Часті зміни керівників обласного управління внутрішніх справ призводили до кадрових чисток — нерідко безглуздих. Досить згадати нашестя міліцейської команди Француза. А ще раніше витурили (інакше не скажеш) з міліцейського управління області доморощених волинських професіоналів, знавців слідства і кримінального розшуку. Можливо, хтось готував грунт для волинського автоклондайка?
Розповіді досвідченого криміналіста.
Часті зміни керівників обласного управління внутрішніх справ призводили до кадрових чисток — нерідко безглуздих. Досить згадати нашестя міліцейської команди Француза. А ще раніше витурили (інакше не скажеш) з міліцейського управління області доморощених волинських професіоналів, знавців слідства і кримінального розшуку. Можливо, хтось готував грунт для волинського автоклондайка? Певне, потенційні злочинці в таких випадках накривають для братви святкову “поляну”. Повних сил “слєдаків”, яких відкидала держава, охоче підбирали комерційні структури — досвід, вміння, зв’язки... Усе ж наверху у когось нібито заговорив здоровий глузд і при УМВС в області з’явилося відділення з претензійною назвою “Сова”, в якому ветерани повинні мізкувати над нерозкритими давніми тяжкими злочинами. Хоча, як з’ясувалось, вивчають справи фактично два правоохоронці — Іван Кондратюк та Анатолій Солов’юк. І все ж є деякі обнадійливі результати. Розкрита задавнена справа про вбивство громадянина Ф. в Луцьку. Через вісім років вбивця був викритий, навіть крадені речі знайдені, і отримав покарання. Тепер досвідчені фахівці готують до суду іншу резонансну справу. Ветерани небагатослівні. Догадуємося, що в діях колег, молодих працівників міліції вони нерідко бачать “проколи”. І через багато років не завжди вдається надолужити прогаяне при розслідуванні. Іван Кондратюк звернув нашу увагу на те, що його нинішній колега протягом 30 років займав посаду криміналіста в обласній прокуратурі. “Не всім же керувати, треба було комусь і працювати”, — пожартував Анатолій Іванович. Напевне, це рідкісний випадок: прокурор-криміналіст кілька десятків років день у день мав справу з тяжкими злочинами — вбивствами. Нелегко було розговорити скромного ветерана (“нічого особливого і героїчного”), але, думається, бесіда з ним виявиться цікавою як для рядових читачів, так і для “зелених” дізнавачів чи слідчих.
