Знімок Саші з батьковою медаллю на грудях зробив місцевий фотограф. Спочатку думав, фото не вийшло, тому що дівчинка опустила очі. Але коли розглянув його на моніторі комп'ютера - сторопів.
«Я не хочу тата-героя, я хочу тата з собою…»
Її звуть Олександра Матвієнко. На цій світлині їй три з половиною роки. І, на перший погляд, вона дуже схожа на сотні таких же дітей. Але ось погляд цієї дівчинки зовсім недитячий. Глибокий і задумливий
«Я, як мама, бачу цей погляд щодня. Так, він сумний, можливо, я так думаю, дитина щось розуміє в своєму маленькому віці. Папа говорив, що Сашуня буде їм пишатися, а тепер, напевно, і тато нею пишається «, - говорить мама Саші Ірина Матвієнко. Про це йдеться в дописі Дмитра Чекалкіна.
Батько Саші - прикордонник Андрій Матвієнко - загинув на Донбасі в серпні 2014 року. Татову медаль «За мужність і відвагу» Саша отримувала разом з мамою під час відкриття Алеї пам'яті в Кіровограді.
Знімок Саші з батьковою медаллю на грудях зробив місцевий фотограф. Спочатку думав, фото не вийшло, тому що дівчинка опустила очі. Але коли розглянув його на моніторі комп'ютера - сторопів.
Дівчинка так і не змирилася, що батька більше немає.
«Вона дивиться в небо і кличе батька, каже: мама, тато мене бачить, тато мене чує? Кажу: чує. - А чому він нічого не говорить? Каже, я не хочу тата-героя, я хочу тата з собою. Я його дістану, дай мені високий стільчик і я його звідти дістану», - розповідає мама Саші Ірина Матвієнко.
Знімок Саші з батьковою медаллю на грудях зробив місцевий фотограф. Спочатку думав, фото не вийшло, тому що дівчинка опустила очі. Але коли розглянув його на моніторі комп'ютера - сторопів.
«Смуток, такий біль. Здається, що маленька дитина, але погляд, як у дорослого, тримає цю медаль, на задньому плані військовий, так все склалося, я не знаю, дивом», - згадує фотограф Олександр Козловський.
Щастя є. Воно зве мене татком…
