільничної комісії вирушали до тих, хто повинен був голосувати вдома. Та коли від Василя Лігоцького збиралися йти до майже 90-літньої Христини Цисюк, виявилося, що у спеціальному списку її нема. Бабця виявила бажання сама проголосувати на дільниці. З подібною ситуацією ми зіткнулися і в сусідньому селі Озеро цього ж району. Тут відразу кілька літніх жінок після закінчення служби Божої у місцевому храмі прийшли на дільницю. Та вони вже були занесені до іншого списку, за їхніми ж заявами, і до них поїхали члени дільничної комісії.
— А я проголосую тільки після того, коли переконаюся, що на дільниці тепло,— сказав чоловік, який стояв біля входу, як виявилося, кочегар Ярослав Скарвінко. — Вважаю, що моя робота навіть важливіша за депутатську, бо від неї таки людям тепло і на дільниці, і в школі, і в сільраді, а від того, що депутати балаканиною займаються, скажіть, хто хоч один зігрівся?
У селищі Колки Маневицького району ми побачили на дільницях контрастні картини. На двох із них, так би мовити звичайних, де на кожній понад тисячу виборців, уже стояли чималенькі черги. А ось на спеціальній дільниці, розташованій у районній лікарні № 2, спостерігачів від різних партій і блоків було більше, ніж членів самої дільничної комісії. Та й виборців тут голосувало лише три десятки, хоча на лікуванні на день виборів перебувало 70 хворих. Проте, як сказала член комісії Світлана Столяр, чимало з них відпрошувалися, аби поїхати у своє село і проголосувати за певного депутата чи “свого” сільського голову.
У Колках вперше зіткнулися з випадками, коли люди не знаходили себе у списках. Члени дільничної комісії порадили Володимиру Писарському та ще одному колківчанину звертатися до Маневицького районного суду, але обоє махнули рукою і пішли по домівках, бо ж у райцентр все-таки треба добиратися.
Втім, як виявилося, якби і поїхали до суду, то, певно, нічого б не добилися. Ось у Рожищах у тамтешньому районному суді готові були розглянути справу Андрія Мірчука, який також себе не знайшов у списках. Та в день виборів, коли голова дільничної комісії Оксана Бекарук зателефонувала до Києва у Комітет виборців за “гарячим телефоном”, їй роз’яснили, що в день виборів такі справи у суді не повинні розглядати і що відповідне роз’яснення ЦВК неправомірне.
А на сусідній дільниці, розташованій у школі № 2, відразу двоє виборців, які приїхали з Києва, Світлана Драчкова і Андрій Терновий, не змогли проголосувати за відкріпними талонами, бо за законом вони повинні були завчасно зареєструватися у територіальній виборчій комісії, яка спрямовує на певну дільницю.
В міру наближення до обідньої пори черги на дільницях все зростали і зростали. Так було в селах Боровичі Маневицького, Навіз Рожищенського, Веселе Луцького районів. А в Рожищі ми побачили справжнє стовпотворіння. І все ж таки люди виявляли бажання стояти, як висловився один з виборців, до “переможного кінця”.
До виборчої дільниці, розташованої в Рожищенському народному домі “Просвіта”, прямувала і пара стареньких, зворушливо взявшись за руки. Як виявилося, Михайла Івановича і Олену Яківну Полянських тут називають “американцями”. Бо вони справді прожили шість років у США в місті Еверест, що в далекому штаті Вашингтон, аж біля берегів Тихого океану. Поїхали до синів Георгія і Анатолія, які там мешкають з 1992 року, вже прижились і обжились. А ось батьки їхні не змогли.
— Та там-таки і чисто, і багатше, — сказав Михайло Іванович. — Я навіть на курси англійської мови ходив. Мову вивчив, а до життя тамтешнього не призвичаївся. Хотілося, щоб і в нас в Україні люди так само багато жили і ще до ліпшого життя дожити сподіваюся.
— А люди наші таки вміють не гірше працювати, як ті американці,— додала Олена Яківна. — Ми то повернулися доживати віку на рідну землю, а от хотілося б, щоб теперішні молоді побачили життя не гірше, ніж те, яке ми бачили в Америці.
У Рожищі ми знайшли сліди перебування інших міжнародних спостерігачів — з Москви, від СНД. Ті, як нам сказали, доволі прискіпливо оглядали і те, як проходить голосування, і дивувалися, що люди терпеливо вистоюють в черзі. І співчували, що в приміщенні дільниці холодно. Зрештою, нібито визнали, що ніяких порушень не побачили.
А ось у селі Затурці Локачинського району, як виявилося, ще збереглася зворушлива традиція вітати молодих виборців. Тих, хто голосував уперше, а їх тут виявилося аж 32, вітали голова дільничної комісії Зоя Довбня і секретар Зоя Самборук. І не просто вітали, а вручали гарну листівку з віршованим побажанням, яке склала член дільничної комісії Галина Ушакова, та троянду, казали зворушливі напутні слова. Ми побачили, як зраділа такій увазі Галина Брик, котра прийшла голосувати разом зі своєю сім’єю — мамою, татом, братом. А при вході у приміщення дільничної комісії в ролі міліціонера-охоронця несла службу й сестра Олена.
Ось уже кілька виборів підряд — і парламентських, і президентських — ми ставали свідками найбільших черг на найбільшій в області за кількістю виборців дільниці у селищі Торчин Луцького району. Тут завжди було й найбільше конфліктів та непорозумінь. І ось нарешті вперше дільницю розділили. Та у зв’язку з великою кількістю бюлетенів черги таки були, притому майже такі, як і колись. Зауважимо, що на всіх дільницях, де ми побували, поруч мирно сиділи і спостерігали, спілкувалися представники різних політичних партій і блоків. А ось у Торчині на одній з дільниць спостерігачі від, здавалось би, непримиренних суперників — ВО “Свобода”, Українського народного блоку Костенка і Плюща, опозиційного блоку “Не так!” і Партії регіонів — не лише висловили однакову оцінку ходу виборів на дільниці, а й дуже приязно розмовляли між собою.
— А що нам ділити тут, у Торчині?— сказала одна з цих жінок. — Це десь там, у Києві, політики чубляться, а ми ж тут жили і будемо жити, нам разом те болить, що на нашій вулиці чи в селищі діється. Хай, якщо хочуть, до нас приїжджають порозумітися. Може, тоді по-інакшому подивляться на те, що в Україні відбувається.

