МИ ГАРАНТУЄМО НАДІЙНІСТЬ

З НАГОДИ 15-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ТА НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ БАНКІВСЬКОГО ПРАЦІВНИКА...
Інтерв’ю з начальником управління Національного банку України у Волинській області Олександром Васильовичем Бєліком

Оксана КРАВЧЕНКО

— Професійне свято – це нагода поговорити про результати роботи. Національний банк може охарактеризувати роботу всієї банківської системи в цілому.
— Безумовно, динамічний розвиток грошово-кредитного ринку супроводжував економічне зростання останніх років. Так, активи банків України лише за останні п’ять років зросли в 5,6 раза, регулятивний капітал – в 5,1 раза, кредитний портфель – в 6,6 раза (по Волині – в 7,7 раза), в тому числі довгострокові кредити – в 26 разів (по Волині – в 32,9 раза), кредити населенню – в 35 разів (по Волині – в 70,4 раза), кошти населення в банках зросли в 10,9 раза (по Волині – в 9,7 раза), в тому числі довгострокові вклади – в 39,5 раза (по Волині – в 22,6 раза).
Абсолютні показники діяльності банківського сектора економіки Волині є такими: кредитний портфель банківських установ склав 1737,7 млн.грн.; довгострокові кредити — 1118,2 млн.грн.; кредити, надані населенню, — 498,8 млн.грн. (28,7% кредитного портфеля банків); кредити, надані суб’єктам господарювання, — 1238,8 млн.грн.; залучені банками кошти юридичних осіб — 348,5 млн.грн., кошти громадян в банках — 953,8 млн.грн., з них 543,6 млн.грн. – це кошти в національній валюті, в структурі строкових коштів населення 75%, або 620,9 млн.грн., – це довгострокові вклади. Відсоткова ставка за кредитами в національній валюті в березні становила 18,10%, в іноземній валюті — 12,19%. Ставка за строковими депозитами в національній валюті становила 13,15%, в іноземній валюті — 8,58%. Загальною тенденцією зміни ставок протягом тривалого періоду є їх зниження, але, незважаючи на це, обсяги заощаджень населення в банках продовжують зростати.
— Відомо, що банківська система — основний акумулятор коштів населення, оскільки інші небанківські фінансові установи (інвестиційні, пенсійні фонди, кредитні спілки і т.п.) поки що не можуть конкурувати з банками. Наскільки надійною вона є і який контроль за її діяльністю здійснює Національний банк?
— Національний банк здійснює контроль за банками на основі кількох системних підходів:
· Безвиїзний (за даними звітності банків): контроль за дотриманням економічних нормативів, серед яких нормативи капіталу, які НБУ постійно підвищує, максимального розміру кредитного ризику на одного позичальника, ліквідності (здатності банку забезпечити виконання зобов’язань відповідними активами), валютної позиції й інші та система показників раннього реагування, яка є більш жорсткою і використовується для того, щоб висловити своє занепокоєння керівництву банку стосовно проблем на стадії їх виникнення.
· Виїзне інспектування (детальна перевірка безпосередньо в банку): рейтингова система CAMELS – перевірка стану капіталу (C), активів (A), менеджменту (M), надходжень (E), ліквідності (L) та чутливості до ринкового ризику (S), за результатами якої банку виставляється рейтингова оцінка, що в свою чергу враховується при доступі банку до кредитів рефінансування Національного банку; система оцінки ризиків – кредитного, ліквідності, зміни процентної ставки, валютного, операційно-технологічного й інших. Концепція ризиків відрізняється від перевірки поточного стану банку тим, що в даному випадку оцінюється, наскільки добре управляє ризиками протягом певного періоду керівництво та спостережна рада банку. Для банків Національний банк розробив спеціальні методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту.
· Фінансовий моніторинг – це окрема система нагляду в рамках відповідного законодавства, яка є органічною складовою Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
— Система нагляду дійсно справляє враження, проте чому все-таки маємо банки, які банкрутують?
— Тут, перш за все, треба говорити про те, що Національний банк не здійснює тотальний контроль за діяльністю банків і не відповідає за зобов’язаннями банків, це означало б мати в кожному банку структуру з повноваженнями тимчасової адміністрації Національного банку, яка призначається відповідно до законодавства лише як захід впливу у разі істотної загрози платоспроможності банку. По-друге, показником ефективності нагляду є незначна питома вага банків, які знаходяться в стадії ліквідації. По-третє, достатньо ефективно працює система відшкодування вкладів з Фонду гарантування вкладів, причому розмір відшкодування постійно зростає і становить вже 8 тис.грн. по одному вкладу. Проблемами, на мій погляд, є ще не досить високий рівень капіталізації банків та управління банківськими ризиками. Деякі банки проводять політику, спрямовану більше на ефективність та надійність обслуговування бізнесу крупних корпоративних клієнтів, що робить банк вразливим до зміни фінансового стану таких корпорацій. З метою підвищення рівня капіталізації та відкритості банків для інвесторів в проекті стратегії розвитку банківської системи до 2010 року Національний банк вже визначив одними із завдань перетворення банків на відкриті акціонерні товариства та впровадження обов’язкового котирування та продажу банками власних акцій на відкритому ринку.
— Хотілося б ще зачепити таке болюче для людей питання, як інфляція, адже забезпечення стабільності національної грошової одиниці є основною функцією Національного банку згідно із законодавством України. Яким чином Національний банк здійснює цей контроль?
