Нема нічого такого, через що ми не могли б переступити - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.17 € 34.12
Нема нічого такого,  через що ми не могли б переступити

Чимало читачів повірило підробці, на якій велосипедиста «доставили» на фото перед ведмедем. Фейків нині дуже багато!

Фото yablyk.com.

Нема нічого такого, через що ми не могли б переступити

Чим переймалася і з чого дивувалася упродовж останнього часу спеціальний кореспондент газети «Волинь» Оксана КОВАЛЕНКО

…З того, які нечистоти випливли напередодні річниці Революції гідності й свободи

Маю на увазі факт розгляду Державним бюро розслідувань (ДБР) подання щодо Майдану першого заступника генпрокурора часів Януковича Рената Кузьміна про те, нібито був державний переворот. Цей персонаж певний час переховувався в Криму, а тепер — «милуймося»! А ще ж були й обшуки в музеї Революції гідності! …Бовтання таких тем–мін в інформаційному просторі країни — це демонстрація того, наскільки хитка ще у нас держава. Від цього дуже прикро й боляче. Дуже! Сталося таке, що, як кажуть, на голову не натягнеш. Чому? Бо не було й не видно у нашій владі достатньо українців, аби назвати злочин злочином вчасно. Назвати і зафіксувати це юридично, аби мати чим бити по губах і руках. Я не дивлюся одіозний канал NewsOne, що є найрозкішнішим майданчиком для партії «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ), але читаю огляд їхніх новин і передач на спеціальному сайті «Детектор Медіа», тож скажу іншим неглядачам — там антидержавна пліснява цвіте й множиться у страшних формах без жодних перешкод.

І, певна річ, це все не випадково повилазило саме тепер, коли святкували річницю великої події, що демонструє, як народ може міняти владу, яка його ганьбить і нищить. Коли дозволяємо собі постраждати–відновити у пам’яті болючі й криваві події, ще дуже свіжі, то будь–який удар у серце таких спогадів особливо болючий. Цей же удар добре вивірений. Услід за рішенням  Конституційного Суду лягає в канву незадоволення не просто подіями, а державною владою. Підкопати ґрунт під ногами, натравити одне на одного, розказати про зраду, завдати тисячі дрібних і крупних ударів, забрати віру, розхитати впевненість у тому, що хай нам тяжко, але це наше, обране нами… Класична картина з історії українсько–російських стосунків будь–якого з попередніх століть. Нічого нового. Нічого такого, через що ми не могли б переступити. Переживемо, якщо будемо пильнувати і не панікувати, бо ж цього відомо кому дуже хочеться.

А на завершення теми — цифра про панікерство: 54% українських користувачів найпопулярнішої соцмережі «Фейсбук» публікують фейки та маніпуляції. Про телеканали, які працюють, окрім Суспільного, під олігархами, сподіваюся, ви знаєте і зводите почуте й побачене до спільного знаменника. Коли людина читає–дивиться сміттярки зі «зрадою» і маніпуляціями — в такому ж хаосі вона й живе. Тож підписуймося на газети з іменем, яким довіряємо десятиліттями, дивімося телеканал, який фінансується з державного бюджету і намагається подавати тверезу картину своєму глядачеві (це Суспільне), й вірмо в українське.

… що на сучасному ринку послуг є таке–е-е, що нам і не снилося

У вайбер–групі Волинський ринок онлайн трапилося мені оголошення про можливість виготовити медичну книжку. Пишуть, що надсилають Новою поштою по Україні. Оце послуга! Наймаєтеся ви, приміром, у кафе на роботу чи в дитсадок (і зовсім не хочете бігати по лікарях, мучитися під кабінетами, щоб пройти цей, як багато хто вважає, формальний медогляд) — переказуєте гроші і за кілька днів забираєте пакунок із готовим документом. Усе з необхідними печатками певної форми — не підкопаєшся. І нікого не хвилює, чи є у вас СНІД, який ви маєте тиск і чи нема у вас педикульозу! Ніхто не переймається, скільки людей може постраждати через фіктивний мед­огляд, включно із замовником послуги, який може не знати про профнепридатність за станом здоров’я.

