Ратнівська майстриня: «І втомлююся, і відпочиваю одночасно, бо цю роботу люблю».
Ратнівчанка сплела 20 тисяч виробів із лози
Вона вже 38 років займається декоративним мистецтвом лозоплетіння
Паша Чернуха — єдина жінка на Ратнівщині, яка виготовляє вироби з лози. Вони є мало не в кожній оселі земляків, особливо пасхальні кошики. А скільки їх ще за межами області і навіть держави?! Як сувеніри вони їдуть у Німеччину, Польщу, Білорусь, Росію, Америку, Канаду, інші країни. І що б не зробила майстриня— все якісне і гарне, бо інакше не може, не дозволяє совість.
За освітою Паша Андронівна — кухар. Та, пропрацювавши за спеціальністю деякий час, зрозуміла, що ця робота — не для неї, і влаштувалась на фабрику «Веснянка», в цех лозоплетіння. З перших днів відчула, що тепер на своєму місці і займається тим, що їй до душі. Ще при Радянському Союзі Паша Андронівна мала особистий знак якості, яким маркувала свій товар.
— У цеху працювало до тридцяти майстринь,— розповідає Паша Чернуха.— Після закриття фабрики жодна з них не займається лозоплетінням. А я без цієї роботи не уявляю свого життя. Люблю її, хоча вона важка. Колись на підприємстві все було механізовано, окрім плетіння, а тепер я все роблю вручну.
— Пашо Андронівно, розкажіть, де берете лозу і як у домашніх умовах обробляєте її?
–Заготовляю лозу з вересня по травень, влітку вона крихка і плести з неї нічого не можна. Нарізую прутики лише однорічні, шукаю їх попід каналами та над дорогами. У цьому мені дуже допомагає чоловік, без якого стільки виробів ніколи б не сплела. Побудували невеличку літню кухню, яка мені за майстерню, жартома називаю її кабінетом. Процес обробки виглядає так: варю в спеціальному баку дві години, а далі, поки ще прутики теплі, знімаю з кожного кору, лоза тоді м’яка, еластична і легко піддається плетиву. Якщо заготовляю лозу на літо, то варю її, сушу, а перед плетінням замочую на ніч, щоб відкисла. Кошик має висохнути, потім лакую і знову сушу— і лише тоді виріб готовий.
Я дуже прискіплива, вимоглива й до себе, й до інших. Зі мною важко працювати. Мені потрібно, щоб виріб мав хорошу якість, щоб був зроблений так, як я сказала. Халтура в мене не проходить.
— Втомлюєтеся за роботою?
— І заморююсь, і відпочиваю одночасно, бо люблю це заняття. Подобається щось удосконалити, придумати.
— Які вироби плетете найчастіше і які найпопулярніші?
— Найбільше плету пасхальних кошиків, але стараюся і тут не повторюватися, щоб вони хоч чимось відрізнялися один від одного. Останнім часом замовляють такі декоративні вироби, як вулики, возики, криниці з відром для встановлення на подвір’ї біля житлових будинків, хатинки для Маші і Ведмедя, корзини для дров, грибів, колиски для немовлят, годинники тощо. Багато роблю ваз для квітів, цукерок, печива, косметики, хлібниці, фруктовниці… Всього до сорока найменувань.
— Цікаво, а всього скільки виробів сплели?
— Ой, багато. Це ж вісімнадцять років працювала на фабриці «Веснянка» і вже до 20 літ, як займаюся цим удома. Напевно, до двадцяти тисяч зробила за весь час.
— Вам би учнів, помічників мати…
— Я дуже прискіплива, вимоглива й до себе, й до інших. Зі мною важко працювати. Мені потрібно, щоб виріб мав хорошу якість, щоб був зроблений так, як я сказала. Халтура в мене не проходить. Але, правду сказати, ніхто й не проситься ні в помічники, ні в учні. Робота важка, навіть дуже важка та ще й брудна. Подивляться-подивляться, як працюю, і на цьому все закінчується. Я живу за принципом: краще менше зроблю, але якісніше. Інакше не можу.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ.
