1. Чому від подорожчання хліба й інших продовольчих товарів не виграють сільські трудівники?
2. Чи задоволені ви якістю хлібобулочної продукції?..
1. Чому від подорожчання хліба й інших продовольчих товарів не виграють сільські трудівники? 2. Чи задоволені ви якістю хлібобулочної продукції?
Віктор МАЗИЛКІН, пенсіонер по інвалідності, м. Ковель: - Зрозуміло, що подорожчання продовольчих товарів залежить від того, якими є ціни на паливо та електроенергію. Але найбільше, на мою думку, “дошкуляють” селянам посередники, які скуповують оптом сільськогосподарську продукцію. - Багатьох моїх сусідів по будинку якість хліба не задовільняє, мовляв, у нього немає тих смакових якостей, які були колись. А от особисто я – іншої думки.
Адам КУРІНЧУК, голова СВК “Зоря” Любешівського району: - Наше підприємство теж має власну пекарню і ми забезпечуємо кілька сіл хлібом. Буквально кілька днів тому наш хліб подорожчав рівно настільки, наскільки стала дорожчою електроенергія. Чому сільські виробники залишаються у програшу? Так відбувається, бо ціни не в наших руках, а в руках ринку. От і виходить, що ціна на молоко, яке ми продаємо, впала до крайньої межі, а в магазинах залишилась на рівні. Те ж саме з м’ясом. Ці ножиці цін надто вже великі. Невдоволеними залишаються усі, бо ціни зростають, а прибутки міліють, та й споживачі зі своїми зарплатами не можуть вгнатися за ростом цін. - Хлібом, який випікає наша пекарня, здається, задоволені усі. Принаймні, нарікань не чули. А в район часто завозять хліб різних виробників і різної якості, іноді дуже низької.
Федір НАУЛІК, керівник льонопідприємства, м. Камінь-Каширський: - З якого боку не крути, а сільські виробники увесь час залишаються у програші. Восени продали зерно за безцінь, а тепер зі свого дешевого зерна купують дорогий хліб. Це ж знущання. Брав збіжжя держрезерв, то нехай би тепер і регулював ситуацію, щоб ціни залишалися стабільними. Головна причина в тому, що немає ніякого державного регулювання. - Хліб, який споживають камінь-каширці, досить високої якості. Мені подобається. Привозять його з Ковеля. Випікають і місцеві приватні пекарні, і з Шацька хлібна продукція до нас потрапляє. Вибір великий і якість буває різною.
Алла ЛЕМЕШКО, продавець, жителька села Осмиловичі Іваничівського району: — Вже у нас так повелося, що про селянина не дбали, так і не дбають. Глянути на спрацьовані руки сільських жінок, то аж стискається серце. А виростити хоч би ту петрушку чи цибулю — скільки треба труда вкласти! А що стосується подорожчання хліба, то трудівника знов обдурили: за безцінь скупили у нього зерно, а тепер підняли ціну на хлібобулочні вироби. Чи можна вірити після такого кроку державі? — Люди обурюються подорожчанням. Але мушу сказати, що якістю хліба, особливо нововолинського, задоволені. Не знаю лише, чи купуватимуть здобу (пряники, печиво), бо вона суттєво піднялась у ціні.
Марія ГАХ, пенсіонерка, жителька села Млинище Іваничівського району: — А тому, що село у нашій державі завжди було, так би мовити, крайнім. Переробники вигравали і виграють. З молочними продуктами, м’ясними виробами це помітно вже давно. Тепер черга дійшла до хліба. Більшість сільських людей — старші і спрацьовані, яким і не під силу вже його самим випікати. Втішалися тим, що майже щодня привезуть у село свіженьку продукцію як не Нововолинського, то Володимир-Волинського хлібозаводу. Були за це дуже вдячні. Але подорожчання той оптимізм затьмарило. Ось, наприклад, пампушки, які дуже користувалися попитом, від 1.20 зросли в ціні до 1.80 грн. Тепер багато хто дивиться і роздумує, чи брати. Так й інше. Бо ж на пенсію у 380 гривень дуже не розженешся, коли дорожчає і газ, і електроенергія. — Я б сказала, що так. Продукція хороша за якістю, смачна. Навіть до села привозять все дуже свіже, ніби щойно дістали з печі.
