«За 40 літ ми оздоровили сотні тисяч дітей»
Голова Волинської обласної організації Профспілки працівників державних установ України Ольга Сабурова у ці дні приймає багато вітань. З нагоди Дня Конституції її нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Зателефонували до відомої на Волині профспілкової діячки і ми, і на жаль, почули в її голосі не тільки радісні нотки
— Нагорода, звісно, додала приємних емоцій. Я вдячна за високу оцінку моєї праці. Але для мене нинішнє літо все ж сумне: вперше за 40 років не чую дитячого галасу, сміху в нашому таборі «Світанок», що у селі Дачне Ківерцівського району. Звикла жити клопотами про малих відпочивальників, щодня бувати серед них, 800 школярів за 3— 4 зміни завжди оздоровлювали. Багато брали дітей із родин учасників бойових дій на Сході України, сиріт, малозабезпечених. Тепер прокидаюсь вранці й за звичкою рвуся у «Світанок». Гірко, що там стоїть гнітюча тиша, а хлопчики й дівчатка нудяться «на асфальті», — з найболючішої теми почала розмову Ольга Миколаївна.
Опікуватися відпочинком юних волинян Сабурова почала у 1981 році, коли посаду голови федерації профспілок області обійняв Іван Фурів, дуже шанований і авторитетний керівник. Якраз він і запропонував активній та енергійній жінці розвивати спортивну, культурну роботу, змінити підхід до оздоровлення дітей. Тоді в області під егідою профспілок було близько двох десятків таборів. Велика увага приділялася зміцненню їхньої матеріально-технічної бази, укомплектуванню професійними кадрами.
Звикла жити клопотами про малих відпочивальників, щодня бувати серед них, 800 школярів за 3— 4 зміни завжди оздоровлювали.
— Нині таборів залишилося всього три. Майно профспілок розпродують, воно нищиться. А це ж здоров'я волинських дітей! Наш табір у Дачному був споруджений ще на початку 50-х років минулого століття, але майже заново перебудований у середині 80-х з ініціативи Фуріва. Ми постійно ремонтували приміщення, купували все необхідне. Зараз табір на замку через пандемію коронавірусу. Але я дуже боюся, щоб його взагалі згодом не закрили. До профспілок нині в Україні ставлення дуже упереджене, а постраждають діти,— тривожилася наша співрозмовниця
Обласну галузеву профспілкову організацію працівників державних установ Ольга Сабурова очолила в 1994 році. До цього працювала заступником голови обкому профспілки. Каже, що спочатку навіть не повірила, що її удостоїли високої нагороди, бо ні в кого ніколи не просила жодних відзнак, просто робила свою справу. Та коли почали вітати колеги, згадалося, як колись поздоровляла з високим визнанням свого вчителя Івана Фуріва. Подумалося про те, що кожній людині важливо залишити добрий слід на землі й передати естафету молодим.