КОВЕЛЬЧАНИ МАЮТЬ НОВОГО МІСЬКОГО ГОЛОВУ

Ярослав ГАВРИЛЮК

Уже давно у Ковелі не було таких спокійних виборів, якщо не рахувати, що напередодні невідомий “снайпер” обстріляв помешкання міського голови і кандидата на цю посаду Ярослава Шевчука, та великої кількості брудних агітлистівок проти одного з кандидатів в мери, які в ніч перед голосуванням буквально заполонили місто.
Ковельчани голосували активно, проте вистояти у чергах одним не вистачило сил, іншим — терпіння. Загалом же, за попередніми даними, своє громадянське і конституційне право реалізували понад 37 тисяч чоловік, що становить 68,8 відсотка від загальної кількості виборців.
На жаль, не обійшлося без прикрих випадків. На трьох спеціальних виборчих дільницях взагалі не виявилось бюлетенів для голосування до місцевих органів влади, причому найбільше — в центральній районній лікарні. Як заявив кореспонденту газети “Волинь-нова” голова Ковельського міськвиборчкому Юрій Бец, виною тому — самі спецдільниці, які подали списки виборців із явним запізненням, тому виготовити потрібну кількість бюлетенів уже було заборонено чинним законодавством. Вранці на місце “пригоди” прибули представники міськвиборчкому та спостерігачі від кількох виборчих блоків. Юрію Бецу навіть довелось консультуватися із ЦВК. Було прийнято рішення додатково надрукувати у Луцьку та Ковелі бюлетені на 250 виборців.
— Якихось суттєвих порушень виборчого процесу спостерігачі у Ковелі не зафіксували, принаймні, мені про це не відомо,— сказав Юрій Бец. — Незначні граматичні помилки у списках виборців виправлялися на місці і люди мали можливість відразу проголосувати. Скажу, що добре була організована робота виборчих дільниць, які розташовувались у загальноосвітній школі № 7, Народному домі “Просвіта”, залізничній лікарні.
При тому всьому, чимало мешканців міста так і не знайшли себе у виборчих списках. А на дільниці у загальноосвітній школі № 6 взагалі трапився курйозний випадок. Ковельчанин похилого віку після голосування вирішив приховати бюлетень по виборах міського голови. Хтось із дільничної комісії спіймав “дотепника” за руку, коли він уже виходив з дільниці, і заставив його проголосувати, так би мовити, до кінця. При цьому один спостерігач відразу ж зателефонував до міліції, повідомивши про інцидент.
У Ковельському районі в цілому вибори також пройшли організовано і спокійно, якщо не брати до уваги дрібні “проколи”. Наприклад, у Будинку культури Колодяжного в присутності журналіста “Волині” з кабінки для голосування вийшло одразу двоє виборців — чоловік та жінка. На дільниці у загальноосвітній школі сусіднього Любитова замість трьох виборчих урн було лише дві. За словами голови дільничної комісії, одна урна зламалась. У Голобах у будинку селищної ради виборці голосували під музику, яка линула з радіоприймача.
Міським головою ковельчани обрали 32-річного підприємця Сергія Кошарука. За попередніми підрахунками, за нього віддали свої голоси 6330 виборців. На другому місці — 46-річний директор ТзОВ “Арум”, член ВО “Батьківщина” Олег Кіндер, за якого проголосувало 6144 виборці. І лише третім значиться нинішній міський голова Ярослав Шевчук, який набрав 5890 голосів.


