Уже рік при Маневицькій виправній колонії існує спеціальна дільниця-поселення. Засуджені, які тут перебувають, можуть вільно пересуватись у радіусі приблизно 800 метрів від місця проживання...
Уже рік при Маневицькій виправній колонії існує спеціальна дільниця-поселення. Засуджені, які тут перебувають, можуть вільно пересуватись у радіусі приблизно 800 метрів від місця проживання
З ТЮРМИ ПРИВІЗ… ДРУЖИНУ У жовтні минулого року чоти-рьох засуджених вивели за межі колонії і сказали, що вони вільні. Щоправда, пояснили: вільні лише на території від оцього стовпа і он до того: в’язні отримали можливість вільно пересуватись на дільниці розміром приблизно 800 на 800 метрів. А поселили “першопрохідців” за кілька десятків метрів від стін самої колонії у приміщенні, де колись жили військові, які охороняли зону. У межі вільної дільниці потрапили три магазини, два готелі, їдальня, послугами яких засуджені можуть користуватися. Хоч головним об’єктом, на який поселенці “отримали право”, є все-таки вулиця, якою можна вільно гуляти і дихати нетюремним повітрям. Це, власне, і наполохало маневиччан. – Як, під моїми вікнами прогулюється той, який має “сидіти”? Ми боїмось за себе і за своїх рідних, – люди почали скаржитись у районну раду, яка у свою чергу звернулась у департамент з питань виконання покарань і висловилась проти функціонування “вільної зони”. Довелось ще раз пояснювати: дільниця-поселення – не самодіяльність адміністрації виправної установи, а цілком законна справа. Згідно з постановою Верховної Ради при виправних колоніях дозволено створювати тимчасові дільниці-поселення для тримання засуджених, які “твердо стали на шлях виправлення”. Щоб потрапити на таку дільницю, крім того, що “твердо стати…”, засуджений повинен відбути не менше третини строку покарання в стінах колонії. Дозвіл на переведення дає суд. – Звичайно, коли ми починали цю справу, то певний острах був, – каже заступник начальника Маневицької виправної колонії із соціально-психологічної роботи із засудженими підполковник внутрішньої служби Сергій Літовець. – Не кожного засудженого сюди переведеш. Людей, ясна річ, ми відбираємо ретельно і за цифрами не гонимось. Дільниця-поселення розрахована на 70 людей. Зараз тут перебуває 36 чоловік, а починали ми тільки з чотирьох. І за рік існування поселення ніяких надзвичайних ситуацій тут не трапилось. Дільниця-поселення покликана стати своєрідним містком між зоною і волею, допомогти адаптуватись до вільного життя. Легке приголомшення після переведення у “напівволю” у засуджених проходить швидко і вони намагаються скористатись усіма вигодами нового становища. Один з поселенців навіть зав’язав стосунки із дівчиною-продавцем, яка працювала у магазині в межах тих самих вільних 800 метрів, і після відбування покарання повіз до себе на Львівщину дружину, так би мовити, просто з тюрми. Молоде подружжя вже навіть приїжджало “в гості” у зону. Кажуть, щасливі… Серед інших послаблень режиму – і можливість мати тривалі (до трьох днів) побачення раз на місяць, а не раз на три місяці, як в колонії. А через півроку відбування покарання у поселенні засуджений взагалі може отримати право проживати будь-де на території Маневич, купувати будинок, вести своє господарство, раз в три дні відмічаючись у колонії. Про таку пільгу зараз клопочеться один чоловік з Ковеля. До нього планує переїхати дружина з маленьким сином, щоб поселитись разом…
МАЙЖЕ ЯК ВДОМА. ТІЛЬКИ БЕЗ ПИВА Тісна камера з цементною підлогою і маленьким загратованим вікном, крізь яке пробивається скупе світло… Такі асоціації у більшості з нас про тюрму. З описаного у дільниці-поселенні є тільки грати. Але на яких вікнах їх зараз нема? “Не в кожному гуртожитку такі умови”, – каже Сергій Літовець. Справді, великі кімнати, необхідні меблі, телевізори-магнітофони. Не кажучи про сучасну затишну кухню, де засуджені можуть самостійно додатково готувати для себе, хоч харчуються в їдальні. Частина поселенців живе у кімнаті на чотирьох, частина – у великій спільній кімнаті, в якій поки що ліжка стоять у два яруси. Але зараз активно триває ремонт приміщення, щоб розширити житлову площу і всі могли жити у просторих кімнатах. Роблять його самі “жильці”. Ніхто із засуджених, з якими поговорили, на умови, зрозуміло, не скаржились. – А 800 метрів особисто для мене достатньо, щоб по-іншому дихати, – сказав нам Олександр з Нововолинська, якому до волі залишилось 10 місяців. – Коли мене сюди перевели, мама приїхала, побачила, то заплакала з радості: “Це ж як удома”. – Тут значно краще і я хотів сюди потрапити, – каже Василь родом із Закарпаття. – Який хабар для цього треба, питаєте? – посміхається. – Не порушувати режим і добре працювати. За мешканцями дільниці-колонії цілодобово ведеться нагляд. Живуть вони згідно з розпорядком. Але, як виняток, можуть лягти спати і пізніше, щоб, наприклад, подивитись по телевізору трансляції матчів Ліги чемпіонів. Щоправда, не під пиво – спиртне тут категорично заборонене. При бажанні у супроводі наглядача засуджені мають право виходити в місто. Втеч у Маневичах, на відміну від подібних дільниць-поселень, які існують при інших колоніях України, не було. У тутешньому поселенні, до речі, нема таких засуджених, яким до звільнення залишилось більше двох років. Коли адміністрація вирішує перевести у 800-метрову зону чергового “зразкового” в’язня, то навіть попереджає його, що на “волі” доведеться значно більше працювати, ніж у стінах колонії. – Якщо відверто, то я не знаю, що б ми робили без цих людей, – продовжує Сергій Літовець. – З їх допомогою ми позбулись багатьох головних болей. У нас чимале підсобне господарство – 32 гектари землі, десятки голів худоби і птиці. Колись до роботи на цьому господарстві ми залучали особовий склад. Тепер там працюють засуджені із дільниці-поселення – працюють самі на себе. Крім підсобного господарства, ув’язнених залучають до роботи в котельні, на складі, для прибирання території. Кілька людей працюють на місцевих торфобрикетному заводі і у держлісгоспі. Керівництво цих підприємств задоволене: люди з зони вчасно з’являються на роботу, дисципліновані, не п’ють, та ще й обходяться мінімальною зарплатою. А охочих працювати на такій роботі за 185 гривень у Маневичах небагато… ДОВІДКА: За рік існування у Маневичах дільниці-поселення через неї пройшло 52 засуджених. Це – 20 відсотків від тих, які теоретично могли скористатись цією пільгою. А всього в Маневицькій виправній колонії перебуває 1270 засуджених, з яких понад 900 (!) – люди віком до 30 років. Усі ув’язнені відбувають покарання вперше. Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ.
