«Щоб бути хорошим пасічником, треба любити бджіл», – професійний секрет від Федора Юзінкевича.
Волинський пасічник: «Поки живу – бджіл не покину!»
84-річний волинянин Федір Юзінкевич із села Копилля Луцького району власноруч доглядає 25 вуликів. Бджолярством зайнявся на пенсії, а інформацію черпав із газет і журналів
Федір Юзінкевич зізнається, що раніше бджіл боявся. Щоб до них підійти, запалював димар та обкурював їх. Пасічник каже, що бджоли не жалять просто так, вони лише обороняються, тому рухи при відкриванні вулика мають бути повільними і «щоб не стукати кришкою».
«Бджоли не люблять перегару і поту. Людина якщо не вмивається, то дуже кусаються, а якщо пустити дим, то вони в хоботки його набирають і тоді не жалять», – каже пасічник журналістам «Суспільного Луцьк»..
У 25 вуликах Федора Юзінкевича нині живе 25 сімей бджіл.
Себе чоловік називає пасічником-самоучкою, бо всі знання щодо бджіл та меду здобував із книжок та літератури. Розповідає, що середня бджолина сім’я складається з 30 тисяч бджіл, але коли їм потім стає тісно, то вони діляться. Дві матки в одному вулику бути не може. Тому стара вилітає, а молода залишається.
«Робоча бджола живе десь приблизно три тижні, 21 день. На осінь треба дивитися, щоб у вулику залишалося 5–7 кілограмів меду, а якщо ні, то треба давати підкормку», – розповідає бджоляр.
Вулики для своєї пасіки чоловік виготовляє сам. Робить і людям, використовує для цього дерево з сосни. Має на господарстві спеціально облаштовану майстерню.
Бджоли не люблять перегару і поту, людина якщо не вмивається, то дуже кусаються.
Каже, щоб добрий був медозбір, треба своєчасно обробляти вулики, весною обов’язково почистити.
А мед Федір Юзінкевич збирає восени. Минулого року назбирав три бідони: був і гречаний, і квітковий.
«Різнотрав’я я люблю. Коли лягаю спати, то приймаю ложку меду і холодної води, тоді краще сплю... Але в мене ситуація, як у пісні: «Вівці мої вівці та барани. Хто ж вас буде пасти, як мене не стане?» Так само і я думаю. Поки не вмру – бджіл не покину!», – говорить чоловік.
Пасічник намагався передати свої знання та вміння зятеві, але він відмовився від вуликів. То тепер, каже Федір Юзінкевич, буде жити, доки житимуть бджоли, щоб було кому про них подбати.
Богдана ШЕВЧУК, Оксана КОТ, «Суспільне Луцьк».
Зараз також читають: Діти не винуваті, що батьки дурнуваті: як «свєтки»-москальки маскуються під українок.
