— 1. Як ви ставитесь до того, щоб воїнів УОН-УПА визнати на державному рівні учасниками бойових дій?
— 2. Що, на ваш погляд, потрібно для примирення ветеранів Великої Вітчизняної війни та ветеранів ОУН-УПА?..
— 1. Як ви ставитесь до того, щоб воїнів УОН-УПА визнати на державному рівні учасниками бойових дій? — 2. Що, на ваш погляд, потрібно для примирення ветеранів Великої Вітчизняної війни та ветеранів ОУН-УПА?
Віра ГАРАСЮК, продавець лотка, м. Луцьк: — У селі на Рівненщині, звідки я родом, зі мною в класі вчилася дівчинка, яка мені подобалася своїм розумом, добротою, тим, що гарно співала. Я хотіла з нею дружити, та часто думала: “Але ж у неї батько бандит”. Бо він був упівцем, який вісім років відсидів. Та одного разу я таки відважилася піти до неї додому. Це було справжнє потрясіння! Вся хата у вишитих рушниках, ікони, портрет Шевченка на стіні. І старий чоловік, її батько, який прочитав мені вірш Олександра Олеся про солов’їв. Не знаю, чи всі такі ветерани УПА, але якщо серед них були такі люди, то, мабуть, й у цілому вони варті визнання. — В нашому будинку живе ветеран, який мріє, щоб “всі бандери виздихали”. Але то не якийсь монстр, а досить добрий чоловік, в сім’ї — чуйний батько і дідусь. Притому він з бандерівцями не воював. Може, хтось з рідних постраждав? Часом я думаю, що його варто було б завезти в моє село, познайомити з тим моїм земляком, якого звали Яким Бартощик. Тільки він уже помер недавно. Мабуть, треба знайти якісь особливі слова, а не тільки заклики. Я колись у вашій газеті читала, що на ювілей УПА на Волинь приїжджав адмірал із Севастополя. Він же зміг примиритися. Щось же його переконало.
Микола КАПІТОНЕНКО, голова обласної ради ветеранів війни: — А вони вже визнані, як ветерани і учасники бойових дій і навряд чи треба ще щось визнавати. Беремо ось Закон України “Про статус ветеранів війни”, розділ другий, стаття шістнадцята, і там записано, що учасниками бойових дій визнаються: “Вояки Української повстанської армії, які брали участь в бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на окупованій території України в 1941—1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства і реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”. Немає приводу, щоб якось по-іншому трактувати цей закон. Не знаю, що ще деяким органам влади треба? — Вчора до мене підійшов один чоловік і каже: «Так для нас День Перемоги свято чи ні?» Я відповідаю: “Якщо ви воювали з фашизмом у роки війни, то свято”. В минулому році разом з ветеранами УПА їздили в Київ святкувати Перемогу. І коли мова заходила про життя, розмовляли спокійно. Коли ж починали ділитися з точки зору ідеологій, то нічого не виходило. А взагалі моя позиція така — тільки час все розсудить. Вже наші внуки між собою переженюються. А коли інтригуємо, виясняємо, то знову ж нічого не виходить.
Орест ВАСИЛИШИН, голова Турійської райдержадміністрації: — До визнання воїнів ОУН-УПА учасниками бойових дій ставлюсь позитивно. Адже ці люди поряд із ветеранами Другої світової війни несли українську ідею. Завдяки їм пізніше вдалося цю ідею підняти і втілити в життя. — Щодо примирення, то, мені здається, що вони вже давно примирились. Живуть поряд, подають один одному руки. Просто є окремі люди по своїй суті непримиренні, то тут вже нічого не зробиш. Крім того, деяким політичним силам вигідно робити ветеранів ворогами і будувати на цьому свою політику.
Яків ЛАВРЕНКО, колишній комуніст, м. Ковель: — Категорично – “за”. Це питання повинно було б позитивно вирішитись уже давно, якби не антиукраїнські сили у владних структурах найвищого рівня. Немає нічого благороднішого, як захищати кров’ю і життям рідну землю. Це – святий обов’язок кожної людини, і вояки УПА заслуговують найвищого пошанування в незалежній Україні, всього українського народу. Історія УПА вимагає широкого загальнодержавного вивчення, внесення її у шкільні підручники. Усі нашарування більшовицької пропаганди слід відкинути. — Справедливе висвітлення на державному рівні заслуг УПА сприятиме толерантному ставленню більшості населення до ідеї об’єднання. Потрібно шукати спільне в діях обох армій – боротьба з фашизмом. Зневажливе ставлення одне до одного буде зникати, якщо цих вояків визнати на одному рівні. Механічне, на рівні влади, примирення буде штучним і неефективним.
Олександр ГРУЙ, колишній підводник, капітан ІІІ-ого рангу у запасі, завідувач відділу з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення Нововолинського міськвиконкому: — Негативно. І підставою для цього є певні висновки, які доводилось робити під час служби на Північному флоті, а найбільше — під час семирічної роботи у Нововолинському військкоматі. Є різниця все ж таки — сидіти в окопах чи в схроні... Про свою участь під час воєнного лихоліття розповідали ветерани як з однієї сторони, так і з другої. Бувало, що один учасник руху УПА під час отримання посвідчення учасника бойових дій сказав: "Як там не було, але раз держава встановила, то я маю право на такий статус...". — Вважаю, що насамперед для цього протрібен час... А також, аби держава делікатно і продумано підходила до цього питання. А то що ми спостерігаємо? В нас чомусь вдаються до крайнощів. То спочатку про ОУН—УПА зовсім мало було чути, а тепер часто виходить, що лише вони — національні герої, а про воїнів Радянської Армії, які врятували не лише Україну, але й світ від фашистської чуми, нерідко забувають. Не розвивати антагонізм, а сприяти, аби ветерани відчували заслужену повагу — ось завдання держави.
