ВИБІР ЗРОБЛЕНО — ЯКОЮ БУДЕ ВЛАДА?

Анатолій ВІТІВ,
голова Волинської обласної організації ВО “СВОБОДА”


У новий парламент, подолавши трьохвідсотковий бар’єр, пройшли Партія регіонів, БЮТ, НСНУ, Соціалістична партія, Комуністична партія.

Але давайте проаналізуємо, що в результаті такого вибору дістала Україна, дістали українці?
Зрозуміло, що для комуністів це були останні вибори, на яких вони пройшли в парламент, це перше, а друге — вони сьогодні не є гравцями на політичній карті України, а, тим більше, в парламенті. Соціалісти вважають, що мають золоту акцію при формуванні помаранчевої коаліції. Частково це так. Але чи буде помаранчева коаліція і чи хочуть переможці виборів такої коаліції?
Для всіх трьох переможців — ПР, БЮТ, НУ — головним є — хто з них дістане виконавчу владу, і зараз боротьба між ними ведеться тільки за це. По великому рахунку (для багатьох мої слова будуть болючими) — до влади прийшли три олігархічні клани. Подивіться уважно не на перші п’ятірки, а на загальні списки тепер уже депутатів — і ви побачите підтвердження моїх слів. Для олігархів, які стоять за спинами партійних лідерів, є найважливішим не наше з вами благополуччя: пенсії, зарплати, українська мова, наші традиції, а повернення коштів, вкладених у виборчу кампанію (бажано з величезними відсотками), за наш з вами рахунок. Тому питання — “Яка політична сила дістане виконавчу владу?” — є для них надважливим, оскільки для них влада є інструментом збагачення.
Звичайно, найбільш доцільним для України є варіант помаранчевої коаліції. Правда, на заваді стоять амбіції з одного боку БЮТ і його оточення, а з іншого — попри всі декларації, Порошенко, Безсмертний, Червоненко зроблять все можливе і неможливе, щоб Юлія Тимошенко не стала прем’єром. Зрозуміло, Тимошенко, підштовхувана своїми олігархами Коломойським, Фельдманом та іншими, не поступиться прем’єрством. Якщо ж така коаліція відбудеться,— найбільш виграють соціалісти. На відміну від НУ, БЮТ вони зуміють прагматично, без істерик, виторгувати собі міністерські портфелі, але як і куди вони спрямують Україну — невідомо. Перші два блоки хочуть будувати капіталізм, третій — соціалізм. Перші — іти в НАТО та ЄЕС, соціалісти — ЄЕП та союз із Росією. Тому така ситуація є патовою, а коаліція недовговічною, і таку більшість погублять внутрішні чвари. Якщо говорити відкрито, то така ситуація не сприятиме стабілізації держави ні в економічному, ні в політичному сенсі. Політика — це мистецтво компромісів, а ніхто з лідерів помаранчевих, в силу вищенаведених обставин, заради України не готовий до них.
Варіант другий, на який може піти НСНУ,— це утворення коаліції з Партією регіонів. У принципі такий варіант є прийнятним для багатьох політиків з НСНУ та ПР. Більшість з них є вихідцями з одного бізнес-середовища. Порошенкові простіше домовитись з Ахметовим, ніж з Юлією Тимошенко, конфлікт з якою давно переріс в особистісний. Ми пам’ятаємо як на наступний день після виборів Віктор Янукович вустами Тараса Чорновола задекларував: з будь-ким в союзі, але пройти у виконавчу владу. До речі, їх позиція з того часу не змінилась. Зрозуміло, ПР, на відміну від Тимошенко, не ставитиме питання принципово “наш прем’єр”, вона в обмін на когось з силових міністрів, віце-прем’єра з економічних питань, голови нафтогазу (тобто можливості “сісти на трубу”) з легкістю, після торгів, щоб зберегти лице, погодиться на кандидатуру висуванця НСНУ, незалежно — чи це буде Єхануров, чи Порошенко.
Треба розуміти, що в цих торгах, як у першому, так і в другому варіантах, інтереси волинян, які віддали свої голоси за БЮТ чи за НСНУ, не грають ніякої ролі. Яскравий приклад — прийняття рішення Харківською міською радою про надання російській мові статусу регіональної, чи Луганською обласною радою... По цьому питанню активно голосували депутати блоку Юлії Тимошенко (це якраз те, від чого застерігала “СВОБОДА”, йдучи на вибори). Дуже жаль, що ми не чуємо і, “здається”, не почуємо різкого осуду дій цих депутатів від БЮТ самою лідеркою блоку. Солідарність, що проявили при голосуванні ПР та БЮТ в Луганську, наводить на певні роздуми. Тому, попри всі політичні перипетії, ми повинні розуміти, що жоден з переможців виборів не буде відстоювати засад українськості нашої держави. Оскільки в парламенті лежать і чекають розгляду 12 законопроектів про надання російській мові статусу другої державної (до речі, автори законопроектів входять у всі політичні блоки, від НСНУ до комуністів),— то існує величезна небезпека їх прийняття. На жаль, у сьогоднішньому парламенті немає жодної політичної сили, яка захоче і буде спроможна відстоювати інтереси українського народу. Мені важко зрозуміти чому не проявляє рішучості Президент, де його позиція? Президент, обраний на майданах українцями, повинен відстоювати інтереси українців.
У новий парламент, на жаль, не пройшли ні націоналісти в особі ВО “СВОБОДА”, ні націонал-демократи в особі УНП. Ми можемо констатувати, що в Україні завершилась ера націонал-демократії, яка з перемінним успіхом тривала з 1991 року, бо три найбільші на сьогодні політичні гравці не є українськими за своєю суттю. В Україні є реальна загроза втрати всього національного, всього, що дає можливість українцеві відчувати себе Українцем. Якщо ВО “СВОБОДА” просто не пройшла в парламент, то УНП — вилетіла з нього. Така реальність. Маючи 24 депутати у фракції, вона втратила все. Стратегічною помилкою УНП стала відмова блокуватись з ВО “СВОБОДА”. Я впевнений, що такий блок пройшов би без проблем в парламент і став противагою тим олігархічним кланам, які зараз домінують в Україні.

Р.S. У цій ситуації “Програма захисту українців”, з якою ВО “СВОБОДА” ішла на вибори, є актуальною як ніколи. Тому що такий парламент, у такому складі (як політичному, так і національному) не здатний, не зацікавлений вирішувати проблеми українців, працювати на благо України.