БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

— Кажуть, що політика — брудна справа. А ви як думаєте?
— Якими достоїнствами повинен володіти джентльмен у владі?

Борис КАРПУС,
лідер молодіжного крила УНП у м. Нововолинську, депутат міської ради:
— Радикально не погоджуюсь з цим твердженням. Політику робить кожен з нас. Тому все залежить від рівня освіченості, інтелігентності, від наявності здорового глузду суб’єктів політичного процесу. Будучи активним учасником виборів, вкотре спостерігаючи і аналізуючи, зробив висновок, що «чорний піар» б’є по його «творцях» бумерангом. На щастя, наші люди здатні правильно оцінювати, і в переважній більшості не «клюють» на таку дешеву «приманку». Чим чистішою робиш політику — тим чистішою вона й повернеться тобі.
— Джентльмен у політиці — це виважена, послідовна, вихована людина. І, як на мене, то пора переходити від емоцій на більш логічний, виважений рівень конкретних дій, а не гасел. Вважаю, що наш лідер — Юрій Костенко — якраз і демонструє ці риси. Він у будь-якій ситуації веде себе достойно, ніколи не «каламутить воду», його можна поставити в приклад багатьом. Це ж скажу і про члена нашої партії Слободяна.

Володимир НОВАК,
депутат Прилуцької сільської ради Ківерцівського району:
— Як показали останні вибори до Верховної Ради і місцевих рад, політика дійсно брудна справа, бо використовувались будь-які нечисті методи. Виборцям було дуже важко визначитися в такій складній ситуації. Але без політики не може існувати держава, і завдання тих же політиків намагатись зробити її прозорішою і чеснішою. Можливо, тепер політики схаменуться? Адже треба свої обіцянки підкріплювати ділами.
— Політик у владі повинен виділятися чесністю, скромністю та порядністю. Він повинен виконувати свої обіцянки, якщо є слугою народу, і обов’язково звітувати про це перед громадою — не менше одного разу на рік. Так само партії повинні через ЗМІ доповідати про свої справи, вести прозору діяльність і відповідати за вчинки кожного свого однодумця, котрий знаходиться у владних структурах. Можливо, нарешті зменшиться кількість прагматичних перебіжчиків у партіях не тільки у Верховній Раді, але й на місцевому рівні?

Антін ВОЛОЩУК,
пенсіонер, колишній інженер-будівельник, м. Луцьк:
— Я розчарувався в Леонідові Кравчукові, якому колись вірив, але згоден з його словами, що чим вища політика, тим вона брудніша. Слідкували, як проходила виборча кампанія? Тоді мені нема чого й сказати. Хіба порядна людина буде казати сьогодні одне, а завтра — інше? На біле —чорне, а на чорне — біле? А політики кажуть і не червоніють.
— Може десь в Англії і є джентльмени в політиці, а в Україні таких не бачу. Хто більш совісний, того вважають за “тютю” й затирають. Таких багато і в Києві, і в нас на Волині. Де тепер Михайло Тиский, Ігор Титов? А як вони виступали на мітингах — щиро, по-людськи. Затерли, відтіснили ті, хто тоді ще стояв за Союз, за червоних. Політика — це той же бокс, тільки де б’ють нижче пояса.

Валентина ОСТАПЮК,
пенсіонерка, член міської організації Соціалістичної партії, м. Нововолинськ:
— Я б сказала, п’ятдесят на п’ятдесят. Тут, очевидно, залежить, хто представляв ту чи іншу політичну силу. Голова нашої партії Олександр Мороз — це приклад порядності і чистоти, з такими людьми можна йти, як кажуть, у бій, за них ніколи не соромно. Я вже двадцять років поспіль причетна до виборів не лише як рядовий громадянин, який віддає голос, а й як член дільничної виборчої комісії. І ніколи нами ніхто не керував, за будь-якої влади ми на виборах не виконували чиїхось вказівок, не йшли на жодні порушення.
— У першу чергу — порядність. А також справжній політик повинен бути чесною, високоінтелігентною людиною, яка здатна перейматися чужими проблемами. У моєму розумінні джентльменство в політиці найяскравіше демонструється тоді, коли хтось з видних публічно зізнається, що певній посаді краще відповідає хтось інший і він великодушно її «зрікається». Однак у нас таке побачиш не часто. Хотілось би нагадати у даному зв’язку один «свіжий» факт. Коли перед виборами наш міський голова Віктор Сапожніков уступив прохідне місце у депутати міської ради від «Нашої України» жінці, інваліду І групи Валентині Міньковській. Це був благородний крок.

Світлана ФЕДОРУК,
пенсіонерка, жителька Горохова:
— Як не думай, то бруднішої не придумаєш. Особливо в суспільстві, де моральні принципи є в занепаді. Подивіться, як легко переступила українська політика і через тисячоліттями сущу заповідь, що вчить берегти честь змолоду, бо інакше зачиненими будуть перед тобою всі двері?! Тепер це вже дрібниця. Тепер, виходить, замолоду і тяжкі злочини без огляду на будь-що можна коїти, і у в’язниці без жодних мук совісті за скоєне побувати! Дякуючи нашим законотворцям-політикам, злочинне минуле не заважає ні політичним лідером стати, ні прем’єр-міністром чи навіть президентом. За певних умов і „канонічна” церква такого на це благословить. Але... Десь ще у світі подібне є?
— Чомусь здається, що справжній джентльмен в нашому суспільстві у владу не потрапить. Втім, якщо припустити, що дії переможців сьогорічних, наприклад, виборів у Верховну Раду були джентльменськими, а саме цього декому дуже хочеться, то головним „достоїнством” таких є вміння один одного компроматити. Коли ж прихильників ідейного супротивника у виборчих перегонах перетягти на свій бік це не допомагає, то готові звести наклеп на своїх ідейних спільників, щоб заволодіти тепер вже їхнім електоратом. Потім цих спільників ще й винними в їхній поразці можна буде зробити. Переможців, як відомо, не судять. Але річ у тім, що й руку переможцям подають не завжди.