Не «переменами» єдиними: головні пісні білоруського протесту - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.30 € 33.13
Не «переменами» єдиними: головні пісні білоруського протесту

Вони раптово увімкнули «Перемен» — за що отримали десять діб арешту.

Фото: EPA/YAUHEN YERCHAK

Не «переменами» єдиними: головні пісні білоруського протесту

Останніми протестними днями та у передвиборчий період на мітингах на підтримку опозиції в Білорусі, незмінно лунали дві пісні — «Перемен» Віктора Цоя та «Рухнут стены»

Перша не раз лунала на протестах і раніше (хоча сам Цой нібито не закладав у текст такого політичного підтексту), однак перетворилась на беззаперечний гімн незгодних після 6 серпня. Тоді організоване владою свято «Калейдоскоп творчості» у Київському сквері перетворилося на мітинг опозиції, до якого несподівано приєдналися і діджеї з Палацу молоді: Кирило Голанов та Владислав Соколовський. Вони раптово увімкнули «Перемен» — за що отримали десять діб арешту, пише Громадське.

Тепер «перемен требуют наши сердца» чути на кожній акції: її співають і протестувальники, і ті, хто активно підтримує їхню боротьбу: водії сигналять та крізь прочинені вікна своїх автівок вмикають ту саму пісню, коли люди починають збиратися на акції.

Одне з найвідоміших виконань «Перемен» за останній час — біля виборчої дільниці у Посольстві Білорусі у Москві, де черга охочих проголосувати розтягнулась майже на кілометр.

Вони раптово увімкнули «Перемен» — за що отримали десять діб арешту.

Піснею «Рухнут стены» незмінно завершувалися передвиборчі мітинги Світлани Тіхановської. У цієї пісні довга протестна історія: у 1968-му році її написав каталонський композитор та співак Льюїс Льяк. Відповідно, оригінальний текст теж був каталонською, що було небаченим виявом націоналізму у часи диктатури Франсіско Франко, і за формою нагадував баладу — про старого Сізета, який закликав онука зруйнувати стіни (дослівно — стовпи), які відділяють людей від свободи. До речі, Каталонія пригадала про цю пісню у 2017-му, коли там відбувся невизнаний референдум за незалежність регіону.

Пізніше ця пісня незгоди перекочувала до протестної Польщі — в обробці барда Яцека Качмарського вона отримала назву Mury і стала гімном польського руху «Солідарність». Композиція полюбилася протестувальникам навіть на Близькому Сході — її часто співали (у перекладі) під час Арабської весни. У Білорусі «Рухнут стены» стала популярною у перекладі поета Андрія Хадановича — її зміст найближчий до польської версії. На мітингах опозиції вона переважно лунала російською, але є ще й білоруський варіант, де до її виконання долучився і Сергій Тіхановський — заарештований блогер, автор популярного блогу «Страна для жизни» та чоловік Світлани Тіхановської.

А тепер про власне білоруські пісні. Цікаво, що найпершим на думку спадає не Ляпіс Трубецкой, чиї «Воины света» більше асоціюються все-таки з українською Революцією Гідності. Хоча лише зараз у російськомовної версії нарешті з’явився білоруськомовний варіант.

Суперпопулярними саундтреками до білоруської реальності стали пісні гурту «патріотичного альтернативного року» TOR Band з Рогачова Гомельської області, де звучать політичні лозунги «Мы не „народец«!» (у відповідь на те, як Лукашенко називав білорусів), «Кто, если не ты?!», «Выборы», «Жыве». А одна з нещодавніх — «Уходи!!!», саме цей заклик до Лукашенка зараз найчастіше чути на протестах.

Поп-зірки з бенду Litesound, які брали участь у Євробаченні у 2012-му, випустили пісню з політичним підтекстом «Мы героі». Пісня насправді не нова, а та сама, конкурсна, але тепер її текст — білоруською та про геройський дух тих, хто вірить у зміни і бореться за них. Але у цьому, ймовірно, і перевага — мотив уже відомий і легко запам’ятовується.

До речі, напередодні виборів Litesound випустили нову, вже оригінальну пісню «Беларускаму люду» на слова білоруського поета Якуба Коласа, де протестні настрої ще виразніші. «Годзі жа, досыць панукаць намі, Гнаць з нашай роднай зямлі!», — меседж більш ніж зрозумілий.

Цікаво, що серед протестних новинок є й трек проєкту Slavalachia «Which side are you on?» («На чиєму ти боці?»), який виник як колаборація білоруських, американських та українських музикантів. Slavalachia — це команда за участі лідера-білоруса Vuraj Сергія Долгушева, львівського гурту Torban та фолк-рок-бенду зі штату Огайо Hill Spirits.

І наостанок дивне і несподіване — хіт українського виконавця Esradarada «Вите надо выйти» тепер теж асоціюється в Білорусі з передвиборчими перипетіями. Одного з найсильніших опонентів Лукашенка, опозиційного кандидата, якого ув’язнили та не зареєстрували, — Бабарика, теж звати Віктором. Він досі за ґратами, тож меседж пісні тут зрозумілий.