Ніхто не переймається, скільки людей може постраждати через фіктивний мед­огляд, включно із замовником послуги, який може не знати про профнепридатність за станом здоров’я. 

Закон економіки в дії: є попит і є пропозиція. Ну а перевірити самопочуття, то таке. Простіше випити за здоров’я… Та це ще не все! Недавно краєм вуха почула хвастощі чоловіка, який збирався за кордон. Розповідав другові про гарячу путівку, яка така гаряча, що необхідний ПЛР–тест робити ніколи, а треба ж! Але не думайте, що все зірвалось. У турфірмі все передбачено: довідку про тест на коронавірус роблять без проблем (як і медичну книжку, за додаткову плату). Чоловік розповідав, що є навіть конкуренція: одні роблять за тисячу гривень, а інші — «лише за 500». 100% економія. Країна можливостей чи країна небезпек? Такої цвілі у нас, на жаль, багато. Вона множиться, бо для багатьох людей обходити порядок, закон зручно і …нормально.

Але є, як на мене, й гарні новини про наш соціум. Один із водіїв у Луцьку недавно повідомив патрульну поліцію про підозрілу поведінку шофера машини, що досить нерівно пересувалася центром міста. Поліцейські зреагували швидко: з’ясували, що чоловік за кермом був нетверезим. Той, хто не полінувався набрати 102, є героєм: потенційно врятував чиєсь життя. А можливо, й не одне.

…З того, що іноді почуваюся, як мешканка країни чудес
Дощовий день. Дзвінок у квартиру. (Моя має окремий вхід). Відчиняю. Бачу чоловіків із відром фарби.
— Можна, ми вам двері пофарбуємо?
— Навіщо?
— У нас тут адреса записана і прізвище. Ми маємо двері пофарбувати тут.
— Адреса моя. Прізвище чуже. А двері у мене полаковані.
— То, може, ви хоч на фарбу глянете?
Не глянула. Не хотілося чомусь. Більше тягнуло на гомеричний сміх… Зачиняла ті двері, приглядалася до них і думала: ну чому ж їм так кортить вас пофарбувати? А дощ далі собі моросив, натякаючи, між іншим, що дурне то заняття в таку погоду. (Хоча в нашій країні в мокроті дороги роблять, а то якісь двері). Тож довелося розчарованим працівникам ЖЕКу (відвідувачі назвалися представниками цієї структури) йти собі шукати інший об’єкт. А взагалі приємно, коли про твою оселю пам’ятають ті, кому платиш за утримання житла.
Ця реальна  історія  трапилася  у  час, коли ретельно приглядаюся до роботи об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ): настане час і ми, мешканці невеличкої будівлі, теж кудись муситимемо вступити… Може, там ліпше знають, що роблять? Поки що зібране в моєму нотатнику — невеселе. Знайомий показує свій двір. Мовляв, бачите, як смітники невдало поставили? А нас керівництво ОСББ збирало й ми радилися, куди їх  приткнути, щоб не заважали. Обрали інше місце. Бачите, як нарадилися? …А тут ще одна людина ділиться наболілим: керівниця ОСББ навіщось замінила міцні прекрасні двері в підвал (ще ті, колишні) на сучасні китайські… Іншим представникам багатоквартирного будинку на перші збори з виборів голови «привели» готового кандидата — залишилося тільки проголосувати… І на закриття теми — з почерпнутого на зупинці громадського транспорту: жіночка ділилася з іншою, що, мовляв, така дурна сусідка попалася. Вимагає, бач, від представників ОСББ звітів за кожну копієчку. Запитувала раз по раз: «Як то можна такою скупою вдатися?». З усіх розмов з моєї «колекції» вподобала останню: побільше б таких недовірливих жіночок, то наші об’єднання  скидалися б на громадські. 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.