Остап Вишняв: «А коли не повезе, тобто коли бах–бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар…».
«Берете з собою рушницю, рюкзак, буханку, консерви, десяток укруту яєць і…»
«Шановний Грицю Григоровичу! Якщо вже вам не шкода було гарбузового насіння, аби «спорити» із нами — гарбузоманами, то я мусила розкусити завдання 41–го туру, як білочка горішок. Тим більше схотілося розгадати секрет гарбуза, коли ви назвали те завдання нездоланним, натякаючи на неможливість дії. І тут я нап’ялася, як струна, як той гончак, що підніс голову і нюхає, нюхає, нюхає…»
О як мені хочеться і далі цитувати лист нашої абсолютної переможниці конкурсу, але ж насамперед нагадаю запитання, відповідь на яке вже почав озвучувати.
«Гарбуз із секретом» – 41 (2020)
У всій цій історії не раз згадується предмет для порятунку при надзвичайній ситуації, який бажано прив’язати, щоб потім ні в кого не позичати. На вулиці ж COVID як–не–як… Хоча наша історія стала відомою всім на зламі іншої війни. Розпочиналася так оптимістично, з надією побачити Шевченкову героїню «над горою», але найчастіше на розмову з нею не встигають, тому надіються вже на успіх при зустрічі з героїнею Лесі Українки чи Фрідріха Ніцше…
І тут у пригоді стає предмет для порятунку при надзвичайній ситуації…Під нього, звісно, поллються байки типу «не повірите, але це факт!» Ще й про американський винахід згадають.
На жаль, якщо добряче засидітися, через «нечисту силу» для декого закінчення історії буває трагічним або невдалим. Про біду, на щастя, наш оповідач тут нічого не говорив. Але радив, коли не пофортунить «упіймати щастя», обов’язково відвідати відому всім місцину (особливо популярну вранці у вихідні), щоб знайти вихід із ситуації. І хоч його потім звинувачували у підставі?– застосував для виправдання все своє красномовство, мовляв, тепер усі такі пішли. І був сповна винагороджений! Фото автора цієї оповіді сьогодні і заховали.
Чия світлина знаходиться у гарбузі?
І хоч я, додавши кілька вагомих підказок (виділені жирним шрифтом), був просто переконаний, що з другої спроби закидаєте редакцію «Цікавої газети на вихідні» відповідями, — не так сталось, як гадалось. А може, просто, на відміну від усіх, зорі цього разу особливо сприяли волинянці–ковельчанці Тетяні Потаповій. Тож я знову надаю їй слово, як і на початку публікації.
«…При полюванні на зайця з неї (стопки) при певному досвіді, дуже добре оглядати обрій; коли дивитись крізь дно, — місцевість рельєфнішає».
«Серед моїх добрих знайомців є один завзятий мисливець. Коли би судилося його долі перетнутися в одному часовому просторі із художником Василем Перовим, то стовідсотково став би він реальним прототипом одного із персонажів картини «Мисливці на привалі». Того, що із великим захопленням і пристрастю, я би сказала, навіть із насолодою розповідає про свої мисливські «подвиги». Підпишуся під кожним словом Остапа Вишні (до речі, його фото і слід шукати в гарбузі), який стверджував: «Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що «розкажу, то не повірите, але це факт!» Нічого не змінилося в мисливському світі відтоді, як «на зламі іншої війни» у 1945 році в журналі «Перець» з’явилися мисливські усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Відкриття охоти» та інші. Як тоді, так і зараз «полювання не якась там легковажна дурничка, не дрібничка, а дуже й дуже поважна справа». І коли ви їдете «на лугові озера, на очерети й на тихі–тихі плеса», «само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої, всілякий інший реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…». «…При полюванні на зайця з неї (стопки) при певному досвіді, дуже добре оглядати обрій; коли дивитись крізь дно, — місцевість рельєфнішає». Даруйте, але піддалася спокусі докладно цитувати остаповишнівське, бо мені, на жаль, так іскрометно жартувати таки не вдається.
Одне–єдине слово із підказок відразу відкрило мені шлях до відповіді. «Під нього (читай: стопку — ось незмінний предмет для порятунку у надзвичайній ситуації, — згідна! — класичний на всі випадки життя; його бажано прив’язати в рюкзаці, щоб потім ні в кого не позичати) ПОЛЛЮТЬСЯ байки». І тут склалося усе докупи: стопка (атрибут полювання); зорьки — вечірня і ранкова (досвітня) — «Дика качка любить убиватись тихими–тихими вечорами», «а вранці зривається шукати вашого пострілу рано–рано». Зорею вечірньою Шевченко вітав далеку Україну в закаспійській пустелі. До речі, «запізнення на вечірню зорьку — це мисливський закон»…
Тож надаю слово самобутньому творчому таланту Остапа Вишні: «Аж до ранньої зорьки під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань.