АКТИВНІСТЬ ВИБОРЦІВ ЗНИЗИЛАСЬ
У ШАХТАРСЬКОМУ НОВОВОЛИНСЬКУ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ГОЛОСУВАННІ ЛИШЕ 66,18 ВІДСОТКА ВИБОРЦІВ

Алла ЛІСОВА

Лідія Сергєєва – пенсіонерка. На виборчу дільницю № 18, розміщену у міській гімназії, поспішила зранку. Про свої симпатії говорила відкрито, бо переконана у правильності того, що робить: “За “Нашу Україну”. І тільки. Що за рік можна встигнути в країні розвалу і хаосу? Ми повинні Ющенка підтримати – він з людей тоді візьме силу...”
Визначилась жінка і по інших блоках, які мають представляти законодавчі органи нижчих ланок. Свій громадянський обов’язок поспішило виконати подружжя Домбровських, яке є старожилом шахтарського міста. Їхні діти і онуки минулоріч були на Майдані у Києві. Тому вся родина переконана, що ідеали Помаранчевої революції обов’язково мають закріпитись у нашій державі. Олена Леонтіївна безапеляційно заявила: “Ми зобов’язані сьогодні державі віддати те, що винні. А тих, хто не йде на голосування, треба штрафувати...”
Це був початок дня. А кінець його показав, що справді активність виборців порівняно з попередніми виборами помітно знизилась. Про те, що виборці збайдужіли, свідчить той факт, що на окремих дільницях люди, побачивши довжелезні черги, повертались і йшли в своїх справах. Були випадки, що старші через стан здоров’я не хотіли ризикувати. Під кінець дня майже скрізь було затишшя. Була свідком, як на тій же дільниці двоє молодих людей, які змінили прописку, не виявили себе у списках виборців. Вони не стали навіть цікавитись, чи можуть відстояти своє право голосу. На виборчу дільницю № 25 прийшов чоловік з радянським паспортом. Коли йому запропонували поїхати в паспортне відділення для з’ясування обставин на зразок видання довідки, яка б дозволяла голосувати, відмовився.
На цей раз, як лакмусовий папірець, проявились недосконалості реєстру виборців, який, як сказали, складений на основі бази даних 2000 року. Про існування “мертвих душ” наша газета писала неодноразово. Як не дивно, але вони так і залишились у списках. “А в нас нема законної підстави їх вилучати”, - казали на виборчих дільницях. Тобто, система, яка повинна спрацьовувати автоматично, коли людині видають на руки свідоцтво про смерть когось із рідних, не спрацьовує.
А ось довгожителька Наталія Іллівна Лоскутова, якій виповнилось 92 роки, до виборів готувалась заздалегідь. Вона з нетерпінням чекала, коли до неї приїдуть з виборчої дільниці № 25. Хвилювалась, що забули, просила дочку телефонувати кілька разів. У доброму настрої і при нормальному самопочутті бабуся віддала свій голос за тих, хто є її кумиром. На жаль, не увінчались успіхом намагання побачити, як голосують дві інші довгожительки Нововолинська. У 102-річної Феодосії Мартинець, про яку писала наша газета, погіршився стан здоров’я. А тому дочці, яка живе в іншому кінці міста, було не до того, аби потурбуватись, щоб її старенька мама проголосувала.
Гострий момент виник на дільниці № 18. Кандидат на посаду міського голови Андрій Лесів та його довірена особа Михайло Слабик виявили неправильно опломбовані скриньки. Для з’ясування конфлікту на місце приїхали представники Володимир-Волинської окружної виборчої комісії: секретар Валентина Паюк та член комісії Жанна Бобак. Вони повідомили, що остаточний вердикт – у компетенції членів виборчої дільниці. Незважаючи на те, що Михайло Слабик вимагав припинити голосування і скасувати результати виборів по цій дільниці, було вирішено: оскільки помилка була суто технічною і жоден з спостерігачів не зафіксував будь-яких порушень, переопломбувати скриньки і голосування продовжити.
Нововолинці чітко визначились у виборі як міського голови, так і депутатського корпусу. За попередніми результатами (крім двох дільниць), більше 62 відсотків голосів були віддані чинному меру Віктору Сапожнікову, більше 17 набрала підприємець Катерина Варвус. Серед блоків і партій у шахтарському місті лідирують такі: БЮТ – 37 відсотків, “Наша Україна” – 19,38, Український народний блок Костенка і Плюща – 7,3. У другій трійці – “Пора-ПРП”, Партія регіонів, Партія правозахисту.


