«Ігор просив: «Навчіть мене ходити. Мені через три місяці повертатися на службу»: дружина Героя України Тетяна Гордійчук

Сьогодні вони живуть у багатоповерхівці в селі Софіївська Борщагівка, пише Цензор.НЕТ. Вони відкриті в комунікації й завжди готові допомогти. Генерал-майор Ігор Гордійчук – начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна, а старший солдат Тетяна Гордійчук несе службу в одній з військових частин у Києві на посаді зв’язківця.

З моменту численних контузій Ігоря Гордійчука у боях за Савур-Могилу та найважчого поранення під Іловайськом минуло 6 років. Проте історія боротьби за життя чоловіка - назавжди у смутку її блакитних очей. А фото з церемонії присвоєння звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» Ігорю Гордійчуку залишається одним з найбільш чуттєвих й емоційних за всю історію війни на Сході України. На ньому Тетяна Гордійчук міцно тримає чоловіка за спину, а донька Марта ніжно тримає руку на плечі батька. Не прагнучи потрапити в об’єктив камери, стримано одягнена й виснажена Тетяна Гордійчук страхує чоловіка ззаду. Вона робитиме так і надалі — поки чоловік не триматиметься на ногах міцно.

Фото з церемонії присвоєння звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» Ігорю Гордійчуку залишається одним з найбільш чуттєвих й емоційних за всю історію війни на Сході України.

З генерал-майором Ігорем Гордійчуком вони разом 26 років. Разом пройшли офіцерську бідність і поневіряння гарнізонами, боролися за сімейне щастя і життя чоловіка.

Їхня історія починається зі школи, де симпатії одне до одного в них не виникло. Однак, доля зведе їх у рідній Рівненській області під час канікулярної відпустки. Пізніше вони зустрінуться знову в Києві, коли Ігор Гордійчук з патріотичних міркувань дістане переведення до Київського інституту танкових військ, а пані Тетяна опиниться в місті на екскурсії. Тоді подруги жартома скажуть улюбленій старості: «Біжи до свого генерала», і у 1994 році вони одружаться.

Їхня донька Марта Гордійчук з червоним дипломом закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «англійська філологія і переклад», а сьогодні навчається в аспірантурі.

Про героїзм чоловіка в зоні бойових дій пані Тетяна дізнається від журналістів. Вона пам’ятає Юрія Бутусова, котрий одним із перших відвідав родину у Київському шпиталі й розповів у своєму виданні про подвиг Ігоря Гордійчука. Він і надалі робив усе, щоб підтримати їхню родину.

Вона впевнена, що на полі бою вижити могла тільки така стійка людина, як її чоловік. «Те, що Ігор зміг вижити, більше схоже на чудо. Витримати два з половиною дні за температури +30 - неможливо», - ділиться дружина. Але він зміг. Пані Тетяна знайшла його непритомним у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Іллі Мечникова. Там безнадійного взявся рятувати лікар Андрій Григорович Сірко. Він був першим лікарем, який і подарував Ігорю Гордійчуку життя. Продовжили ж боротися за нього вже у столичному шпиталі.

Тоді жінка зрозуміла: поставити чоловіка на ноги – її завдання. Знесилена дружина щодня поверталася зі шпиталю додому, проходила повз веселі вулиці Печерського району й мріяла лише про найшвидше відновлення чоловіка.

Про секрет сімейного щастя Тетяна Гордійчук говорить так: «Шлюб - це спільна робота. І це робота не одного року». Вона впевнена, що щастя любить тишу, а родина будується на засадах 100-відсоткової довіри, взаємоповаги й любові.