Відкрили меморіальну дошку генерал-поручику армії УНР Сергію Дядюші - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.44 € 34.32
Відкрили меморіальну дошку генерал-поручику армії УНР Сергію Дядюші

Маємо пам’ятати подвиги тих людей, які творили нашу державу.

Фото: Північно-східний міжрегіональний відділ Українського Інституту національної пам’яті.

Відкрили меморіальну дошку генерал-поручику армії УНР Сергію Дядюші

Вона прикрасила фасад Хорольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 на Полтавщині, адже борець за незалежність України у 20 столітті, майбутній видатний український військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР народився 150 років тому, 1870 року у Хоролі. Урочисту церемонію відкриття влаштували відділ культури Хорольської райдержадміністрації й Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП)

Відкриття дошки супроводжували делегація від Хорольського райвійськкомату на чолі з місцевим військовим комісаром, підполковником Дмитром Чернецем та почесна варта від цієї установи. В урочистостях взяли також участь представники Інституту нацпам’яті, заступник голови Хорольської РДА Дмитро Кудря, керівник апарату райдержадміністрації Ірина Штейнберг, начальник відділу культури РДА Ірина Гунько, в.о. начальника відділу освіти молоді та спорту РДА Тетяна Поклад. Музичним тлом церемонії відкриття стала пісня Українських січових стрільців «Червона калина».

Ініціатор створення нового місця пам’яті Української революції 1917-21 рр., регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що з ініціативи цього центрального органу виконавчої влади і згідно з Постановою парламенту 150-річчя з дня народження Cергія Дядюші цьогоріч відзначається на державному рівні. «Вшанування його пам’яті спростовує фейки російської пропаганди про те, що визвольний рух у 17-21 роках базувався лише на діяльності сільських отаманів.

Вшанування його пам’яті спростовує фейки російської пропаганди про те, що визвольний рух у 17-21 роках базувався лише на діяльності сільських отаманів

Педагоги та учні Хорольської спеціалізованої школи №1 кажуть: для них є почесним, що дошку Сергію Дядюші відкрили саме на їхньому навчальному закладі. Учень Хорольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 Олексій Орловський зауважив: «Ми маємо пам’ятати подвиги тих людей, які творили нашу державу, які допомагали у її становленні і дуже приємно, що подвиги наших земляків і пам’ятають на державному рівні, не тільки на регіональному».

Довідково: 26 вересня 1870 року у повітовому місті Хорол народився Сергій Іванович Дядюша, майбутній генерал-поручник Армії УНР. Походив із дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1887), 1-ше військове Павловське училище (1889). А у 1900-му – Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом. Служив у Варшавському та Московському військових округах. У 1904-1908 роках був викладачем Олексіївського військового училища у Москві. Дехто з істориків держави-агресора навіть зараховує його до «интеллектуальной элиты старой русской армии». Але не інтелектом єдиним! Першу світову полковник Сергій Дядюша зустрів начальником штабу Гренадерської дивізії. У липні 1915-го отримав поранення, за час війни був нагороджений усіма орденами до св. Станіслава 1-го ступеню та Георгієвською зброєю (за бій 7 листопада 1914 року). Останнє звання у російській армії – генерал-майор. Події Української революції 1917-21 років змінили життя досвідченого військовика. Сергій Дядюша відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради та з головою поринає у справи українізації військових частин колишньої Російської імперії, опікується розбудовою збройних сил молодої Української держави, захищає її від російської агресії. З квітня 1918-го – на службі в Армії УНР. Змінив ряд посад – начальник Волинського корпусу, головний інспектор піхоти Дієвої Армії УНР, начальник Головної управи Генерального штабу. З 12 лютого по 12 квітня 1921 року був виконуючим обов’язки військового міністра УНР. 3 серпня 1921 року отримав звання генерал-поручника. Після поразки Перших визвольних змагань проживав у Польщі. Помер у Каліші 23 травня 1933 року.

Джерело: Північно-східний міжрегіональний відділ Українського Інституту національної пам’яті