«За минуле». Колонка Сергія Наумука
Якби мені довелося створювати партію, то вже маю готову концепцію
Чому б на чільне місце не поставити… минуле? І не варто одразу заперечувати, що годі орієнтуватися на те, що вже було. Якщо придивитися, то там чимало корисного. Такого, що попри роки не старіє. А іноді з висоти літ здається ще кращим. Не тому, що явище було насправді крутим, а тому, що нині подібного вдень з вогнем не знайдеш
Скажімо, колись політики не бігали з партії в партію. А якщо таке й траплялося, то їх вважали політичними проститутками, а не такими, що «змінюють світогляд». І, звісно, їх мало хто поважав. Хіба ж це погано? І я про те ж.
Націоналісти у минулому не ставали прибічниками олігархів. Тоді вони вважали себе революціонерами. І про те, щоб впрягатися в один віз із тими, з ким нещадно боролися, навіть не йшлося.
Злодіїв було вільно називати злодіями, бандитів — бандитами. А нині навіть якщо украв, але суд ще не відбувся, або відбувся, але виправдали (суди ж у нас іще ті), або відбувся, відсидів і погасили судимість, то ніби вже й не злодій. Можна і балотуватися. І навіть вигравати, що довели останні вибори. Байдуже, що накоїв.
Звісно, чесність судів і раніше була така, що увійшла в анекдоти. Але в минулому якось не пробували одним рішенням відмінити основоположні принципи держави.
Націоналісти у минулому не ставали прибічниками олігархів. Тоді вони вважали себе революціонерами. І про те, щоб впрягатися в один віз із тими, з ким нещадно боролися, навіть не йшлося.
Той, хто нічого не тямив, не вдавав такого, що все знає. А якщо й вдавав, то його швидко ставили на місце. Люди у минулому також були інакші. Нікчемам не подавали руки.
Президенти були кращі й гірші, але хоч зовні поводилися по-президентськи. А керівництво країни не здавало ворогу спецоперації на фінальних стадіях.
Словом, можна продовжувати до безкінечності. Скажете, що в минулому було не тільки позитивне? Звісно, але ж треба орієнтуватися на краще. Зрештою, у майбутньому теж не все буде райдужно. Але ж чогось пів області (чи й більше) щиро вірить у це. Ну, чи вдає, що вірить. То чому б же не зробити Партію минулого?