ЧЕРГИ НА ДІЛЬНИЦЯХ І «МЕРТВІ ДУШІ»

Катерина ЗУБЧУК
Олександр НАГОРНИЙ

На виборчій дільниці № 35 міста Луцька не проголосувала майже третина виборців. А оскільки у списках були і «мертві душі», то активність лучан у виборах таким чином занижена і штучно.
На дільницю за місцем проживання, а, отже, і голосування, йду після дванадцятої години дня, знаючи з попередніх років, що це якраз час «пік». Справді, тут черга. Мені пощастило, оскільки на літеру «З» було, в усякому разі на той час, мало людей. Але до кабінки треба знову вистояти.
І вже мала перші враження про якість списків. Разом з усіма членами моєї сім’ї, які нині живуть у Луцьку, в цих списках був і син, якого сімнадцять років нема не те, що в Луцьку, а й в Україні. І це не поодинокий випадок — хтось був «зайвим» у списках, хтось себе не знайшов. Член дільничної комісії Валентина Школа сказала:
— Якість списків дуже низька. Прийшла жінка голосувати і показала запрошення, яке принесли її чоловікові. А вона двадцять років тому похоронила його. Раніше ми уточнювали списки, коли ходили по квартирах, тепер такої практики немає.
— В юридичному плані, — сказала голова виборчої дільниці № 35 Галина Сільніченко, — вибори проходять нормально, без порушень. А ось черги, неякісні списки — це є. На жаль, на дільниці всього шість кабінок, і більше їх поставити просто ніде.
Деякі чоловіки, побачивши велику чергу до кабінок, вирішують зекономити час і роблять відмітки у бюлетенях, як кажуть, на коліні.
Спостерігачі, з якими розмовляла, з приводу того, як проходять, на їх думку, вибори, говорять про ці ж незручності — великі черги до кабінок, хоч і незначне, але порушення таємності. Спостерігач від БЮТ каже, крім цього:
— На мою думку, потрібно не допускати такої великої кількості партій і блоків до виборів. Людині навіть з вищою освітою важко зорієнтуватися. Я, наприклад, не розумію, як стало можливим створення блоків Лазаренка, Путіна.
... Після 20-ої години вечора на дільниці тривало голосування, але уже без черг. Десь за годину до закінчення виборів прийшов чоловік, який хотів проголосувати, пред’явивши... права водія. Він пояснив, що паспорт на обміні. «Але ж вам мали дати тимчасову посвідку», — роз’яснила йому голова виборчої дільниці.
О 22-ій годині дільниця була закрита, почалась процедура підрахунків. Спочатку потрібно було полічити, скільки виборців взяло участь у голосуванні. 1682 чоловіка заявили про своє волевиявлення, а 781 лучанин на цій дільниці не голосував. На сьому годину ранку стало відомо, що до Верховної Ради за БЮТ проголосувало 635 чоловік, за «Нашу Україну» — 355, за «Регіоналів» — 135.

