ЧИ Є ДЖЕНТЛЬМЕНИ У ПОЛІТИЦІ І ВЛАДІ?

Слово “джентльмен”, яке вже міцно осіло в українському вжитку, наш словник тлумачить: людина, яка дотримується в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки, відзначається разом з тим вишуканістю одягу і манер.

Андрій БОНДАРЧУК

З другою частиною ознак можна й не погодитись: джентльменом може бути і скромно одягнута людина. Головне — внутрішній, духовний світ, поведінка, яка у певних ситуаціях відзначається благородством, сміливістю, чесністю стосовно слабших, особливо жінок.
Ці якості, безперечно, формуються сім’єю, школою, оточенням ще з дитинства, шкільної лави. Як не прикро, але число носіїв такої моралі не зростає. Причин тут безліч, але головна — у відсутності єдиної державної програми виховання підростаючого покоління, у безконтрольності, ба, навіть у сприянні безідейності, бездуховності, культивуванні їх найгірших зразків, що часто роблять ЗМІ, криміналізована влада.
І в політику та владу йдуть, на жаль, люди з тої ж вулиці, вже із сформованими далеко не кращими моральними якостями. Ми нарікаємо, що багато кадрів у нас, так би мовити, з комуністичної школи, але й кравчуківсько-кучмівська система не поліпшила молодих, а в багатьох випадках погіршила їх якісні характеристики, бо для духовного, патріотичного виховання нічого не робилось, “національна ідея не спрацювала”. Отож і маємо те, що посіяли. А посіяли в душах людських насіння диявола — гроші. Воно проросло буйним чортополохом у людській свідомості, стало фальш-богом, а насправді — Вельзевулом, який пожирає у своїй ненаситній пащеці честь, закон, совість, благородство, шляхетність, етику, культуру поведінки.
Я давно шукав історичні корені, так би мовити, витоки облому людської моралі. І ось натрапив на книгу Павла Штепи, знаного дослідника історії, аналітика, українського патріота — “Мафія і Україна”. Виявляється, з перших сторіч християнства церква ревно слідкувала, аби дух наживи не руйнував християнську мораль. Вважалося великим гріхом брати відсотки за позичені гроші, жорстко переслідувала це і держава. Лихварство каралось смертю. Англійські королі Альфред, потім Едвард Конфесор, Джон забирали за лихварство майно, спадкоємців позбавляли спадщини. Покійника-лихваря заборонялось ховати за християнським звичаєм, на християнському цвинтарі. У ХІV столітті за короля Джемса І лихварство вважалось таким же злочином, як і вбивство, каралось смертю. “І, незважаючи на такі суворі кари,— пише автор,— жидівські золотарі перемогли”.
У 1609 році парламент Англії узаконив відсотки, а згодом король Вільям ІІІ був поставлений у такі умови, що парламент навіть дав дозвіл єврейській родині Ротшільдів заснувати Англійський банк з правом друкувати гроші. Ротшільди стали засновниками банків в Англії, Пруссії, Франції, Іспанії, Голландії, США. Красномовна цитата Амшела Ротшільда: “Дайте мені право карбувати гроші і я начхав на всі закони”. А коли купуються закони, про мораль вже говорити нічого. Страшна пандемія почала переможну ходу по планеті, руйнуючи духовні, моральні, етичні засади суспільства. Почали продаватися посади, звання, місця в парламенті, органах самоврядування.
Знаючи наш парламент не за розповідями, а зблизька, скажу, що гіршого, більш корумпованого, зрощеного з бізнесом і криміналом, за всю історію незалежної України не було. Хоч, за великим рахунком, це все-таки парламент однодумців, бог у зовні сумирних, богобоязних більших і менших олігархів один — капітал. Нечесний, замішаний на ошуканстві, криміналі, нерідко на крові. Золотий час настає для нього: він буде формувати владу, ділити наші бюджетні гроші. Олігархи отримали кайф: все у них є, а от ігор у вальяжне депутатство досі не було.
Мімікрія кримінального капіталу в його новий вид — владу — особливо небезпечна. Це вже вид бізнесу, який дає надійний і шалений прибуток. Тому в політику так дружно рвонули всі, у кого є гроші. Аби їх відмити, примножити. Капітал переміг мораль, національні інтереси. Це серйозний сигнал для національно-патріотичних сил, які не можуть ніяк подолати віковічну спадкову гетьманську хворобу поділу на політичні многочлени, і потерпіли поразку.
У цих складних умовах серед вчорашніх помаранчевих знайшовся лідер, якому повірили люди. Маю на увазі Юлію Тимошенко, яскраву постать в українському політикумі. Певно, не всім вона до вподоби. Яких ярликів їй не навішували! Не ідеалізує її і автор. Так, і у виборчих списках БЮТ є люди, за яких би я не голосував. А у яких блоках таких нема? Знайдіть мені, зрештою, безгрішного Ісуса Христа в політиці? Але гріх гріхові — велика різниця.
А Юлія Тимошенко прийшла у велику політику дуже тернистим шляхом. Голос тендітної жінки був такий страшний для режиму Кучми, що він запроторив її у хурдигу. Але ж звинувачення проти неї розсипались в судах. Опонентів, які закидають леді Ю. корисливі інтереси, хотів би запитати: хто з нинішніх олігархів, мільярдерів і мільйонерів підіймав голос проти режиму Кучми, розграбування України? Та всі сиділи, мов миша під мітлою, і гребли під себе.
