«Можемо прокинутися в колодязі»: село на Івано-Франківщині провалюється під землю

Там, де була дорога, зараз озеро, багнюка. Понад 6 гектарів землі на околиці населеного пункту опинилися внаслідок просідання грунту під водою, стали непридатними для використання. Кропивник оголосили епіцентром екологічного лиха.

У зону ризику потрапило 170 житлових будинків. Їхні власники побоюються не лише втратити майно, а й життя. Кажуть, лягаєш спати у власній хаті, а можеш прокинутися у колодязі закинутої шахти. Адже село розміщене над нею. Починаючи з ХІХ століття, тут добували калійну сіль. У 1970–х роках виробництво згорнули. Шахти, глибина яких сягала 100 і більше метрів, законсервували, залили соляним розчином. З того часу ніхто їх не перевіряв. Тим часом грунт просідав і на його поверхні виникали тріщини, які руйнували будинки.

У зону ризику потрапило 170 житлових будинків. Їхні власники побоюються не лише втратити майно, а й життя. Кажуть, лягаєш спати у власній хаті, а можеш прокинутися у колодязі закинутої шахти. 

Про цю проблему стало відомо років 10 тому. Територію визнали непридатною для життя і 4 тисячі сімей пообіцяли відселити. Однак через нестачу коштів переселення постійно відкладалося. Люди вже зневірилися, що їх хтось почує.

— Як тільки починаються вибори, всі приходять. А закінчаться — забувають, — каже місцевий мешканець Іван Боднарчук.

Недавно на території села знову стався провал землі — майже на метр. У результаті була затоплена частина дороги і городів. На щастя, люди не постраждали. Провалля виникло на відстані 300 метрів від житлових будинків.
У Калуській ОТГ, до якої входить село Кропивник, звернули увагу на проблему і почали моніторити просідання грунту. На більше грошей не вистачає.

— Держава викликала цю біду. І зараз повинна брати всі витрати з відселення на себе, — вважає 
в. о. старости села Михайло Барнич.

Зрештою, проблема актуальна і для самого Калуша. Адже катастрофа загрожує й місту, в якому проживає понад 60 тисяч мешканців. Третя частина його території також знаходиться над покинутими соляними шахтами і ризикує провалитися в будь–який момент. До того ж, процес просідання землі, який, за розрахунками, мав би тривати сотні років, пришвидшився. Зупинити його могла б державна програма, яку розробили 10 років тому. Однак про неї вже забули і припинили фінансування. Причина стара, як світ, — нема коштів. Тим часом руйнуються людські будинки і дороги. Під загрозою просідання сотні гектарів сільськогосподарських земель.