Для Геннадія Тарана було замало грати на одному музичному інструменті. Тож коли прийшов на викладацьку роботу у колишнє Луцьке музичне училище, то невдовзі став ще й керівником духового оркестру цього навчального закладу. І незважаючи на те, що склад оркестру постійно змінювався, на місце випускників приходили новачки, він створив творчий колектив, якому, певно, не було рівних в області...
Для Геннадія Тарана було замало грати на одному музичному інструменті. Тож коли прийшов на викладацьку роботу у колишнє Луцьке музичне училище, то невдовзі став ще й керівником духового оркестру цього навчального закладу. І незважаючи на те, що склад оркестру постійно змінювався, на місце випускників приходили новачки, він створив творчий колектив, якому, певно, не було рівних в області. Не раз, коли звітувало музичне училище, всі чекали виступу духового оркестру, чекали Геннадія Тарана і його музикантів, бо знали: почують нову музику, неординарне виконання і ще більш оригінальні обробки. Музиканти разом з своїм керівником не просто виконували відомі твори, написані саме для духового оркестру, а дивували слухачів пошуком, вдалими інтерпретаціями, які з тонким смаком творив їх керівник. Коли ж музичне і культосвітнє училище об’єднали, лишився один духовий оркестр, очолюваний теж чудовим керівником, який працював у культосвітньому училищі, заслуженим працівником культури Анатолієм Трофимовичем. Геннадій Таран, випускник оркестрового факультету Київської консерваторії, знову ж таки не обмежився лише викладацькою роботою. Він став творцем оригінальних камерних колективів, залучивши до них своїх колег, кращих музикантів Луцька. З приємністю зустрічали ці колективи шанувальників класичної музики у залах галереї мистецтв, в костелі Петра і Павла. Це були колективи, якими по праву можна гордитися Волині. Але, на жаль, як сказав з гіркотою Геннадій Таран, вони не знайшли належної матеріальної підтримки, спонсорської допомоги і тому-то не змогли вижити. Четвертий рік Геннадій Таран є одним з художніх керівників, диригентів симфонічного оркестру Волинського училища культури і мистецтв, який багато літ очолював заслужений працівник культури Юрій Максименко. Цей оркестр не раз виступав у Києві під час звітів області, про нього, як і про диригента, добре слово мовили фахівці. Коли очолив оркестр Геннадій Таран, він почав з пошуку тих творів, які ще не звучали у Луцьку. Навіть під час творчого звіту симфонічного оркестру, який складався з двох відділень і керували ним два диригенти — Володимир Милогородський та Геннадій Таран, слухачі почули абсолютно різну музику, різні підходи до виконання музикантами класики. З Геннадієм Тараном учасники оркестру грали майстерно, із захопленням, з якоюсь особливою душевною радістю. Успіх симфонічного оркестру був, звичайно, і успіхом чудових музикантів — Світлани Додарук, Світлани Марчук, Станіслава Кучера, Михайла Вівчарука та інших викладачів і студентів, які грають в оркестрі. Власне, кожен з 60-и учасників симфонічного оркестру заслуговує доброго слова, бо він не просто веде свою партію, а зливається воєдино, творить мелодію, яка глибоко зачіпає людські душі. Готуючись до виступу у Києві, Геннадій Таран вів репетиції з оркестром, камерним хором “Оранта” і солістом, народним артистом України Василем Чепелюком. Саме в такому поєднанні мають почути їх у Києві. А ще виступатиме симфонічний оркестр разом із зведеним хором і солістами у фіналі концерту волинян. У родині Геннадія Тарана — всі музиканти. Дружина Людмила Борисівна, як і він, закінчила Київську консерваторію, вона теоретик, викладач того ж таки Волинського училища культури і мистецтв. На другому курсі училища навчається їх менший син Дмитро, опановує гру на валторні. А старший — Максим — вже студент-четвертокурсник оркестрового факультету Київської консерваторії. Щоправда, зізнається талановитий музикант, він відмовляв їх йти стежкою батьків. Адже у сім’ї добре знають, які мізерні заробітки у їх батька, професіонала-музиканта у найкращому розумінні цього слова. Але, як каже Геннадій Таран, хлопці не послухали — музика таки перемогла. Анастасія ВОЛОШКО.
