ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ ЗАСЛУГОВУЄ СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА

Серед мерів волинських міст обласного значення на цьогорічних виборах найпереконливіше переміг, здобувши майже дві третини голосів, міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк. Свою підтримку на цій посаді земляки висловлюють йому уже вчетверте. Значить, бачать у його команді нові перспективи для рідного міста. Про це – наша сьогоднішня розмова з Петром Даниловичем.

Олександр ПИРОЖИК

–Найбільша наша гордість і складність водночас – у тому, що місто є державним історико-культурним заповідником. Одних лишень історичних храмів у нас близько десятка – Успенський собор (ХІІ століття), Василівська церква (ХІV століття), Зимненський монастир, де понад тисячолітні храми... Це загальнонаціональні святині, які потребують відповідної охорони та підтримки держави. Сьогодні ми клопочемо перед Кабінетом Міністрів, щоб місту надали статус національного історико-культурного заповідника. Це дасть змогу фінансувати історичні пам’ятки із держбюджету.
– Досі такої підтримки вони не мали?
– У минулому році завдяки позиції народного депутата Бориса Загреви, керівництва облдержадміністрації місту виділили два мільйони гривень на підтримку і розвиток історико-культурного заповідника. За ці кошти ми оновили зовнішній вигляд храмів, встановили золоті куполи на Василівській церкві. Старалися нікого не обділити: допомогу отримали православні храми, греко-католицька церква, костел римо-католиків… У держбюджеті на 2006 рік для підтримки заповідника теж заклали аналогічну суму, хоч цього, звичайно, недостатньо.
– Власних грошей на подібні речі, звичайно, бракує...
– Знаходимо кошти і в місцевому бюджеті. Перед Великоднем поклали асфальт до Василівської церкви – тепер усі наші храми мають добрі під’їзди. В цьому плані ще багато належить зробити – і вали городища відновити, і палац княгині Анни, де проводяться реставраційні роботи... Громада вирішила, що у княжому місті має бути храм святого Володимира – розпочали будівництво такого храму в селищі цукрового заводу. В цьому році постараємося звести стіни, перекриття, за рік-два зробимо розписи...
– Мені здається, що дороги у Володимирі ліпші, ніж у Луцьку.
– Хочемо, щоб наші дороги були хоча б такі, як у сусідів-поляків. Тоді й комунальна сфера мала б значно менше проблем. Я та мої заступники зустрічалися з керівництвом Укравтодору, домовилися, що з їх допомогою у цьому році відремонтуємо три дороги в місті, а також розпочнемо підготовку до будівництва другої черги об’їзної дороги з Ковеля на Львів. Перша черга – з Ковеля на Устилуг, в об’їзд центру міста – діє. Друга – її продовження від Устилузького шосе на Львів. Дорога проляже через село Федорівка, під неї буде споруджено другий міст через річку Луга.
– Коли розпочнеться її будівництво?
– У цьому році завершимо виготовлення технічної документації, підшукаємо піщаний кар’єр, владнаємо відведення розпайованих земель. Думаю, в наступному році розпочнемо безпосереднє будівництво. Хочемо весь транспорт, який рухається на Львів, спрямувати по цій дорозі, а ковельську трасу взагалі закрити для руху вантажівок. Через місто зараз проходить дуже багато транспорту – до семи тисяч автомобілів за добу. Історичні будівлі не витримують такої вібрації, дають тріщини…
– До таких, певно, слід віднести і частину житлових будинків?
– У нас близько сотні аварійних будинків. Для міста з менш аніж 40-тисячним населенням це багато. Особливо дошкуляють так звані “кримські дахи”, які колись, економлячи будматеріали, робили плоскі. Зараз ці дахи повсюдно течуть. Ми знайшли столичну фірму, яка дає 10 років гарантії, що після ремонту вони не протікатимуть. Щодо старого одноповерхового житла, то притримуємося стратегії, щоб його не ремонтувати, а зносити, а вивільнені ділянки надавати під багатоповерхову забудову.
– Чи передали місту площі колишнього танкового полку?
