Їхній шлюб був нетрадиційним

Їхнє сімейне життя мало було схоже на звичайний шлюб і викликало багато тлумачень та пересудів. Шлюб був цивільним, вільним. Принципово. Тому що поняття свободи, самореалізації особистості і її справжнього існування стали основними не тільки в оригінальній філософській доктрині, яку вони розробляли разом, але і в їхньому особистому житті. Обоє виходили з реалій XX століття з його соціальними катастрофами — революціями, світовими війнами, фашизмом усіх видів і відтінків…
Свобода, автономія, рівність  — принципи союзу, який пов’язував Жана–Поля Сартра і Сімону де Бовуар. Не найлегші і не загальноприйняті. Але їм вдалося перевести їх у житейські звички. Вони цементували їхні стосунки міцніше за офіційні папери, надійніше, ніж спільний дім, якого, до речі, у них і не було.

Шлюб тримався на спільних інтересах, спільній справі, культурі, взаємній довірі та повазі. Час від часу в житті то одного, то другого з’являвся хтось третій, приходило нове захоплення. В цьому відкрито зізнавалися, іноді навіть розлучалися.

Сімона де Бовуар не могла дозволити собі жити життям господині дому — у неї була улюблена професія, яка не залишала часу для домашніх клопотів. Мешкали окремо, зустрічалися в призначений час для обіду, відпочинку, прийому друзів, разом мандрували і проводили відпустку. Повнотою і насиченістю стосунків пояснювали своє небажання мати дітей. Шлюб тримався на спільних інтересах, спільній справі, культурі, взаємній довірі та повазі. Час від часу в житті то одного, то другого з’являвся хтось третій, приходило нове захоплення. В цьому відкрито зізнавалися, іноді навіть розлучалися. Але вірність колись зробленому вибору перемагала і ці розриви.

У кінцевому рахунку їхній ідейно обгрунтований союз виявився щасливим. Обоє знайшли в ньому те, що шукали. Сімона де Бовуар стала для Сартра музою і соратницею. Він зізнавався, що зустрів у ній жінку, яка рівна йому за суттю. Вона врятувала його від зневаги до другої статі, яка спочатку сиділа і в ньому, позбавила від безглуздої чоловічої гордині, що обертається зламаним життям. Із Сімоною він зрозумів цінність і повноту рівноправних стосунків між мужчиною і жінкою. Для Сімони де Бовуар Сартр виявився ідеальним супутником. Він не тільки не зв’язував її, як кажуть, по руках і ногах, путами побуту, не придушував інтелектом генія, але й допоміг звільнитися від самотності, від якої вона страждала в юності, допоміг повірити в себе і відбутися як творча особистість.

Ну і, нарешті, «привілей» шлюбу із Сартром привів її до сюжету книги «Друга стать». Власне сімейне життя стало для неї чимось на зразок Задзеркалля — чудесного, але перевернутого, протилежного відображення звичайних подружніх буднів. Воно дало можливість Сімоні повніше усвідомити, як вона писала, усю потворну несправедливість звичайної жіночої долі — цього «в’язкого існування», в якому нема ні свободи, ні самоздійснення».

В одному з листів Жан–Поля Сартра до Сімони де Бовуар є такі зворушливі рядки: «Спроможися зрозуміти мене: я люблю тебе в той час, поки живу своїм життям, звертаючи увагу на зовнішнє. У Тулузі я просто любив тебе. Сьогодні кохаю тебе у весняному вечорі. Я люблю тебе з відкритими вікнами. Ти — моя і все навколо — моє. Моя любов змінює все навколо, і все навколо змінює мою любов».

Читайте також: Дід Павло, його друг Чапко і врятований ясен.

Марина ЛУГОВА