ЧОМУ ГИНЕ ОЗИМИНА?

Уже тижнів зо два керівники деяких сільгосппідприємств області спостерігають на полях своїх господарств невтішну картину: озимина, яка, здавалося б, нормально пережила зиму, почала наливатися соками і ось-ось мала заколоситись, тане просто на очах.


Олена ДУДКЕВИЧ


-На посівах утворюються цілі плями, - розповідає керівник сільгосппідприємства “Рать” Луцького району Віктор Шумський. – Пшениця починає сохнути, жовтіти і гинути. Ми звертались і до науки, і до спеціалістів, але кожен пояснює це явище по-різному. Тим часом площі, на яких загинула озимина, доводиться переорювати і засівати культурами, які ще не пізно сіяти, - кукурудзою, гречкою, просом.
За словами начальника управління агропромислового розвитку Анатолія Аршуліка, подібне випадання озимини – це якоюсь мірою циклічне явище, яке вже спостерігалось кілька років тому на Волині. Причиною загибелі озимини, на його думку, стало те, що взимку коренева система пшениці таки зазнала пошкодження. Ослаблена рослина не змогла нормально розвиватись навесні. Несправжнє відростання озимини, яке відбувається при пошкодженні кореневої системи, рано чи пізно призводить до загибелі рослини. Внаслідок такого явища цьогоріч на Волині загинуло близько чотирьох тисяч гектарів посівів. Крім того, на Волині спостерігається і віддалене випадання озимини. Тут знову ж таки причиною стало те, що посіви досить ослабленими увійшли у зиму.
Завідуючий відділом насінництва Інституту агропромислового розвитку, кандидат сільськогосподарських наук Михайло Приймачук першопричиною загибелі озимини називає порушення традиційних волинських сівозмін. Чомусь відбувається так, що найчастіше у нас зернові сіють по зернових (до 80 відсотків), а це й призводить до катастрофічних наслідків. Чому це проявилось саме зараз, а не п’ять-сім років тому? Накопичення інфекцій, на думку науковця, тривало роками. Є патогени, які зберігаються у грунті до семи-десяти років. Мало того, що монокультура забирає одні й ті ж елементи живлення, розвивається ще й негативна мікрофлора – грибки, особливо в посушливі роки. Ось чому така проблема виникла саме в цьому році. Співпали природні фактори: суха осінь, рештки зернових потрапили в грунт. При нестачі вологи почали розвиватись патогенні гриби, які виділяють токсичні для кореневої системи елементи. Ослаблені рослини почали хворіти. Крім того, цьогоріч спостерігалось поширення кореневих гнилей. Вони з року в рік накопичувались і за сприятливих для них умов різко почали розмножуватись. На окремих ділянках ураженість кореневими гнилями становить 20-30 відсотків.
Проблема загибелі озимини, за словами Михайла Приймачука, характерна практично для всієї Волині. Зверталися в інститут з цим сільгоспвиробники з Ковельського, Ратнівського, Луцького, Горохівського районів. І, як не дивно, в числі тих, хто стикнувся з такою проблемою, не слабкі, а порівняно сильні господарства, в яких дотримуються інтенсивних технологій вирощування зернових. Однак, за словами спеціалістів, навіть в таких господарствах сівозміна порушується. Малу увагу тут приділяють внесенню калійних добрив і налягають в основному на азотні. А калій для рослини надзвичайно важливий елемент, який сприяє засвоєнню нею поживних речовин, в тому числі й азоту, сприяє утворенню цукрів і кращій перезимівлі. Тому й відбувається нерідко так, що азот у грунті є, а рослина не може його взяти. До того ж амплітуда коливання температури весною практично пригальмовувала роботу кореневої системи озимини. Були проблеми і з підготовкою грунту під час посіву. Мало хто з господарників звертає увагу на внесення у грунт мікроелементів. Обстеження грунтів спеціалістами показали, що на деяких полях катастрофічно бракує міді, при нестачі якої дуже погано рослиною засвоюється азот. Усі ці фактори в сукупності і призвели до загибелі посівів.
— Говорити в загальному про область, не маючи даних по кожному полю, я як спеціаліст не можу, — каже Михайло Приймачук.
— В кожному конкретному випадку є три-чотири фактори, які спричинили загибель озимини, і в кожного господарства комбінація їх різна. В одному - пізній посів і поганий обробіток грунту. У другому – нестача калію, мікроелементів. Допомагати рослинам чи лікувати їх потрібно було 20-30 днів тому, коли науковці на цьому наголошували, а зараз пізно. Такі посіви треба переорювати і сіяти гречку, просо або однорічні трави на зелений корм.
В цілому ж науковці кажуть, що часткове впадання озимини, спричинене переліченими факторами, суттєво не вплине на врожай, бо воно не є широкомасштабне. Однак застерігають, що волинський клімат буде й надалі погіршуватись, тобто весна буде холодною, літо – спекотним, осінь – сухою. Тож, якщо за таких умов ще й продовжувати нехтувати законами агротехніки, можна й справді залишитись без хліба.