А тепер він заповзявся відсудити її у тещі й тестя...
А тепер він заповзявся відсудити її у тещі й тестя.
Ярослав ГАВРИЛЮК
Подружжя Валентини і Миколи Масюків із Ковеля звернулося до корпункту “Волині” з незвичним проханням: аби наша газета захистила їх від агресивного зятя, хуліганські витівки якого уже не раз розглядалися в міліції та суді і навіть є зафіксовані на фотоплівці. Журналісти неохоче беруться за теми, так би мовити, побутового характеру, бо там, де рідня або співмешканці з’ясовують між собою стосунки, докопатися до істини надто складно. Але в конкретному випадку, як це трапилось із Масюками, просто дивує інертність правоохоронних органів, їх неспроможність протидіяти насильству в сім’ї. Володимир Хвіц після одруження з Ларисою Масюк перейшов жити у двокімнатну квартиру її батьків, однак спільне життя з ними у нього не склалося. Одного разу через якусь дрібницю він, перебуваючи у нетверезому стані, що документально підтверджується, спочатку образив Валентину Масюк брутальними словами, а потім накинувся на неї, став наносити удари кулаками в голову та груди, після чого втік із квартири. Судмедекспертиза зареєструвала нанесені побої. Валентина Іванівна двічі зверталась до Ковельського міськрайонного суду зі скаргами приватного звинувачення з тим, щоб хулігана притягнули до кримінальної відповідальності. Натомість вона отримала постанови суду лише про відмову в порушенні кримінальної справи, при цьому головуючий Олександр Лапін посилався на те, що Володимир Хвіц, завдаючи жінці численних тілесних ушкоджень, не мав... наміру це робити, а раз так, то в його діях немає складу злочину. Олександр Федорович навіть не зважив на той факт, що через кілька днів після цього інциденту Хвіц повторно побив Валентину Масюк. Потерпіла неодноразово писала скарги до ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова, детально описуючи, яким чином і за яких обставин зять ображає її та чоловіка, однак з прокуратури “папери” скеровувались міліції, яка теж не вживала належних заходів. Під час чергового хмільного бешкету, який трапився вночі, Володимир Хвіц перекинув трельяж, розбив телевізор і телефонний апарат. Весь цей погром вранці задокументували працівники ЖЕКу, дільничний інспектор міліції та свідки. Масюки ще вночі викликали міліцію, однак правоохоронці приїхали лише через кілька годин, а за цей час у Миколи Масюка стався серцевий напад і вже довелося телефонувати на “швидку допомогу”. “Хвіц вихвалявся, що поки його сестра Галина працює у Турійську суддею, йому ніхто і нічого не зробить”, – йдеться у скарзі Валентини Масюк до голови апеляційного суду області. Повіривши у безкарність та вседозволеність, Володимир Хвіц вирішив через суд розприватизувати квартиру батьків дружини і набути у подальшому можливості стати співвласником чужого, по суті, житла. У своїй позовній заяві він, щоправда, не вказав, що саме просить вдіяти суд відносно свідоцтва Масюків на право приватної власності на житло, при цьому заявив, що одним із співвласників квартири ще є Хвіц Владислав Володимирович, нібито його син, хоч насправді він виховує доньку Владиславу. Як не дивно, але головуюча по справі Тамара Луньова прийняла позов до провадження, а у своєму рішенні фактично власноруч виправила недоліки позовної заяви та змінила предмет позову, дарма, що це забороняє Цивільно-процесуальний кодекс України. В суді відповідачі повністю довели систематичні порушення Володимиром Хвіцом правил співжиття, одначе суддя чомусь не витребувала із міліції матеріалів відносно хуліганських вчинків останнього, а там було – офіційне попередження про недопустимість подібних дій і його розписки, в яких він заявляє, що більше не буде допускати таких порушень. Чи не свідомо Тамара Луньова проігнорувала низку переконливих доказів протиправних дій Володимира Хвіца та законних прав на житло, поданих представником подружжя Масюків? Як не дивно, суд як першої, так і апеляційної інстанцій вирішив, що позов Володимира Хвіца слід задовольнити лише з тих підстав, що позивач проживає у квартирі з 2001 року, тобто до її приватизації. Зрозуміло, що Масюки подали касаційну скаргу до Верховного суду України. Не знайшовши захисту з боку правоохоронних органів і зневірившись у їх професійності, вони як наймачі квартири вирішили виселити Володимира Хвіца. Адже стаття 98 Житлового кодексу передбачає на вимогу наймача негайне звільнення приміщення тимчасовими жильцями, під категорію яких підпадає Хвіц, оскільки ніколи не був прописаний і зареєстрований за даною адресою. Варто у цьому зв’язку звернути увагу на таку обставину. Відповідно до статті 65 Житлового кодексу, “наймач має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб”. Як з’ясовано в суді, при вселенні Володимира Хвіца такої згоди подружжя Масюків не давало, за даною адресою він не зареєстрований, бо проживав у квартирі тимчасово. Проте, на справедливі вимоги позивачів суд відповів відмовою, вказавши, що Хвіц не має іншого житла, хоч цей висновок не відповідає дійсності. Суд першої інстанції не перевірив, а колегія апеляційного суду взагалі не взяла до уваги доводи Масюків про те, що Володимир Хвіц має право на житло в Турійську, де зареєстрований у квартирі своєї сестри Галини як рідний брат, та у селі Машів Любомльського району як спадкоємець частини житлового будинку свого батька.
