— Були часи, коли молоді люди марили такими непрестижними нині професіями, як військовий, інженер, вчитель... Чим, на вашу думку, визначається престижність професії?
— Чи мають тепер юнаки і дівчата можливість знайти своє місце в житті, своє покликання?
— Були часи, коли молоді люди марили такими непрестижними нині професіями, як військовий, інженер, вчитель... Чим, на вашу думку, визначається престижність професії? — Чи мають тепер юнаки і дівчата можливість знайти своє місце в житті, своє покликання?
Олексій ГОЛЬЧУК, директор ТзОВ “Аптека Жовтневе”, м. Нововолинськ: — Я вважаю, що престижність визначається насамперед любов’ю до професії, до обраного фаху. Це зараз можна сказати, що професія фармацевта, наприклад, є престижною, бо, мовляв, заробітки там хороші. Але це не так. Все залежить від того, наскільки людина віддається своїй роботі. В нашій аптеці в залежності від того і виплачується зарплата. Пригадую 1977 рік, коли я вступав до Львівського медінституту. Повірте, що жодних протеже у мене не було. Наш факультет був тоді непрестижним, але мені це подобалося, напевно, передалось від діда, знатного лікаря у краї. І найголовніше — оцю любов до майбутньої професії повинні формувати і батьки, і вчителі ще в дитинстві. А стосовно того, що престижність залежить від грошей, то скажу, що, можливо, дехто так і розраховує, але результат згодом не на користь людини... — У нашій родині вже виросло четверте покоління медиків. Але жодному з них хліб давався нелегко. Нас змалку привчали до праці — без неї нічого не буде. Тому впевнений, що, незважаючи ні на що, при належному ставленні до навчання, уважному підході батьків до виховання дітей у них є можливість визначитись правильно. Радив би більше нашій молоді читати, займатися спортом. Мати мету — і йти до неї самостійно, або, принаймні, хоч пробувати. Тоді й буде задоволення від того, що робив, і від життя.
Лідія ІВАЩЕНЯ, пенсіонерка, донедавна педагог, м. Луцьк: — Для молодих тепер однозначно — грошима. Якось так виходить, що небагата людина, хай чесна, з розумом, з інтелектом — наче й не людина. Сиди собі в куточку біля свого дірявого «споживчого кошика». Хоча я, мабуть, таки грішу на молодь. Он син моєї знайомої пішов у педколедж, твердить, що йому подобається, як він каже, «з цих пуцьвіріньків людей ліпити». То про таких би, «звихнутих» (то слова моєї сусідки), може, треба більше писати? — Мають, якщо є ті ж гроші. Мені особливо шкода талановитих дітей з села, тих, які бідні, їм же тепер, по суті, одна дорога — у профтехучилища. Може б уряд розробив якусь програму? Була ж колись така передача: «Алло, ми шукаємо таланти!» Треба, щоб помічали здібних дітей і не тільки багатих. От мій племінник збирав всілякі цікаві фотографії, малюнки і сам до них рамочки майстрував, та такі гарні, різьблені. Якось подарував таку рамочку товаришеві. А його батько побачив і взяв до себе на роботу. Тепер племінник виготовляє інкрустовані меблі, і гроші непогані має. Конкурси співаків є, то чому б не проводити конкурси тих, хто щось робити вміє?
Кирило МОСІЙЧУК, пенсіонер, 64 роки, с. Забороль, Рівненський район: — Можливістю реалізувати себе в житті, суспільною повагою. З часом, вважаю, повернемо і престиж вчителя, й інженера. Тут не треба плутати суцільне безгрошів’я з відсутністю престижу. Я знаю, що у Росії професія військового дуже престижна, там працюють й над поверненням престижу міліції. Держава сама визначає престижність тієї чи іншої професії – призначає пільги, соціальні гарантії. — Зараз мають, як ніколи раніше. Після інституту тепер не направляють у глухе село – можете вибирати, чи їхати на практику за кордон, чи йти відкривати власну справу.
Оксана КОВАЛЬСЬКА, дизайнер, м. Рівне: — Тим, який статус люди цієї професії мають в житті і як оплачується їхня праця. Адже, щоб було бажання працювати, має бути заохочення. У цьому теж престиж. А щодо перелічених професій – можна працювати будівельником і заробляти 300-500 доларів США, а можна і дрібним клерком на престижній державній роботі за менші гроші. Зрозуміло, у кого престижніша професія. Як бачимо, престижна професія не завжди гідно оплачується. — Звичайно, мають. Здається, що зараз більше можливостей, ніж раніше, тож людина таки може вибирати, що їй до вподоби. Є купа різних фірмочок, є розвиток, перспектива... Але не в усіх однаковий старт – усе, як мінімум, залежить від цілеспрямованості.
Валентина СОБОТОВИЧ, вчитель, Ратнівський район: — Якщо говорити про ті час, коли ці професії були престижними, то потрібно зауважити, що й цінності у людей на той час були іншими. Адже колись випускники шкіл обирали професію, в першу чергу, для душі, а зарплата була далеко не на першому місці. Сьогодні дівчата і хлопці, обираючи вуз і спеціальність, спершу з’ясовують для себе, а чи матимуть вони потім можливість працевлаштуватись, наскільки їхня робота буде оплачуваною і тільки вже потім виникають думки, а наскільки саме ця професія відповідає їхнім природним задаткам, наскільки вона близька до душі. — Що ж стосується можливостей знайти своє покликання, то останнім часом їх з’явилось більше. Очевидно, тому, що в цілому зріс рівень життя людей і тепер більше родин має змогу оплатити навчання своїх дітей, хоча й тепер для багатьох випускників шкіл навчання у вузах залишається нездійсненною мрією.
Олександр КНИШ, сфера агропромислового виробництва, м. Луцьк: — Колись молоді люди жили ідеями, які несла партія, сьогодні все визначають матеріальні блага. Ось тому перше, що впливає на престижність професії, - це рівень її оплачуваності. На другому місці я б поставив моральне задоволення, яке людина отримує, працюючи в тій чи іншій сфері. І на останньому місці – це те, наскільки ця професія приносить користь людям, наскільки вона витребувана і чи зможе забезпечити відповідний моральний статус людини в суспільстві. — Думаю, що сьогодні молодим людям не бракує можливостей для того, щоб знайти своє покликання. Кажуть, під лежачий камінь вода не тече, але якщо людина чогось прагне і докладає зусиль, то обов’язково отримає результат. Що стосується окремих професій, то нині оволодіти ними стало навіть легше, ніж 15-20 років тому. Тому головне – мати бажання.
