Родина Панченків понад 1,5 року чекає повернення сина із полону - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.47 € 33.96
Родина Панченків понад 1,5 року чекає повернення сина із полону

Чи є військовий нині у списках на обмін, Валентина Панченко не знає. Про те, що його мають внести, обіцяли жінці 2019-го.

Фото Суспільне Полтава.

Родина Панченків понад 1,5 року чекає повернення сина із полону

Хлопець воював на Донбасі і потрапив у полон до бойовиків

Валентина Панченко із Лохвиччини, що на Полтавщині, понад півтора роки чекає сина із полону. Її Cтаніслав воював на Донбасі, потім потрапив у полон до бойовиків і окупований суд на Донеччини ув’язнив бійця на 17 років за нібито тероризм. Чи є її син у списках на обмін жінка точне не знає. Та вірить, що найближчим часом він повернеться додому. Її історію розповідає Суспільне.

«Подзвонила тоді до його командира, кажу, що в мене обірвався зв’язок із сином, подивіться, де він перебуває. Це було десь двадцять хвилин на восьму. Взводний подивився, каже,що знайти його не можемо. Це була ніч, зима, січень місяць. Мені кажуть, зранку будемо його шукати. Його звісно ніхто не шукав. А зранку подзвонили та сказали, що ми його знайти не можемо, напевно, він потрапив у полон», − розповідає мати полоненого Валентина Панченко.

 

 Із Збройними силами Станіслав Панченко уклав контракт 2017-го. Тоді йому було 18. Хлопець воював у складі 58-ї бригади. Пішов на війну, бо до цього там вже були двоє його братів, розповідає мати бранця.

«Я хлопців не зупиняла, бо в мене хлопці самі обрали службу, але після того, як я зіткнулася з цими обмінами, з цією бідою, то знаєте, як то кажуть, окрім матерів діти нікому не потрібні», – каже Валентина Панченко.

 

 У полон 21-річний боєць потрапив у січні минулого року. Тоді його бригада перебувала біля Шумів, що на Донеччині. Як так сталося, мати військового не знає. Спочатку бойовики утримували військового у Донецьку. Потім суд ув’язнив його як ніби-то терориста на 17 років. І нині Станіслав перебуває у Макіївській колонії. 

«У Viber скидали, на месенджер, що ми його шматочками будемо відрізати, присилати вам, через те, що він прийшов нас вбивати сюди».

«У Viber скидали, на месенджер, що ми його шматочками будемо відрізати, присилати вам, через те, що він прийшов нас вбивати сюди».

Чи є військовий нині у списках на обмін, Валентина Панченко не знає. Про те, що його мають внести, обіцяли жінці 2019-го.

«Десь вже в лютому місяці СБУ його же признало, як заручника. Вони сказали, що поставлять його на облік та на обмін. Але як нам потім сказали, його на обмін подали перший раз у листопаді місяці. З ОБСЄ, з ООН, З Червоного хреста – звідки хочеш в нас тут відповіді є. Подаємо де можемо, пишемо, де можемо». 

Із сином Валентина спілкувалася за цей рік телефоном двічі.

«Ото вийшли ж наші полонені у грудні місяці, ті що в Донецьку сиділи зі Стасом, вони ж повиходили. Є й цивільні, що з ним перебувають. Так ми й дізналися, як вони там себе почувають. Він на цей час, як мені сказали ті, хто там був, що він числиться як той, хто може втекти і агресивний по відношенню до цієї сторони». Мати бранця каже: вірить, що син скоро повернеться додому на Лохвиччину.