Виборців, які зранку прийшли на дільницю № 32, що знаходилась у Луцькій гімназії № 4, біля входу зустрічало помаранчеве диво: два дерева обвішані до самого верху відомою символікою. Щоправда, таке тривало не довго, бо небайдужий громадянин, який назвався В’ячеславом Павловичем, що проходив мимо яскравих дерев, зчинив неабияку бучу на виборчій дільниці. І незабаром черговий обірвав помаранчеві листки, а прибиральниця зібрала їх в целофановий пакет.
Давненько наші люди не вистоювали в будь-яких чергах — і нарешті дочекалися. Причому виборці стояли десь після 11—12-ої години тільки за виборчим бюлетенем півгодини, а то й більше, а ще ж потрібно було і до кабінок. І, що характерно, майже не ремствували. Зрозуміло, що йдеться про старше покоління. І взагалі, враження склалось таке, що саме люди старшого і середнього покоління вирішували долю майбутнього країни. Але ж на Театральній площі танцювали і пили пиво тисячі молодих під час заїзду різних музикальних груп, завербованих політиками.
Підходимо до людей, які з великим трудом дісталися в спортивний зал гімназії, який знаходиться на другому поверсі. Виявляється, 87-річна Тетяна Миколаївна Юдіна прийшла з донькою, щоб особисто проголосувати за блок Вітренко. То їхнє право. А ось син Валерій, інвалід другої групи, привів матір Ганну Остапівну, інваліда першої групи, якій теж за 80, бо вони хотіли віддати свої голоси за блок Юлії Тимошенко.
Напевне, не варто повторяти зайвий раз про недбало складені списки виборців. Не хочеться навіть переказувати те, що говорили люди з обуренням на адресу міської влади і робочої групи по складанню списків.
— Чому нас знаходять, якщо йдеться про сплату квартплати, спожитих електроенергії та газу?— дивуються люди, розповідаючи дивовижні історії про “мертві душі” тощо.
Виборці, які не знайшли себе в списках, повернулись і пішли геть. І тільки одна жінка звернулася до суду, який виніс постанову про включення її прізвища в списки. Однак після консультацій з територіальною виборчою комісією їй було відмовлено (це рішення, як відомо, виходить від ЦВК).
Як і передбачалось, молоді люди, оглянувши черги, покидали дільницю. Були й приємні винятки. Так, Юрій, що прийшов на дільницю з дружиною, не встиг зареєструватися у своєму будинку з об’єктивних причин. Тож вирушив у паспортний стіл, щоб потім обов’язково проголосувати за блок Юлії Тимошенко (дружина віддала голос за соціалістів).
Справедливо люди нарікали на вибори депутатів за партійними списками до міськради. Наприклад, пан Леонід сказав:
— У списку, який я обрав, дві особи мені подобаються, але я знаю інших трьох чоловік з негативного боку, і тому не проголосую за представників цієї партії. Виборець повинен обирати до міськради та й до обласної ради конкретну людину, яка буде захищати його ж інтереси.
І все ж дільнична виборча комісія (голова Зоя Захарчук, секретар Анастасія Федосєєва) попрацювала злагоджено, терпляче і цьому посприяли і нормальні умови в приміщенні гімназії. На жаль, активність людей не була такою, як на виборах Президента.
А ось деякі статистичні дані. У виборчі списки було занесено 2697 осіб, проголосувало — 1960. Зокрема, за Блок Юлії Тимошенко у Верховну Раду проголосувало 786 виборців, за “Нашу Україну” — 371, Партію регіонів — 136, Соціалістичну партію — 104, блок Костенка—Плюща — 89 чоловік. Трійка “призерів” в обласну раду виглядає на виборчій дільниці № 32 так: БЮТ — 600 голосів, “Наша Україна” — 386, блок “Рідна Волинь” Климчука — 154. Боротьба за місце мера на виборчій дільниці розгорнулась між Антоном Кривицьким, який набрав 713 голосів, та Богданом Шибою — 462. А претендент на луцького голову Олег Максимович взяв лише 25 голосів.


ТАКА ОСЬ «ШЛЯХЕТНІСТЬ»