— Про що думаєте, Іване Петровичу?
— Про Америку! …Кажуть, двоствольну стопку видумали!»
У цій історії нечиста сила нещасного полювальника в бомбосховище поперла, ледь в озеро він не шубовснув (зрозуміло — 1945 рік, ще живі рани війни, звук пострілу змушує бігти і шукати сховку).
Пані Тетяно, мушу визнати: ви не просто перемогли в конкурсі історій, як шукали правильну відповідь, а й єдина з–поміж усіх учасників надіслали правильну відповідь зі словами «Остап Вишня». Тож цього разу стаєте абсолютною чемпіонкою конкурсу і будете винагороджені 350 гривнями призових.
Остап Вишня дав безцінну пораду усім мисливцям усіх часів: «А коли не повезе, тобто коли бах–бах! — і повз торбу, не сумуйте, старайтесь їхати чи йти з полювання повз базар…». Коли дружина чи мама у дикій качці розпізнає курку, необхідно авторитетно заявити:
— Це — качка! Тепер усі такі качки пішли. Яровізовані…»
Дякую, Грицю Григоровичу, що завдяки вам я знову поринула в колоритний світ «Вишневих усмішок». Для мене Остап Вишня — приклад великого життєлюба та оптиміста. До речі, до тих, хто сміється, віруси не чіпляються!»
Можливо, з останніми словами я з вами і не погоджуюсь, пані Тетяно, але мушу визнати: ви не просто перемогли в конкурсі історій, як шукали правильну відповідь, а й єдина з–поміж усіх учасників надіслали правильну відповідь зі словами «Остап Вишня». Тож цього разу стаєте абсолютною чемпіонкою конкурсу і будете винагороджені 350 гривнями призових. Віват! Скільки на них гарбузового насіння вийде!
Про стопку–келишок навіть не натякаю (O), бо час задавати нове завдання.
«Гарбуз із секретом» — 45 (2020)
«Три дівиці у світлиці, / Три красуні білолиці, / Пізно ввечері сиділи, / Між собою гомоніли…» Розпочну це запитання з переспіву Віри Паронової «Казки про царя Салтана» Олександра Пушкіна. А далі процитую цього ж автора «Казку про мертву царівну і сімох богатирів»: «Любе дзеркальце, скажи / Та мій сумнів розв’яжи: / Хто на світі наймиліший, /Найгарніший, найбіліший?» (переклад Олександра Грязнова). Справа в тому, що відомі на весь Всесвіт три дівиці поцікавилися в одного знаного пана, хто ж із них «усіх миліший» під зорями? Звісно, наобіцявши йому сім міхів усіляких багатств і задоволень. Вибрав пан, до речі, задоволення і тій, хто його обіцяв організувати, вручив один предмет із написом «найвродливіша». Звісно, інші не могли цього стерпіти, і скоро після цього розпочалася відома всім війна… Але облишмо їхні чари–чвари–бари, бо нас цікавить лише цей «нагородний» предмет, який сьогодні і заховали в гарбузі.
Він і нині, як і в часи зародження людства, один із найпопулярніших у світі. Без сумніву, нинішніх літа й осені ви тримали його в руках. І не тільки тримали. І не тільки влітку і восени… Бо бажано всім виконувати відповідну функцію з цим предметом, кажуть знаючі люди, — щодня. Тоді будете і красиві, і здорові.
Що за предмет ми заховали у гарбузі?
Відповідь треба надіслати до 13 листопада тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Коронавірус», «Три ведмеді», «Вадим Гетьман»).
Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох. А ще спеціальний приз — ?150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як розгадував завдання.
P. S. Ще раз переконався, що недарма ж у нас говорять: «Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани». У зв’язку з непередбачуваним підступним вірусом, але не коронавірусом, який звалив мене із ніг, телевізійний проєкт «Гарбуза із секретом» трішки загальмував. Але ми знову приступили до його втілення. Тож скоро, обіцяю, конкурс стане ще цікавішим. Головне — будьмо здорові!
Грицько ГАРБУЗ.