— Для цього у Національного банку є цілий арсенал інструментів регулювання грошово-кредитного ринку – це встановлення норми обов’язкових резервів на кореспондентських рахунках банків в НБУ, надання кредитів або залучення тимчасово вільних коштів банків, процентна політика, операції з цінними паперами, управління золотовалютними резервами та ін. Проте не всі фактори, які впливають на рівень цін, піддаються регулюванню засобами Національного банку. На інфляцію впливає також політика бюджетних витрат, податкова тощо.
На сьогодні в „Основних засадах грошово-кредитної політики”, які щорічно затверджуються Радою Національного банку, визначаються кілька показників: це індекс споживчих цін (рівень інфляції), курс гривні до долара США та показники грошових агрегатів – річна динаміка грошової бази (готівка плюс кошти банків і клієнтів у Національному банку) та грошової маси (всі гроші в обігу, включаючи кошти на рахунках в банках). Так склалося, що в нашому суспільстві існує значна прив’язка в оцінці фінансової стабільності до зміни курсу гривні до долара США. Проте економічна теорія свідчить, що одночасно всі показники контролювати дуже важко, а відтак малоефективно. Більшість країн обирають один із цих трьох напрямків цілепокладання, в країнах ЄС – це контроль за інфляцією. Такий монетарний устрій називається інфляційним таргетуванням (від англ.target – ціль).
Справді, питання інфляції є важливим для суспільства і запорукою його успішного вирішення може стати лише фактичне визнання цієї цілі як пріоритетної. Адже саме по собі деяке розширення грошової маси може не свідчити про інфляцію, жорстка ж прив’язка національної валюти до іноземної валюти приводить до витіснення з обслуговування грошового обігу національної валюти. При цьому відбувається посилення ролі одного із каналів впливу Національного банку на обсяг грошової маси – валютного, і звуження поля для застосування іншого каналу впливу – надання кредитів або залучення коштів банків. Якраз через останній канал встановлюється тісний зв’язок між ставками Національного банку та ставками банків за кредитами та депозитами.
— Яким же чином Національний банк формує свою процентну політику, і яка її роль при запровадженні інфляційного таргетування?
— При монетарному режимі інфляційного таргетування процентна політика стає основним передавальним механізмом впливу на інфляцію. Облікова ставка є найнижчою із ставок Національного банку. Крім неї є ставки рефінансування (по кредитах НБУ), які встановлюються з врахуванням облікової ставки, та ставки за депозитами. Облікова ставка використовується одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші, її рівень визначається у залежності від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку, а також інших чинників, серед яких такі, як інфляційні або девальваційні очікування. До речі, Національний банк в 2006 році започаткував проведення кон’юнктурних опитувань підприємств щодо ділових, в тому числі й інфляційних очікувань. Опитування, проведене в І кварталі, показало дуже різні оцінки. Так, кількість респондентів, які вважають, що споживчі ціни зростатимуть повільніше в наступні 12 місяців, тобто зростуть на 5-10%, майже така ж сама, як кількість тих, хто вважає, що ріст буде досить суттєвим - більш ніж на 15%. Найбільшими за впливом на ріст цін факторами респонденти назвали загальну нестабільність в країні, динаміку витрат виробництва та обмінного курсу. Такий фактор, як пропозиція грошей Національним банком, на думку опитаних, найменш впливатиме на ріст цін, що показово, особливо порівняно з факторами динаміки бюджетних витрат та податкової політики, вплив яких оцінено вдвічі вище. Це якраз і може свідчити про те, що інфляційні очікування спричиняє відсутність у суб’єктів економіки чіткої орієнтації щодо прогнозу інфляції на серед-ньострокову перспективу та довіри щодо дотримання прогнозного значення (саме це передбачає політика інфляційного таргетування). Бачимо також, що найбільш впливовими факторами названо ті, які не залежать від Національного банку. Названий третім за впливом фактор обмінного курсу знову ж таки підтверджує високу прив’язку очікувань до курсових коливань і змушує Національний банк жорстко контролювати курс на противагу налагодженню дієвого механізму впливу на грошово-кредитний ринок за допомогою процентної політики.
На сьогодні вже розроблений та направлений на узгодження уряду проект Меморандуму між Національним банком та Кабінетом Міністрів з питань узгодження ці- льових орієнтирів по інфляції, заходів їх досягнення та форм співробітництва. Розроблена Мала структурна макроекономічна модель для середньо- і довгострокового прогнозування економічного розвитку України, яка проходить тестування. Розпочата робота над формою публічного документа „Інфляційного звіту”, адже публічність є невід’ємною властивістю політики інфляційного таргетування.
— Чи означатиме перехід до політики інфляційного таргетування невтручання Національного банку у процес формування курсу гривні до долара США?
— Ні, Національний банк, враховуючи реалії сьогодення, планує в перспективі поступовий перехід до монетарного устрою із більш гнучким обмінним курсом та з одночасним розширенням ролі процентної ставки центрального банку як інструменту монетарної політики.
— І наостанок, що можете побажати працівникам банківської системи з нагоди професійного свята?
— На сьогодні в банківській системі області працюють понад 3,2 тисячі чоловік, бурхливий ріст кількості банківських установ, особливо за останній рік, створив нові робочі місця для молодого покоління фінансистів. Всі ми є один великий колектив, особливо це відчувається в такі дні. З нагоди професійного свята ми знову домовились, як робимо це вже три роки поспіль, провести колективну благодійну акцію допомоги дитячим будинкам, школам-інтернатам та закладам для людей похилого віку.
Всім моїм колегам хочу побажати всього найкращого в усіх сферах життя - професійній, в колі родини та здоров’я. Нових ідей, постійного професійного зростання. Шановні колеги, хай ваше життя буде цікавим і змістовним.