ДОРОГА ДО ТЕБЕ

По битому склу я до тебе ішла
— От чудна! — пальцем тикали в спину.
— Хоч би ноги.., хоч ноги б свої берегла,—
Хтось за серце хапавсь щохвилини.

Хтось шипів, хтось жалів, хтось летів сторчака.
По душі хтось ножиськами човгав:
— Видно, гріх якийсь має, то й мука така,
Так калікою стати недовго!

Може б, витерти біль, дати їм відкоша?
Та чи зможуть вони те збагнути,
Що не ноги боліли — боліла душа,
Ланцюгами до тебе прикута.

Євгенія НАЗАРУК.
с. Лище Луцького району.