Прочитала листа під заголовком “Переконання вічної холостячки” в минулому випуску сторінки “Любить! Не любить” і подумала, що його авторка Галина Сірук живе ізольовано від суспільства...
Прочитала листа під заголовком “Переконання вічної холостячки” в минулому випуску сторінки “Любить! Не любить” і подумала, що його авторка Галина Сірук живе ізольовано від суспільства.
Якщо доля розпорядилась так, що ця жінка залишилась одинокою, то треба віддати їй належне: вона не впала у відчай, навпаки, задоволена тим, як склалось її життя. Але не можна цей спосіб пропонувати іншим. Соціологічні опитування на тему, чого бояться люди, виявили, що найстрашніше: самотність. Навіть той факт, що подружні пари розлучаються і одружуються по декілька разів, свідчить, що щастя в самотності нема. Я не стану наводити прикладів з чужого життя — скажу лише про себе. Ми з чоловіком прожили п’ятдесят вісім років. Наш шлюб щасливий. Тобто, я маю моральне право розмірковувати на цю тему і робити висновки. А шановній Галині Сірук я співчуваю в її одинокості. І вітаю за сміливість висловити сокровенні свої думки. Галина ЗОРІНА. м. Луцьк.
