Можливості використання нетрадиційних видів палива у нашому регіоні можуть становити близько 10 відсотків від загальної кількості енергоспоживання. Це більше, ніж рекомендовані Євросоюзом стандарти на рівні 6 відсотків...
Можливості використання нетрадиційних видів палива у нашому регіоні можуть становити близько 10 відсотків від загальної кількості енергоспоживання. Це більше, ніж рекомендовані Євросоюзом стандарти на рівні 6 відсотків.
Олександр ПИРОЖИК
Прогресуюче зростання цін на російський газ змушує владу на місцях шукати альтернативні джерела енергії. Перспективи впровадження на Волині нетрадиційних видів палива обговорювали учасники наради в головному управлінні промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації. Учасниками засідання стали експерти проекту Євросоюзу “Сприяння регіональному розвитку в Україні”. — За минулий рік в області використано енергоносіїв у перерахунку на умовне паливо в обсязі 1 мільйон 870 тисяч тонн, — повідомив заввідділом енергетики та енергозбереження управління Володимир Бондарук. — У тому числі дров — 39 тисяч тонн, відходів деревопереробки — 16,2 тисячі тонн. Це лише 3 відсотки від загального енергоспоживання області... У той же час, за оцінками фахівців Інституту технічної теплофізики НАН України, природний енергетичний потенціал нашого регіону досить потужний. Запаси деревини становлять близько 300 тисяч тонн кубометрів, або ж, у перерахунку на умовне паливо, 96 тисяч кубометрів. Запаси соломи, яка може використовуватися в енергетичних цілях, — 108 тисяч тонн на рік (50 тисяч тонн умовного палива). Запаси гною в області — близько 1,7 мільйона тонн на рік. Ця біомаса технічно доступна для спеціального зброджування, після чого можна отримати близько 68 мільйонів кубометрів біогазу. Це ще 49 тисяч одиниць умовного палива. — Якщо ми зможемо все це використати, матимемо 10 відсотків від загальної кількості енергоспоживання, тобто навіть більше від стандартів, які рекомендовані країнам Євросоюзу, а це 6 відсотків енергії від використання нетрадиційних джерел, — зробив висновок Володимир Бондарук. Один із керівників проекту ЄС Жоель Шредер погодилася, що природні енергетичні можливості Волинського регіону досить потужні, але вони практично не використовуються. Потенціал нашого краю дає змогу ефективно використовувати такі джерела нетрадиційної енергії, як відходи деревопереробки і торф, на який багата Волинь. Запасів торфу в нас вистачає, щоб застосовувати його не лише як добриво, а як тверде паливо. — Для Волині немає потреби вкладати кошти в дослідження торфу, —зауважила Жоель Шредер. — Це вже успішно зробила Фінляндія, де за рахунок торфу забезпечується 9 відсотків енергетичного балансу держави. Сьогодні фінни вивчають потенційні ринки торфосировини, вони їх потребують... Нам слід сформувати делегацію, яка поїде до Фінляндії і побачить, як у них використовують торф. Потім запросити їхніх спеціалістів на Волинь, щоб вивчили потенціал регіону для вкладання інвестицій у подібні розробки. Євросоюз готовий у цьому посприяти… Зацікавленість у такій поїздці відразу ж виявили представники декількох державних, комерційних і лісогосподарських структур, зацікавлених у виробництві торфобрикетів та брикетів з відходів деревопереробки. Начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Петро Гоцалюк підтримав пропозицію організувати спільний семінар із обміну досвідом у цій сфері. — Щодо відходів деревини і соломи як палива, особливих технологій не потрібно, — продовжила Жоель Шредер. — Треба лише вирішити справу організаційно. Учасники наради погодилися, що, незважаючи на підвищену лісистість області, деревна біомаса як паливо у нас використовується недостатньо. Цікавий приклад застосування польського досвіду в цьому плані навів заступник голови Старовижівської райдержадміністрації Анатолій Бранчук. Польські партнери запропонували проект вирощування так званої „енергетичної лози” — специфічного її виду, що дає 40-60 тонн приросту біомаси з гектара на рік. Поляки переробляють її на біобрикети, виготовляють спеціальні котли, якими опалюють індивідуальні будинки у гмінах. — Для наших садиб достатньо 30-50 сотих гектара, щоб опалювати весь рік, — стверджує Анатолій Бранчук. — Ми погодилися на реалізацію цього проекту, відводимо земельну ділянку для того, щоб розпочати висадку лози на 25 гектарах. У планах — доведення площ посівів до 500-600 гектарів. Після цього стає рентабельним будівництво цеху з переробки такої біомаси та виготовлення біобрикетів. Заступник голови Маневицької райдержадміністрації Сергій Борисюк зауважив, що перш ніж запозичувати чужий досвід, слід скористатися своїм. 5 років тому в районі витрачали півмільйона гривень на опалення вугіллям. Тепер бюджетні установи тут опалюють відходами деревини — тирсою, відходами торфобрикетного виробництва, що у 10 разів зменшує витрати. Загалом для опалення район використовує близько 90 відсотків торфу та відходів деревини. В інших районах, де підведений газ, цей показник становить усього 2-2,5 відсотка… — Ми могли б забезпечити область дешевшим паливом, ніж енергетична лоза, — стверджує Сергій Борисюк. — У нас діє 4 лісгоспи, 2 торфобрикетних заводи. Потенційно ми можемо забезпечити торфобрикетами всю Волинь. Це паливо вартістю 150 гривень за тонну, причому з доставкою. Але обидва торфобрикетні заводи фактично простоюють, є проблеми зі збутом брикетів... В унісон йому говорив і комерційний директор МПП “Дельта” з Рожища Сергій Новосад. Він зізнався, що вже 5 років просуває ідею виготовлення брикетів із торфу та відходів деревини. Їхнє підприємство освоїло випуск дробильної техніки, яка може “перемелювати” будь-які шматки деревини, пеньки та колоди. Сьогодні в Рожищах можуть виготовляти 18 типів таких подрібнювачів. Це техніка найвищого класу, але нашій державі вона не потрібна. Її купують Москва, Петербург, представники Німеччини... — Для наших міст найактуальнішою є проблема переробки і спалювання сміття, яке б давало теплоенергію, — узяв слово директор ДКП “Луцьктепло” Анатолій Лучко. — В літній період цього вистачало б, щоб підігрівати воду. Водночас вирішувалися б енергетичні, екологічні, соціальні проблеми… Я бачив такий завод у Швеції, в місті Ґетеборг, де проживає 460 тисяч людей. Але доки енергетикою в нас займатимуться не енергетики, а політики, доти нічого путнього не виходитиме.
