СЕЛО В ОБЛОЗІ ЗЛОДЮГ

Іван КАПІТУЛА

ДОВЕЛОСЬ ПЕРЕСЕЛЯТИСЬ У ЛІС
Тієї квітневої неділі Олександр Гайдучик зі своїм односельчанином Дем’яном Козкою зустрілись у передвечірню пору. Обоє від безділля нудьгували.
– Може, махнемо в Шацьк? – враз запропонував Дем’ян, пояснивши, що в Шацьку проживає друг його старшого брата, котрий вже не раз обіцяв передати йому спортивного костюма та грошей. Невдовзі вирушили в дорогу. У село Мельники (це вже Шацький район) дісталися після першої години ночі, зробили «привал». Місцеві хлопці швидко роздобули для прибульців літр самогону і харчів. Розпили самогон. Йти далі перехотілося. В якусь мить в Олександра Гайдучика визрів план дій: викрасти у цьому селі коня з возом.
Ця ідея Козці сподобалася. Він відразу ж кинув очима на сараї, які стояли неподалік. На одному з подвір’їв запримітили воза. Але непроханих гостей відігнали собаки господаря. Пішли до іншого обійстя. На їхнє щастя, хлів не був замкнений. Отож, спокійно вивели коня, забрали плуг, два хомути і, звичайно ж, упряж. Повантажили на віз й деякі інші речі. Відтак сіли, як ні в чім не бувало, та й поїхали. Залишити здобич у Гуті, вдома, не наважились. Тому подались у Заболоття — до Дем’янового брата Валерія. Коня разом з возом та начинням залишили неподалік на одній з вулиць селища. Самі залізли на горище, в сіні заснули. Вдень прокинулись від галасу на вулиці. Через діру побачили, що довкола зібралося чимало людей. А біля них — працівники міліції.
Пізніше, коли все вляглося і Дем’ян повернувся додому, батько зауважив блудному синові, що ним чомусь цікавилась міліція. І не лише ратнівська, а й шацька. Гайдучик і Козка не бачили іншого виходу, як зникнути з села. Переховувалися в лісі. Невдовзі до них долучився заболоттівчанин 33-річний Віктор Круглій.

ЧИЇ ВИ, ХЛОПЦІ, БУДЕТЕ?
Хоч вони й різні за віком, але в них було багато спільного. Насамперед схильність до неробства, пияцтва і злодійства. У Віктора і Дем’яна дуже схожі долі. Перший у семирічному віці разом з іще двома рідними братами став сиротою при живих батьках, яких за безпутнє пияцьке життя було позбавлено батьківських прав. Віктор з братами потрапив у Володимир-Волинську школу-інтернат. Після її закінчення працювати не хотів. Останнім часом мешкав у двоюрідної сестри в Заболотті. Якось поїхав у гості до матері, яка виїхала з селища на Львівщину. Й там «відзначився». Разом із місцевими хлопцями пограбував приватний житловий будинок, в якому того дня нікого не було. В результаті — за вироком Старосамбірського райсуду отримав три роки позбавлення волі. Але, щоправда, з відстрочкою виконання вироку на два роки. Однак від бродяжницького способу життя так і не відмовився.
Його друзі — Олександр Гайдучик та неповнолітній Дем’ян Козка — пішли тією ж кривою стежкою.
Раніше Козки жили в Малориті. Господиня дому Галина працювала в одній з будівельних організацій. Отримала в райцентрі сучасну квартиру. Здавалось, що ще треба. Тільки живи і трьох синів виховуй. Де там! Жінка запила, загуляла. Через пияцтво і прогули її звільнили з роботи, позбавили материнських прав, а сім’ю виселили з квартири. Козкам нічого не залишалося, як повернутися в рідну Гуту, на батьківщину, де в лісі на хуторі стояла пусткою бабина хата. Але й там життя не було. Воно перетворилося у справжнє пекло через сивушний дурман, від якого в домі ніхто не просихав. Крім кози, у підсобному господарстві більше нічого не тримали. Їсти ж хотіли всі. Отож вихід бачили один — красти. Найстарший син Олександр за пограбування потрапив за грати. Докралася й мати — і її було позбавлено волі. Брат Валерій знайшов супутницю життя у Заболотті і переселився до неї. В оселі залишився тільки наймолодший з синів — Дем’ян, який теж обрав кримінальну стежку — пішов у... злодії.
Переховуючись у лісі від правосуддя разом із спільниками, втрьох розмірковували, як і де роздобути дармових грошей, щоб було за що випити і попоїсти.