– Всі намагання порозумітися з військовими ні до чого не привели. Військові хочуть їх продати, а покупця немає. Територія заростає бур’янами, приміщення втрачають вигляд… Під час відвідин міста прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим я звернувся до нього з цією проблемою. Тепер маємо домовленості з Фондом держмайна, готуються відповідні документи. Сподіваюся, найближчим часом з’явиться постанова уряду про передачу нам території цього містечка. Вдасться вирішити це питання – закладатимемо там новий спальний мікрорайон.
– Будуватимете за новітніми стандартами енергозбереження?
– Ми над цим працюємо вже декілька років, не чекаючи вказівки згори. У всіх без винятку бюджетних установах міста встановлені прилади обліку газу, тепла, води… За кошти міського та обласного бюджетів збудували нову сучасну котельню для опалення селища цукрового заводу, замінили тут тепломережі на попередньо ізольовані. Завершували роботи, коли вже випав сніг. Деякі траншеї не встигли засипати, то ці труби лежали під снігом – і він не танув! А раніше: скрізь кучугури, а над теплотрасами трава зеленіє…
– У цьому плані переймаєте досвід сусідів?
– З поляками контактуємо мало не щодня, адже маємо міста-побратими – Грубешів на прикордонні, Кентшин у Варміно-Мазурському воєводстві. У них є чому повчитися, особливо після вступу в Євросоюз. Запозичили польський досвід економного вуличного освітлення, обладнали сучасними світильниками 29 вулиць, продовжуємо цю роботу. Закупили імпортне обладнання для водоканалу, поставили сучасні електродвигуни – маємо близько 75 відсотків економії електроенергії. Активно працюємо з поляками за програмою ТАСІС, іншими міжнародними проектами. Цьогоріч сподіваємося виграти як мінімум один такий проект, що дасть змогу спрямувати на енергозбереження кошти Євросоюзу.
– Іноземні інвестори до вас ідуть?
– Певний час нам важко було конкурувати з сусідами з Нововолинська, які мали статус зони пріоритетного розвитку із податковими пільгами для інвесторів. Коли уряд поставив усіх в рівні умови, інтерес інвесторів до нашого міста почав зростати. Ми розробили інвестиційний паспорт міста, технічні паспорти земельних ділянок, які можна віддати під промислове будівництво, схеми комунікацій, які до них підведені. Розмістили цю інформацію на веб-сторінці мерії. Маємо попередні домовленості з кількома інвесторами, деякі з них почнуть реалізуватися ще в цьому році.
– Чи вдається нарощувати промисловий потенціал?
– За минулий рік ми збільшили промислове виробництво майже удвічі. За І квартал 2006 року маємо 60 відсотків промислового росту порівняно з тим же періодом минулого! На 109 відсотків виконали бюджет за власними надходженнями. Сьогодні в місті працюють практично всі підприємства. Лідером, безперечно, є СП “Гербор Холдинг” – тепер тут майже дві тисячі працюючих. Хоч і не настав сезон цукроваріння, але успішно працює на переробці цукру-сирцю цукровий завод. Функціонують консервний завод, завод продтоварів, знаходить свого покупця продукція меблевої фабрики...
– А добре відома за Союзу швейна фабрика?
– Теж у лідерах! Труднощі перехідного періоду залишилися позаду, сьогодні підприємству не вистачає робочих рук, фабрика потребує близько сотні швачок. Тепер ВАТ “Луга” має замовлення на 9 місяців наперед. Основний замовник – Міністерство внутрішніх справ, серед інших – фірми з Німеччини, Чехії, Франції…
– Про що думали, коли вчетверте перемогли на виборах?
– Я йшов з командою досвідчених однодумців, котрі знають, як зберегти напрацьоване. Ми не вдавалися до популістських обіцянок, говорили про те, що можна реально зробити. Розробили план стратегічного розвитку міста до 2015 року, обговорили його з громадськістю, затвердили на сесії міськради. Працюємо згідно з цим планом. Тож понеділок після виборів я зустрів як черговий робочий день, у який належить вирішувати щоденні питання життя міста. Єдине, чого бажав і досі бажаю, щоб, нарешті, настав спокій у державі, урядовці відійшли від політики і нарешті зайнялися економікою.