Найбільшою його мрією було повернутись до мами.
Справедливий суд: одну дитину — мамі, другу — батькові…
— Чого дивишся? — гримнула Ганя на малого, доїдаючи сардельку. — Коли твій татко почне гроші заробляти, тоді і ти таке їстимеш, а поки і за макарони будь вдячним
«Я ледарів не годую»
Семирічний Петрик винувато потупився. Як же йому хотілось тієї сардельки. Відколи тато поїхав, у нього на сніданок, обід і вечерю — одні макарони. Тітка Ганя варила каструльку на день.
— Хочеш — за раз з’їж, хочеш — цілий день по ложці.
Розігрівати ті макарони чи бодай підходити до холодильника з харчами йому одразу заборонили.
— Як передасть твій тато гроші, тоді і тобі там щось буде. Зараз для тебе там нічогісінько нема. Я ледарів не годую.
А малий з усіх сил намагався допомагати, аби тітка Ганя хоч трохи його полюбила. Адже мама завжди називала його найкращим помічничком.
А малий з усіх сил намагався допомагати, аби тітка Ганя хоч трохи його полюбила. Адже мама завжди називала його найкращим помічничком. А тут і відра з водою на город носив, аби поливати, і дровця маленькою сокиркою рубав, і від свиней чистив, а все не так.
Найбільшою його мрією було повернутись до мами. Він спочатку сердився на неньку, адже вона залишила біля себе сестричку, а його відправила до тітки Гані з татком. А тепер нема і краплі образи. Хочеться просто повернутись і обійняти свою мамусю. З’їсти її запашного борщу із галушками, послухати добру казку на ніч.
Одного разу, коли тітка Ганя особливо допекла, Петрик вирішив повернутись додому. Висипав свої макарони в пакет, аби було що їсти дорогою, і пішов у той бік, звідки його привезли. Розрахунок був простий: сюди вони доїхали за пів дня на авто, значить, він дійде додому за один день.
«Коли повідомила про розлучення, одразу забрав сина»
Дитину шукали всім районом. Ніхто не знав, де він дівся і куди пішов, а головне коли. Тітка Ганя не могла навіть сказати, у що той був одягнений. Вона лиш посеред ночі помітила, що ліжко дитини застелене, а його нема.
— Ну, макарони зранку забрав. Значить ще о шостій на подвір’ї був! — це все, що від неї дізнались.
Татка малого Петрика також ледь розшукали. На запитання, чому дитина, яка повинна проживати з ним після розлучення, знаходиться у жінки, яка навіть родичкою йому не доводиться, чіткої відповіді дати не міг.
— За ним дивляться. Що ви ще з мене хочете? — прогарчав у відповідь. — Коли знайдете, повідомте, а в мене справ і без того вистачає.
А рідна мама малого геть посивіла. Підняла на ноги усі можливі громадські організації і, найнявши з десяток машин, разом із добровольцями прочісувала всі можливі дороги навколо місця, звідки пішов її Петрик.
Малого, геть знесиленого, випадково знайшли в лісі на третій день. Він заблукав майже одразу, вирішивши зійти зі шляху, щоб скоротити дорогу.
Малого, геть знесиленого, випадково знайшли в лісі на третій день. Він заблукав майже одразу, вирішивши зійти зі шляху, щоб скоротити дорогу. Якби не стара лісникова вівчарка, яка буквально притягла господаря до місця, де дитина лежала, страшно й уявити, що було б.
— Він його забрав одразу після того, як я повідомила, що хочу розлучення, — розповіла жінка одному з місцевих журналістів. — Я просила суддю, аби він залишив дітей зі мною, пояснювала, що йду саме через байдужість і жорстокість чоловіка до дітей. Але все зробили за законом: мені — доньку, чоловіку — сина. Він лиш аби мені допекти, до всіх тих судів подавав. А коли все ж добився свого — малого просто залишив невідомо на кого. Я ж до всіх інстанцій писала, в які тільки служби не зверталася, а все марно. Ось і зараз оскаржую рішення у суді і боюсь, аби сина знов не повернули батькові.
Як воно буде — покаже час. А хлопчика шкода. До сліз.
Анна КОРОЛЬОВА.