НАБІГИ НА СЕЛЯНСЬКІ ОСЕЛІ
Вирішили почати з будинку Марії Бегези. Скористалися тим, що вона з дочкою гостювала в Дубечному. Опівночі підійшли до літньої кухні, вийняли шибку і відчинили вікно. Невдовзі Козка приволік два мішки борошна, неповний мішок цукру та різну консервовану продукцію. Прихопив також банку сала та буханку хліба. Велосипедом добро перевезли в ліс і заховали в урочищі «Кіззя». А вранці Олександр з Дем’яном пішли у Заболоття до Дем’янового брата Валерія, щоб той підводою допоміг вивезти з лісу крадене для збуту. Валерій хлопцям не відмовив. Правда, приїхав такий п’яний, що на возі лежав, як сніп. Вирішили завернути в Гуту і тут «почистили» хліва Марії Луцик та гараж Валентини Панасюк. Украли чотири мішки мінеральних добрив.
Завантаживши на віз усе накрадене добро, під покровом ночі поїхали у Заболоття. Але по дорозі хлопцям здалося, що нахапали замало, тому ще завернули до будинку гутянця Володимира Мазурика. Від нього винесли шість мішків картоплі. Почувши гавкіт собаки, господар дому швидко виявив крадіжку. І аж за двісті метрів від дому знайшов свою картоплю. Злодії ж дали драла. Близько сьомої ранку добрались до заболоттівчанки Тетяни Кромко. І майже все крадене віддали їй за 270 гривень.
Гута тим часом перетворилася в розтривожений вулик. Злодіїв уже розшукувала міліція. Дізнавшись про це, зловмисники з лісу вдень не виходили, тільки вночі. Там переховувалися два тижні. А коли запаси їжі закінчилися, знов вийшли на «діло». Дізнавшись, що місцева мешканка Ольга Гайдучик готується до весілля, попрямували до її подвір’я. Але цього разу їм не пощастило — у літній кухні, куди проникли через вікно, знайшли лише одного торта. Наступної ночі вирішили «проревізувати» вже будинок. І «улов» тепер був добрим. Забрали п’ять весільних тортів, інші продукти. Знайшли й гаманця з грошима. Козка собі приміряв шкіряного піджака і спортивні штани, а Гайдучик — костюма. Наклали добра аж дві великі спортивні сумки і понесли в Заболоття. Потім поїхали в Ковель — на ринок.
А через декілька днів Гайдучик з Козкою об’єктом для крадіжки вибрали будинок Віктора Саченюка. І знову в їхніх кишенях з’явились гроші. А ще прихопили четверо чоловічих штанів, светр, спортивні штани, сорочку та зимову шапку...
Правоохоронцям довелось оголосити розшук злочинців, оскільки натрапити на їхні сліди не вдавалося. Але невдовзі їх виявили в урочищі «Німецька гребля», що знаходиться на території Шацького району на відстані п’яти кілометрів від Гути. Спали на лісогосподарській пасіці. Тут Гайдучика міліція й затримала. А от Козці вдалось втекти у ліс. Довгий час його розшукували на території Гутянської сільської та Заболоттівської селищної рад, навіть у Малориті. І лише наприкінці червня «вирахували». Не уник лави підсудних і Віктор Круглій. Ратнівський райсуд засудив його на три роки позбавлення волі. Олександра Гайдучика — на три роки шість місяців. Дем’ян Козка отримав чотири роки тюрми, але з відстрочкою виконання вироку на два роки.