ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК ШКОЛЯРІВ: КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ І РЕАЛЬНІ СПРАВИ

Схоже на те, що для наших керівників головне — кинути привабливий клич. А там — хоч трава не рости. І це стосується не лише політики. Не так давно колишній прем’єр-міністр виступив з гарною ініціативою – 45 відсотків дітей в Україні мають бути за літо оздоровлені. Всі, кого це стосувалося, знали і бачили, що досягти цього відсотка неможливо, але вперто гнули своє. Найперш неможливо — через недостатнє фінансування та малу кількість позаміських дитячих таборів. Адже не секрет, що одні з них довели до такого стану, що їх довелося закрити, бо неможливо в ті руїни приймати дітей, інші, і то звичайно, не найгірші, продали, часом навіть за безцінь


Анастасія ФІЛАТЕНКО

Напевно, назавжди змовкли дитячі голоси у таборі “Салют”, що на березі чарівного Світязя. Тепер там не діти – господарі, а хтось з багатих. Не стало відомчих таборів і на озері Пісочне, що в Ковельському районі, та й в інших регіонах. Власне, за останні 15 років збудували лише один невеликий, але гарний табір “Оберіг” у Ковельському районі поблизу озера села Уховецьк. Знайшли легший вихід — масове відкриття так званих пришкільних таборів. Ці табори функціонували навіть у червні, коли у школах старшокласники складали екзамени, йшли ремонти. А дітей тим часом “оздоровлювали” – водили на екскурсії у міські музеї, запрошували ляльковий театр. То це в місті. А куди вести дітей у селах, де теж проводилося подібне “оздоровлення”? Певно, цим не переймалися ті керівники, які мали звітувати перед владоможцями в Києві, скільки дітей за літо оздоровили. Принаймні, названа категорія потрапляла у число тих бажаних відсотків.
Звичайно, можна погодитися з тим, що, як кажуть, на безриб’ї і рак риба, нехай хоч таким буде відпочинок дітей. Але давайте будемо відвертими – таким чином діти за два тижні можуть оздоровитися у цьому так званому таборі? Навіть від керівника освітянської галузі району довелося почути, що це даремна трата грошей.
І що ж, нинішнього року таких таборів стало менше? Навпаки, похвали заслуговують ті райони, де їх більше відкриють. Наприклад, Луцьк має чудовий заміський табір “Ровесник”. Та працює він лише дві зміни. На більше – немає коштів. Зате на пришкільні табори їх все-таки знаходять. То, можливо, всі ці кошти варто було б спрямувати на діяльність того ж “Ровесника”, віднайти ще якісь суми і таки за містом оздоровлювати дітей? Це стосується й інших міст і районів.
Ясна річ, завдання ставиться так, що найперш повинні бути оздоровлені діти-сироти, позбавлені батьківської опіки, інваліди, діти з неблагополучних та малозабезпечених сімей і, звичайно, діти-“чорнобильці”. Але коли чуєш оптимістичну розповідь керівника головного управління соціальних питань та в справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи облдержадміністрації Володимира Кеди про те, що протягом нинішнього року оздоровлять на виділені кошти 10 тисяч дітей, то чомусь не хочеться поділяти його оптимізму. Адже на Волині 49 400 дітей-»чорнобильців», і 39 тисяч з них перебуває на обліку в медичних установах. Хіба це не повинно викликати тривогу? Як і те, що порівняно з минулим роком хоч і збільшили термін перебування дітей у заміських таборах з 14 до 18 днів, але коштів на це не закладено жодної гривні. І тепер кажуть керівники тих обкомів профспілок, які ще утримують табори, що будуть змушені скоротити їх роботу на одну зміну. То що дає таке нововведення?
Звичайно, коли порахують наприкінці літа всі пришкільні, заміські, профільні табори, всіх дітей, які там побувають, то, певно, знову солідний відсоток юних волинян, які відпочили й мовби оздоровилися влітку, набереться. Щоправда, нині нова тенденція, вже не називають на високих владних рівнях відсотків. Але завдання стоїть конкретне – оздоровити якомога більше дітей! Але як це зробити? Ми не будемо говорити про пільгову категорію дітей. А от що робити тим дітям, у кого з тих чи інших причин неповна сім’я, копійчані аліменти від батька, мати вибивається з усіх сил та не завжди має роботу. Хіба вона не хоче, аби її син чи донька відпочили, оздоровилися?
Та коли, наприклад, поцікавилися доступністю путівок для такої категорії сімей в одному, іншому обкомі профспілок, то напрошуються невеселі висновки. Адже повна вартість путівки не менше 800 гривень. Якщо батьки працюють і підприємство чи організація відраховує гроші у фонд соціального страхування, тоді путівка буде для них значно дешевшою. Але ж подібне далеко не всіх батьків, а, значить, і їхніх дітей стосується. Уявіть собі маму, яка має вищу освіту і не зі своєї вини стоїть на обліку у центрі зайнятості — чи може вона заплатити за 18 днів відпочинку сина 800 гривень?!
І коли слухаєш про проведені семінари, наради з питань оздоровлення, про те, як турбуються про наших дітей керівники різних рівнів, аби вони відпочили і оздоровились під час канікул, стає дещо сумно. Адже ми добре знаємо, що вже у юні літа діти не мають з тих чи інших причин доброго здоров’я. Якщо ми так і надалі будемо дбати про них, то важко сказати, що матимемо в майбутньому.