Ти враз відчуваєш усю цю зиму. Кожною клітиною. Як вона починається тут, у Луцьку, за дерев’яною шибкою найманої квартири, між цих поодиноких дерев.
«Упасти обличчям у білий, незайманий сніг». Наша суботня добірка
«Сніг входить до міста так, як під шкіру входить любов. Глибоко. До крові. До сухожиль. До темних місць, з яких починається подих. Солодко, наче втома, наче наркотик. Гостро, наче впевненість, наче біль»
На моєму моніторі Сергій Жадан читає онлайн свої вірші, які переплітаються зі снігом, що почав іти ще звечора. У такі миті дивитись на панораму нічних вікон — це як комусь зазирати в душу. Отак собі спостерігаєш чорні дерева в снігах, сусідські будинки, в яких світяться вогники, і за кожним із них — людина.
Ми всі дивимося у вікна і бачимо щось своє. Зараз усе так, як я люблю: чорне та біле. Чітке і визначене. Неприховане і відверте. І ти стоїш, втративши відчуття часу й простору. Згадуєш запах дому або запах дерев на власному подвір’ї і відчиняєш оте вікно, від якого не відходиш уже добру годину. Свіжий дух танцюючих сніжинок залітає в помешкання, торкається шкіри, і ти враз відчуваєш усю цю зиму. Кожною клітиною. Як вона починається тут, у Луцьку, за дерев’яною шибкою найманої квартири, між цих поодиноких дерев. Як заповнює собою вулицю із сонними будинками. І саме тоді приходить гостре розуміння, що ближчим часом так все й лишиться — протяг у вікнах, протяг у серці. І нічого не вдієш, і ніяк не оминеш. І слід жити цією зимою, до неї звикати, вчитися отримувати від неї радість. Обіцяєш собі, що наступного ж ранку і почнеш. Будеш вчитися довго й наполегливо…
Свіжий дух танцюючих сніжинок залітає в помешкання, торкається шкіри, і ти враз відчуваєш усю цю зиму. Кожною клітиною. Як вона починається тут, у Луцьку, за дерев’яною шибкою найманої квартири, між цих поодиноких дерев.
А поки виходиш на вулицю, ідеш поміж деревами, білими й обважнілими, свіжим непротоптаним снігом. У слідах губиш себе. І лише відчуття теплих сердець не дає втомитися й капітулювати. Бо потрібно вірити людям, котрі свої слова підкріплюють дією, котрі не відмовляються від своїх переконань. Важко всім. Не здаються лише найсильніші. Тому інколи й важливо починати все спочатку, аби потім з дитячою радістю дозволити собі «упасти обличчям у білий, незайманий сніг». Бо він — як любов. Справжній і чистий.
Людмила ВЛАСЮК.
Фото Віктора ЧУХРАЯ.
КАЛЕНДАР
6 грудня
Сонце (схід — 8.06, захід — 16.15, тривалість дня — 8.09).
Місяць у Леві, Діві. 23 день Місяця.
Іменинники: Григорій, Олександр, Макар.
7 грудня
Сонце (схід — 8.07, захід — 16.15, тривалість дня — 8.08).
Місяць у Діві. 24 день Місяця.
Іменинники: Катерина, Іван.
8 грудня
Сонце (схід — 8.08, захід — 16.14, тривалість дня — 8.06).
Місяць у Діві. 24 день Місяця.
Іменинники: Клавдія, Петро, Павло.
9 грудня
Сонце (схід — 8.09, захід — 16.14, тривалість дня — 8.05).
Місяць у Діві, Терезах. 25 день Місяця.
Іменинники: Яків, Назар, Єгор, Богдан.
ЗОЛОТІ СЛОВА
«Люди ми тільки тоді,
як дуже сильно любимо.
Тільки тоді, коли любимо ми,
можемо зватись людьми».
Андрій ХЛИВНЮК, український музикант, вокаліст та автор текстів гурту «Бумбокс».
ПОГОДА
«Змиритись з зимою, як з віком чи з тілом, набрати контрастності і білизни…»
Так Юрій Іздрик описує цю холодну пору року
За прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Дриганюк, 6, 7-го грудня — мінлива хмарність, без опадів, місцями невеликий дощ зі снігом. Вітер південно–східний, 7–12 метрів за секунду. Температура повітря вночі — від мінус 1 до 5 градусів тепла, вдень — від мінус 3 до 6 з позначкою «плюс». 8, 9-го — хмарно, з проясненням, можливий невеликий мокрий сніг. Вітер південно-східний, 5–12 метрів за секунду. Температура повітря вночі — від мінус 3 до 5 градусів тепла, вдень — від мінус 2 до 4 з позначкою «плюс».
У Рівному 6-го грудня — 0–8 із позначкою «плюс»; 7, 8, 9 — 1–3 градуси морозу.
За кожним текстом стоїть людина
Якщо на стіл поставити яблуко і показати людям — то вони побачать саме те ябко, яке на столі. Якщо ж покласти аркуш паперу і написати на ньому «ЯБЛУКО», то кожен побачить уже щось своє. Хтось у тому слові розгледить ідеально зелений польський фрукт із супермаркету, інший — логотип айфону, ще хтось згадає теплі вечірні спасівки, поспіхом крадені в сусідки в селі. Бо тексти — це завжди про своє.
Володимир ГЕВКО
Навіть коли ми читаємо когось, все’дно це завжди накладання власного досвіду, емоцій і переживань на події, що відбуваються поміж речень. Тому в дитинстві було так страшно, коли Том із Гекльбері сиділи на цвинтарі і всупереч власній волі спостерігали, як метис із п’яним лікарем ріжуть якогось бідолаху. І як гупав дерев’яний цурпалок кока Джона Сільвера по палубі, поки капітан спав блаженним сном, але їхня доля вже була вирішена. Дуже люблю текстових людей. Бо текстові люди — завжди про себе. Тільки словами і реченнями можна вив’язати якісь особисті спогади або цілу теплу історію зі свого життя, як светра, і зігріти тих, хто читає. Можна щовечора «випікати» пости, як домашні коржики з цинамоном і цукровою пудрою, а люди їх читатимуть, замурзані пудрою, і липкими пальцями ставитимуть лайки і сердечка, а тобі з монітора аж на клавіатуру посиплеться. Бо що може бути смачніше за домашню випічку?
Видобути з людини текст набагато цінніше, аніж зображення. І хоч це також професія і за кожною книжкою видно цілком очевидний намір вразити читача, але це завжди за власний рахунок і завжди через себе. В неті існує безліч однакових фотографій, але зустріти два однакових тексти нереально важко. Бо текст — як відбиток пальця, унікальний. А бібліотеки — не що інше, як величезний каталог відбитків життів та історій цікавих і непересічних. І коли натрапляєш на якийсь уривок тексту, то в грудях аж тьохкає — та я знаю, хто це написав, чорт забирай! Бо за кожним текстом стоїть людина.
Магнітні бурі у грудні 2020 року
У перший місяць зими на нас очікує така геомагнітна обстановка. Слабкі магнітні бурі: 6, 11 грудня. Середні: 3, 7, 8, 29. Сильні магнітні бурі: 4, 5, 8, 26 грудня.
Джерело: stb.ua, kanalukraina.tv.
