Футбольний геній, зоряний час якого припав на 1980-ті, відійшов невдовзі після свого 60-річчя (ювілей аргентинець відсвяткував 30 жовтня).
Старий чорт на прізвисько Золотий хлопчик, або Цікаві факти з життя відомого футболіста
Попри силу-силенну пекельних гріхів, Дієго Армандо Марадона точно заслужив на місце у футбольному Раю
25 листопада не стало Дієго Армандо Марадони. Футбольний геній, зоряний час якого припав на 1980-ті, відійшов невдовзі після свого 60-річчя (ювілей аргентинець відсвяткував 30 жовтня).
Марадона був ще тим жучиськом. Жменями нюхав кокаїн. Зводив з розуму натовпи жінок. Не визнавав своїх позашлюбних дітей. Влаштовував грандіозні скандали тощо. Одним словом, чортзна-що, а не чоловік.
Але Футбол у виконанні цього Майстра був справжнісіньким мистецтвом, на тлі якого усі ті гріхи відверто тьмяніли.
Коли 30 жовтня 1960 року дружина Дієго Марадони-старшого Дальма Сальвадора Франко подарувала йому сина, радості 33-річного чоловіка не було меж. Адже у сім’ї мельника та домогосподарки на той момент уже підростали чотири донечки.
Згодом цей малий виросте в справжнісіньку легенду й увійде в історію футболу під прізвиськом Золотий хлопчик.
За 10 днів до свого 16-ліття Марадона вже дебютував за основний склад «Аргентінос Хуніорс», а в 20 перебрався в один із двох грандів аргентинського футболу — «Бока Хуніорс».
Проте вже тоді було зрозуміло: переїзд Дієго до Європи не забариться. І 1982-го він опиняється в «Барселоні». Трансфер Марадони — 8 мільйонів «баксів» — став найдорожчим на той момент у світовому футболі. А зарплата аргентинця в каталонському клубі мала становити 200 тисяч на рік. Смішні гроші, як для зірок сучасного футболу. Та що там для зірок — навіть Віктор Коваленко за такі «копійки» нині б не погодився не те що грати, а й навіть гріти своєю дупою лаву запасних донецького «Шахтаря»!
А Марадона таки Грав — спочатку за «Барселону», згодом за італійський «Наполі». А ще, звісно, за збірну Аргентини! Саме стараннями Дієго Армандо «альбіселесте» здобули своє друге золото на чемпіонатах світу. А чого вартий надпринциповий чвертьфінал того «мундіалю» між збірними Аргентини та Англії! Перемогу латиноамериканцям (з рахунком 2:1) тоді приніс дубль чорнявого коротуна — і обидва його голи увійшли в історію світового футболу. Перший — під назвою «Рука Бога», другий — як «Гол століття».
Цікаво, що Марадона забив їх невдовзі після перерви — з інтервалом у якихось чотири хвилини. З того приводу навіть жартували: мовляв, аргентинці того разу «підклали» своєму лідерові під час перерви в роздягальні не одну пишногруду дівчину, а відразу двох. Смішки смішками, а залежність Дієго від регулярного «секс-допінгу» — мало не доконаний факт. Подейкують, що під час виступів за «Наполі» найкращі борделі Неаполя щодня «організовували» футбольній зірці п’ятьох — щоразу нових — повій! Високої моралі у цьому, звісно, не було. А ось результат — був! Роки виступів за клуб цього маленького секс-гіганта (1984–1991) в історії «Наполі» офіційно названі «ерою Марадони», адже саме на цей період припадають обидва чемпіонства «маленьких віслюків» у Серії А.
Подейкують, що під час виступів за «Наполі» найкращі борделі Неаполя щодня «організовували» футбольній зірці п’ятьох — щоразу нових — повій! Високої моралі у цьому, звісно, не було. А ось результат — був!
Після завершення кар’єри гравця Дієго Марадона намагався перекваліфікуватися на тренера. Зокрема, очолював збірну Аргентини на ЧС-2010. Екстравагантний коуч відразу заявив, що вірить у свою команду навіть більше, ніж у збірну зразка 1986 року. Також Дієго Армандо наголошував на надзвичайній корисності для футболістів під час «мундіалю» регулярного сексу та кількох келихів вина на день. А ще Марадона пообіцяв пробігтися голяка центром Буенос-Айреса після того, як збірна Аргентини повернеться додому із третім у своїй історії чемпіонством.
Щоправда, у чвертьфіналі команда Марадони «влетіла» збірній Німеччині з рахунком 0:4 — після чого фахівця-новатора у серйозні футбольні проєкти більше не кликали. У не надто серйозні — бувало. Так, 2018 року Дієго Армандо підписав трирічний контракт і обійняв посаду голови правління… клубу «Динамо» зі славного українського міста Берестя (яке нині під назвою Брест перебуває у складі Білорусі). Однак невдовзі після підписання того контракту (і, ймовірно, одержання сякого-такого авансу) Марадона чкурнув на рідну Буенос-Айрещину — відтоді наші браття-сябри більше його не бачили.
Одним словом, новопреставлений був неабияким чортякою. Якщо кокаїн — то жменями, якщо жінок — то батальйонами, якщо бити кривдникам голови — то лише повними склянками віскі (було!), якщо дістали журналісти — то розганяти з рушниці тільки бойовими (і таке було!)…
…А якщо грати у футбол — то робити це так, щоб світ без жодних застережень пробачив тобі усі ті гріхи і навіть після смерті у 60 років продовжував називати Золотим хлопчиком.
