Чому вони і досі залишаються безкарними для недобросовісних підприємців? ..
Чому вони і досі залишаються безкарнимидля недобросовісних підприємців?
Фактично знову мова піде про невиконання рішень судів щодо стягнення з відповідачів заборгованості, що вже стало мало не нормою. Без кардинальних змін у законодавстві люди, які й так через невиконання договірних зобов’язань та в силу інших обставин мають окрім фінансових збитків ще й моральні втрати, і надалі не застраховані від бюрократичної тяганини і невизначеності. Державна виконавча служба займається розшуками майна, перевіряє рахунки, хоча всі знають, що вердикт суду ті чи інші боржники зустрічають у всеозброєнні, бо юридичні особи швидко змінюють назви і свої координати, на банківських рахунках — нулі, а фізичні — переписують майно на родичів
Олександр НАГОРНИЙ
В історії, яку на цей раз пропонуємо читачам, є свої особливості. Не виконує рішення суду приватне підприємство, якого нібито вже немає, а його колишній директор, вигравши, як нам сказали, конкурс, чинить, так би мовити, справедливість на посаді у... державній виконавчій службі області. Але все по порядку. Сім’я Володимира і Світлани Безушкевичів 27 березня 2005 року замовила в приватному підприємстві “Мета ХОЛ” четверо міжкімнатних дверей певної конфігурації. Сплатили аванс, а через деякий час оформили кредит в банку з виплатою щомісячних відсотків — так замовники поспішали перерахувати кошти в “Мета ХОЛ”. Коли ж директор підприємства Юрій Капустінський з робітниками у травні минулого року привіз двері, то з’ясувалося, що вироби не відповідають угоді. Десь через місяць він їх забрав, пообіцявши повернути гроші. Після цієї оказії пенсіонерам довго довелося стукати у двері не лише приватного підприємства, а й деяких контролюючих служб, проте даремно. Довелося звертатися в Луцький міськрайонний суд, котрий 3 жовтня 2005 року вирішив розірвати договір підряду і стягнути з ПП “Мета ХОЛ” на користь позивачів 4 746 гривень заподіяних збитків. Рішення суду Капустінський не оскаржив в апеляційному суді, що надало оптимізму позивачам. Отже, свою вину визнав. Однак, сподівання не виправдалися: ні дверей, ні грошей. 4 листопада 2005 року державним виконавцем було відкрито провадження з примусового виконання припису Луцького міськрайонного суду. Наївні люди ці скаржники. Вони гадають, що позитивне рішення суду — це вже кінець їхнім мукам. Насправді вони нерідко тільки починаються. Безушкевичі й не підозрювали, які пастки розставив їм той “Мета ХОЛ”. Ні майна, ні коштів на рахунку в банку “Західінкомбанк”, ні авто у приватного підприємства не виявилось. З прокуратури міста пенсіонери отримали відповідь, що “начальнику ДВС у м. Луцьку внесено припис з вимогою вжити усіх можливих і необхідних заходів для з’ясування майнового стану боржника з метою виконання рішення суду”. Але що з голого візьмеш? Сім’я Безушкевичів у своїх численних скаргах у різні інстанції твердила, що, мовляв, бізнес Капустінського процвітає, біля будинку — майстерня, хай гроші повертає. І ось тут пенсіонерів чекав головний сюрприз: згідно з статутом ПП “Мета ХОЛ” власник і засновник підприємства Капустінський не відповідає за його зобов’язання, а підприємство — за зобов’язання власника. Статут затвердив Луцький міськвиконком, очевидно, саме так розуміючи підтримку дрібного і середнього бізнесу. Правових підстав для звернення стягнення на майно самого Капустінського для погашення боргів підприємства немає. І все ж начальник державної виконавчої служби області Валерій Добринюк, судячи з усього, не втрачав надії. 7 червня 2006 року сім’я Безушкевичів отримала від нього “свіжу” відповідь: “На даний час державним виконавцем державної виконавчої служби у місті Луцьку вживаються заходи, пов’язані з розшуком майна боржника, на яке можливо звернути стягнення”. Хоча найпростіше було б Валерію Добринюку не “вживати заходи”, а викликати свого підлеглого — завідувача сектором господарського забезпечення державної виконавчої служби області Юрія Капустінського і з ним поговорити задушевно на моральну тему. Адже 13 січня 2006 року Капустінський почав працювати саме в цій установі. Юрій Капустінський оголосив, що такого підприємства, як “Мета ХОЛ” уже не існує, підприємницькою діяльністю як держслужбовець він не займається. Хоча Світлана Безушкевич каже протилежне: — Регулярно в рекламних газетах з’являються оголошення від Капустінських про надання послуг, запрошення на роботу майстрів. Ось, наприклад, в газеті “Луцьк і лучани” від 10 червня 2006 року опубліковано оголошення, в якому на роботу запрошують столярів-верстатників, майстрів по реставрації дверей та вікон і т. д. та вказують не тільки домашній телефон, а й “мобільник” Капустінського, який добре пам’ятаємо. У розмові з кореспондентом Юрій Капустінський був налаштований категорично проти будь-яких поступок, хоча його аргументи виглядали дещо парадоксально: — Я перестав займатись підприємницькою діяльністю ще до нового року. “Мета ХОЛ” не веде ніякої діяльності. В моєї дружини зовсім інша фірма. Яка? Це не так важливо. Коли я був директором “Мета ХОЛу”, то ніс відповідальність. Не знаю, що з мене хочуть як фізичної особи. Всі претензії — до підприємства “Мета ХОЛ”, яке належало мені. Нині в підприємстві немає нічого за душею. Якщо є рішення суду, то хай виконують... Я зробив усе від мене залежне. Думається, все залежне від нього підприємець зробив би, якби продав двері, які в такому вигляді не замовляла сім’я Безушкевичів, і повернув кошти пенсіонерам. Можна зрозуміти тих підприємців, які щось не врахували, не додивились, не зафіксували — це є робота, але треба ж тримати свою марку, берегти добре ім’я, а тому і виправляти помилки. Слід зауважити, що в травні цього року пан Капустінський був налаштований більш конструктивно і в кабінеті начальника державної виконавчої служби м. Луцька запропонував, щоб з його зарплати держслужбовця щомісячно вираховували на користь Безушкевичів по 500 гривень. Світлана Безушкевич пояснює, чому вона не погодилася на цей “мирний” варіант: — Необхідні кошти для роботи ми віддали відразу, мусили взяти кредит. І ось тепер Капустінський десь місяців десять буде капати по краплі, щоб ми, зрештою, змогли виготовити двері. Хіба це справедливо? Чому ми повинні страждати на догоду чиновнику з державної виконавчої служби? Мусимо внести поправку в твердження Світлани Михайлівни. Як недавно повідомив заступник начальника державної виконавчої служби області Олександр Бабляк, Юрій Капустінський уже в них не працює (до речі, подав заяву на звільнення в той же день, як зустрівся з кореспондентом). Здогадуємось, що задушевна розмова з адміністрацією все ж відбулася, і Капустінському було роз’яснено, що його поведінка, м’яко кажучи, не сприяє авторитету солідної державної установи. Ось тільки чи посприяє ця обставина — звільнення Капустінського з держслужби за згодою сторін — якимось домовленостям з клієнтами, а чи й надалі він їх посилатиме в... “Мета ХОЛ”, сказати не беремось.