Таке життя могла обрати і ЮТ. Ні, вона стала на шлях боротьби. Думаю, Президентом зараз у нас був би Янукович, якби ЮТ не відмовилась на користь В. Ющенка висувати свою кандидатуру у кандидати на пост Президента. Та й серед помаранчевої команди її заслуга в перемозі чи не найвідчутніша. Талант державника-організатора, мужність, рішучість, ерудиція, зрештою, масова підтримка БЮТ на виборах, висувають її на першу роль у виконавчій владі.
Але тут починається найдивніше. Леді Ю., сміливу харизматичну особистість, яка не боїться стати на прю з страшною зловісною силою, почали обстрілювати зусюди: табору колег-помаранчевих, з правого, лівого флангу, з центру, регіонали. Передвиборний чорний піар лився найбільше на БЮТ. Забуто регіоналів, антиукраїнські вибрики “конотопської відьми”, Партію Путіна, “За Союз” та інші. До уколів з НСНУ долучається “важка артилерія” і з боку шанованих мною С. Хмари, І. Зайця, Ю. Кармазіна, Д. Чобота. Ну, а народний депутат, талановитий журналіст “Сільських вістей” шпетив ЮТ чи не в кожному номері газети і навіть після виборів звинуватив весь український народ у тяжкій помилці.
Ні, попри деякі помилки, народ вміє відділяти зерно від полови. Чорний піар, голослівні звинувачення опонента часто приносять протилежні результати, що довели і недавні вибори. Було таке і у мене, коли за два дні до виборів у програмі “Сельский час” у 1990 році на користь моєї опонентки на мене було вилито цебрик помиїв. Та тоді це не допомогло їй.
А передували нинішнім виборам драматичні події. Леді Ю., тендітну талановиту жінку, виштовхують за двері Кабміну дужі чоловіки-атлети, яким впору бути спаринг-партнерами Кличків. Головний Джентльмен вчинив ніби мудро: відлучив від влади обидві сторони. Але “любі друзі” лишились при владі “сірими кардиналами”, а нині знов у депутатах і при владі. То ж навіть далека від політики людина зрозуміла, що саме з того кроку Президента і почалась руйнація помаранчевої команди, ідеалів Майдану, бандити одержали не тюрми, а владу. Не можна всерйоз сприймати звинувачення ЮТ після найвищої президентської оцінки її діяльності. Згодом в актив нового уряду зараховуються і показники роботи її Кабміну.
— Все правильно,— заперечив мені один політик місцевого розливу. — Яке джентльменство? Раз пішла в політику чи владу — забудь, жінко, це слово. Це ринг, тут свої правила гри. Ставки в ній високі. Політика — брудна справа, чистим тут не будеш.
Справді, про яке джентльменство навіть стосовно жінки може йти мова, коли є загроза бізнесу і капіталу у формі влади? Леді Ю. кинули у буцегарню як найбільшого злочинця. Валентині Семенюк проламали носа...
Особливо процвітає грубість, нетактовність, образи жінок-підлеглих з боку начальства. Вони іноді чують таке, що вуха в’януть. І це називається “стилем керівництва”.
Нині політики-“джентльмени” разом з Президентом ведуть всілякі закулісні ігри, затягують формування коаліції помаранчевих з однією метою — не допустити до прем’єрства єдину жінку — законну претендентку. І головну скрипку тут грає не Президент, а його “любі друзі”, яким начхати на волевиявлення електорату. А відповідь на те, чого бажає рядовий виборець, дає навіть палатка на Театральному майдані в Луцьку, куди вишиковуються в чергу, аби поставити підпис з вимогою дотримання меморандуму про створення коаліції. В іншому разі завоювання Майдану можуть звестися нанівець. Це вже було після попередніх виборів до ВР.
Чому ж багато владних чоловіків-“джентльменів” ополчилися проти тендітної жінки? Адже жінки в історії багатьох країн довели, що здатні вирішувати масштабні проблеми. А леді Ю. на займаних нею посадах швидко обрізували крила, не давали довести до кінця жодну зі своїх програм, хоч і те, що вона встигла, свідчить про успіх. То логічно дати змогу проявити себе, а потім давати оцінку.
Про справжні причини протидії створенню коаліції в НСНУ воліють мовчати. Їх, на мою думку, є декілька. Прем’єр ЮТ зруйнує усталені схеми наживи, дерибану національного багатства, які є спільними для частини правлячої команди НСНУ і Партії регіонів. Загроза втрати влади як найбільш прибуткового бізнесу. Відіграє свою роль і банальна, чорна заздрість успіху ЮТ, коли ти в силу слабших можливостей не можеш досягти того, що твій опонент. Справді, успіх на виборах, авторитет “Батьківщини” тримається на леді Ю. Зрештою, це добре, коли у країні є такий лідер-жінка. Вона визнана за кордоном, своїми людьми, але не визнана владою.
Ніхто з керівників, включаючи найвищих, не терпить біля себе більш ерудованого, сильнішого заступника, до того ж жінки, яка говорить і неприємні речі.
Відверті слова адресував Президентові наш земляк, донедавна головний розвідник України, колишній народний депутат, генерал Олександр Скіпальський: “Коли людина любить слухати тільки приємне, її оточують підлабузники. І, на превеликий жаль, у Вашому оточенні їх дуже багато. А це фактично загрожує нашому майбутньому. І якщо Ви, Вікторе Андрійовичу, цього не побачите і не виправите становище,— наслідки для України будуть трагічними”.
Отже, джентльменство у політиці та владі — “Fata morga a”... А, може, я когось не помітив?