МОЯ ЛЮБОВ ІЗ ВИРІЮ ВЕРТА...

Моя любов із вирію верта.
Хіба верта? Жила я без надії.
А чи й жила... У паморозі вії,
Бо ж чи моя верта любов ота?
Їй враз дорогу перейшла сльота
І закрутили смерчі-буревії.
Моя любов із вирію верта.
Хіба верта? Жила я без надії.
Лиш думка спотикалась по світах.
До віч тулились досвітки змарнілі.
І знов, мов сон, твої слова несмілі.
Твій голос рідний щось мене пита.
Моя любов із вирію верта.

Галина ЗЕЛІНСЬКА.
с. Суховоля Луцького району.