Ми вже якось не так бурхливо реагуємо, коли підвищуються ціни на товари і послуги. Просто тугіше затягуємо паски і вкотре перекроюємо сімейні бюджети, розмірковуючи над тим, чому ж надати перевагу цього разу, а в чому собі відмовити. Але коли зростає ціна на хліб, це викликає обурення...
Ми вже якось не так бурхливо реагуємо, коли підвищуються ціни на товари і послуги. Просто тугіше затягуємо паски і вкотре перекроюємо сімейні бюджети, розмірковуючи над тим, чому ж надати перевагу цього разу, а в чому собі відмовити. Але коли зростає ціна на хліб, це викликає обурення. Ну, не можемо ми миритися з тим, щоб у нас, на Україні, цей продукт був дороговартісним. Така ментальність. Ніяк не забуваються часи, коли запашні буханці коштували копійки і ними годували худобу. Тепер підвищення цін бодай на 10 відсотків сприймається мало не як злочин. Після квітневого зростання цін на хлібобулочні вироби дехто заговорив про політичне забарвлення цього питання, хтось відразу почав шукати можливості заробити на цьому свої дивіденди. Споживачі нарікають на хлібопекарів. Що вони кажуть у відповідь, ми поцікавились у виконавчого директора відкритого акціонерного товариства “Хліб”, яке забезпечує шістдесят відсотків ринку хлібобулочних виробів Волині, Антоніни Павлівни Остапової
Олена ДУДКЕВИЧ
- Антоніно Павлівно, то що ж насправді стало причиною подорожчання хліба? - Незважаючи на всі перипетії, ми протягом двох років не підвищували ціни на хліб. Але ж скільки вже можна закривати очі на проблеми, які нависли над підприємствами? Більшість з них побудовані в сімдесятих роках. Вони ще тримаються на плаву, але потребують серйозної реконструкції, заміни обладнання. З вересня минулого року ми не піднімали заробітної плати своїм працівникам, порушуючи тим самим умови галузевих угод. - На скільки реально ви підняли зарплатню працівникам і скільки в середньому вони отримують? - У березні середня заробітна плата наших працівників становила 931 гривню. Підвищили її на сімнадцять відсотків. - Це, очевидно, не єдиний фактор, який впливав на підвищення ціни на хліб? - Як не крути, тільки протягом останнього року ціни абсолютно на все поповзли догори. Хлібобулочне підприємство змушене солідні гроші вкладати у ремонт приміщення. А будівельні матеріали, відомо, коштують недешево. Через подорожчання енергоносіїв питанням номер один стало запровадження енергозберігаючих технологій. Минулоріч ВАТ “Хліб” почало встановлювати пластикові вікна, подбало про власну відокремлену котельню, планує встановити енергозберігаючий опалювальний котел німецького виробництва. - Який відсоток у структурі виробництва хліба займають енергоносії? - Шість відсотків припадає на енергоносії, 11 – на заробітну плату, 41 – на збут, адміністративні витрати, амортизаційні відрахування тощо і 43 відсотки — на борошно. - Чимало у вас тягне борошно... Доводилося чути, що зерна з минулого врожаю у нас більш ніж достатньо. А воно ж, як відомо, куплялось за дешевими цінами. - Перші місяці 2006 року ми не підвищували ціни, бо ще мали запаси дешевшого борошна. З 1 квітня борошно подорожчало. Кілограм першого ґатунку раніше коштував 85 копійок, тепер - гривня, кілограм борошна вищого ґатунку вартував 95 копійок, тепер – 1гривня 10 копійок. - А хто є постачальником борошна на ваше підприємство? - Борошно ми купуємо на КХП №2, приватному підприємстві “Імпалс”, Білогірському комбінаті хлібопродуктів, що на Хмельниччині. - Антоніно Павлівно, днями довелося спілкуватись з директором приватної пекарні, що у Горохівському районі, Анатолієм Гнатівим. Він стверджує, що їхній хліб дорожчим не став. Більше того, розповідає, що до нього були