Петро БОЯРЧУК

Не додали доброго настрою багатьом виборцям Горохівського району, що, як і Турійський та Локачинський райони, належить до територіального виборчого округу №22 з центром в Локачах, випадки, які трапилися тут напередодні. І насамперед тим, що заклик лідера Помаранчевої революції Президента України Віктора Ющенка зробити все, аби теперішні вибори пройшли шляхетно, був знехтуваний декотрими членами цієї ж команди.
Саме до такої думки спонукала багатьох не тільки в Горохівському ж, мабуть, районі розповсюджена листівка (оголошений тираж – 1000000 примірників) з символікою блоку Юлії Тимошенко. Роз’яснюючи, як саме слід заповнювати бюлетень по виборах до Верховної Ради, вона, зокрема, стверджувала: „Щоб бюлетень був врахований при підрахунку голосів, він повинен містити... чітку позначку „+” або „v” навпроти номеру 36 і графи „Блок Юлії Тимошенко...” Висновок, який мусив зробити із цього виборець, один: якщо ті позначки стоятимуть проти номера та назви іншої політичної сили, бюлетень буде визнано недійсним.
А відверто наклепницьку, провокативну листівку „Фальшиві обіцянки та можливі наслідки дій Українського народного блоку Костенка і Плюща”(оголошений тираж – 5000 примірників), що її розповсюджували в Горохівському районі активісти Народного союзу „Наша Україна”, чимало хто з виборців сприйняв не інакше, як підступний удар недавніх союзників у спину костенківцям. Зрозуміло, що честі „Нашій Україні” це зовсім не додало.
Негативний вплив справили на учасників нинішнього голосування і остобридлі вже неточності у списках виборців. Як розповіли у цьому зв’язку голова окружної територіальної виборчої комісії Надія Швайковська та секретар цієї ж комісії Олег Мосієвич, немало прізвищ довелося вносити у ці списки напередодні голосування. Тільки на Горохівській, наприклад, виборчій дільниці № 52/352, про що почув тут від заступника голови виборчої комісії Зої Жельчик, у списках цих бракувало більше 50 чоловік. На думку ж голови цієї виборчої дільниці Світлани Погудіної, нічого подібного не було б, аби відповідальні за підготовку таких списків чиновники „трохи дивились уперед”, а відтак хоч би потрудилися зробити копії зі списків, виправлених та доповнених під час попередніх виборів. Бо, сказала, одні і ті ж помилки повторюються у них по суті кожної виборчої кампанії.
Такими ось розхолоджуючими фактами вкупі із традиційним, сказати б, непоспіхом подекуди і пояснювали низьку активність виборців на багатьох виборчих дільницях територіального виборчого округу вранці 26 березня. Скажімо, від сьомої години до пів на десяту в Горохові на виборчій дільниці №55/355 із 1345 виборців проголосувало лише 74. І не випадково секретар дільничної виборчої комісії Михайло Кос, передбачаючи, що невдовзі люди ітимуть один за одним, з тривогою говорив мені про надто низьку при такій великій кількості бюлетенів для голосування та довжелезних списках внесених туди суб’єктів виборчого процесу пропускну спроможність дільниці. Черга, що утворилася тут, незабаром стала цьому наочним підтвердженням. Близько чотирнадцятої, аби проголосувати, треба було вистояти у ній не менше двох годин.
Не менша напруга спостерігалася в окремі періоди на виборчій дільниці, розташованій у Горохівському державному сільськогосподарському технікумі. Годинами доводилося вистоювати на виборчих дільницях у чергах за бюлетенями в селах Скобелка та Озерці Горохівського, як і в Колпитові та Привітному Локачинського районів. Зрозуміло, що все це викликало у людей невдоволення. Особливо там, де приміщення, у яких проводилося голосування, були надто тісними, або, як в Охлопові Горохівського району, ще й не зовсім для цього придатними. Тут, скажімо, бюлетені виборці отримували в одній кімнаті, а голосувати переходили з ними коридором в іншу, що, на думку декотрих спостерігачів, створювало найсприятливіші умови для застосування так званої „каруселі”, аби лише хтось забажав нею скористатися. Загалом же „міжусобиця” в таборі помаранчевих, як і оті дратівні неточності у списках та обтяжливі черги „за голосами”, призвели до того, що, наприклад, лише на двох згаданих вище горохівських виборчих дільницях, не взяли участь у голосуванні понад 850 виборців.
Тому міркування, якими поділилися зі мною Зоя Жельчик в Горохові та заступник голови дільничної виборчої комісії № 40/340 в Привітному Локачинського району Анатолій Ситник, як і голови дільничних виборчих комісій № 33/333 в Колпитові цього ж району Раїса Місюра та № 55/355 в Горохові Марія Левчук щодо скорочення у майбутньому невиправдано великого в даному разі числа суб’єктів виборчого процесу та збільшення тієї ж пропускної спроможності виборчих дільниць, є цілком слушними. А лідером у нинішніх парламентських перегонах з величезним відривом від суперників став на Горохівщині блок Юлії Тимошенко. Друге місце після нього посів „Народний союз „Наша Україна”, третє — Український народний блок Костенка і Плюща, четверте – блок Володимира Литвина, п’яте – соціалісти Олександра Мороза, шосте – Партія регіонів Віктора Януковича.