дзвінки від деяких крупних хлібопекарів області з претензіями, чому він не піднімає ціни. Прокоментуйте це, будь ласка. - Почати потрібно з того, що у нас великий тіньовий ринок хліба. Відповідно до постанови Кабміну “Про затвердження набору харчових продуктів, набору непродовольчих товарів і набору послуг для основних соціальних і демографічних груп населення” мінімальне споживання хліба в рік становить 101 кілограм: 62 - пшеничного і 39 – житнього або пшенично-житнього. Насправді ж офіційно хліба випікається 52 кілограми на людину. Очевидно, решта заповнюється продукцією, яка виробляється підпільно і далека від якості. Що ж стосується дрібних пекарень, то не можна порівнювати наше виробництво із їхньою роботою. Їх сьогодні повідкривалось багато на теренах Волині, часто-густо працюють підпільно, не реєструючись, уникаючи сплати податків. У них не ті обсяги і відповідно не ті затрати. Їм легше зорієнтуватись. Вони захотіли – спекли тисячу булок білого хліба, є попит на інший сорт – вони швиденько переорієнтувались. У нас же конвеєрне виробництво. Його в одну мить не спиниш і не переобладнаєш. - То чи були якісь розмови з дрібними виробниками хліба щодо ціни? - Ми ні з ким ні про що не домовлялись. Але ці малі пекарні суттєво впливають на цінову ситуацію на ринку хліба… - Першим зреагував на підвищення ціни на хліб Антимонопольний комітет. Чи має сьогодні він до вас якісь претензії? - Антимонопольний комітет перевіряє монопольні підприємства. Проводив перевірку і в нас. Але ми не порушуємо антимонопольного законодавства. Якби рентабельність нашого підприємства становила більше 50 відсотків, тоді була б інша мова. Ми у березні ледве вийшли на рентабельність 8 відсотків. То, скажіть, як такому потужному підприємству виживати? І ще. На Волинь завозять дуже багато хліба із-за меж області – Львівщина, Рівненщина, Хмельниччина. Ціна їхнього хліба у роздрібній торгівлі за 700-грамовий буханець з борошна вищого ґатунку коштує 2 гривні 5 копійок, наша 750-грамова хлібина з борошна першого і вищого ґатунків коштує 1 гривню 60 копійок. Якщо вони продають хліб по такій ціні у нас в області, то чому ми не можемо? - Антоніно Павлівно, то, може, варто ввести якесь державне регулювання цін, принаймні на масові сорти хліба? - Ми не проти регулювання, але якщо воно здійснюватиметься на державному рівні і однаково у всіх областях і для всіх підприємств. У 1994 році вийшла постанова Кабміну “Про ціноутворення і умови реформування економіки”, в якій було чітко розписане правило регулювання ціни на хліб, яке визначало рівень рентабельності виробництва в межах 15 відсотків. Ціна на хлібобулочні вироби з борошна вищого ґатунку регулюванню не підлягала. У 1996 році вийшла ще одна постанова Кабміну, яка надавала право облдержадміністраціям встановлювати правило регулювання торгової надбавки. Це основні документи, які вводили державне регулювання у хлібопекарській галузі і запобігали різкому підвищенню цін на хліб. А рівень рентабельності — 15 відсотків — давав можливість підприємствам працювати з прибутками і направляти їх на розвиток виробництва. Однак з часом держава переклала питання регулювання цін на адміністративні органи. Це у свою чергу призвело до диктату місцевої влади. Падала рентабельність підприємств, а різниця цін на ідентичні сорти хліба у різних регіонах України сягала ста відсотків. А тепер маємо те, що маємо. - Антоніно Павлівно, до чого ж готуватись споживачам далі? Знову до подорожчання? — Прогнози — річ невдячна. Я не берусь казати про те, що буде у майбутньому. Наша галузь розвивається не на безлюдному острові. Все залежатиме від того, що відбуватиметься в державі.
