Ідеї конституціоналізму в Україні виникли досить давно та мають глибокі історичні корені. Вони сягають часів Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем та народом, князем та дружиною...
Василь ГУБИК, начальник обласного управління юстиції
Ідеї конституціоналізму в Україні виникли досить давно та мають глибокі історичні корені. Вони сягають часів Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем та народом, князем та дружиною.
Пізніше як акти конституційного характеру в історико-юридичних дослідженнях розглядаються договори часів становлення Гетьманської держави, котру будував Богдан Хмельницький (Зборівська Угода, “Березневі статті” тощо). Минуло майже триста років, українці, нарешті, здобули незалежність і прийняли одну з найдемократичніших конституцій Європи. Конституція є перш за все складовою загальної системи нормативно-правових актів держави. Основний Закон є підгрунтям національного права та всієї системи, а тому по праву вважається найвищим за юридичною силою правовим актом. Отже, Конституція є, з одного боку, певним вінцем законодавства в країні, а з іншого – фундаментом для подальших нормативно-правових розробок у державі. У цьому розумінні Конституція – це сучасне і майбутнє нашої держави. Водночас десять років дії Конституції України визначили можливості її вдосконалення. Розвиток суспільства і держави неминуче пов’язаний з певними соціальними конфліктами. Так, під час виборів Президента України відбулася Помаранчева революція, а її мирний, ненасильницький характер значною мірою був обумовлений досконалістю механізму Конституції, де закріплені ще й такі форми безпосереднього народовладдя, як мітинги, зібрання, демонстрації, походи. Саме шляхом реалізації цих конституційних форм народовладдя у їх органічному поєднанні вдалося здійснити Помаранчеву революцію. Юридичним здобутком цієї революції став Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року, що втілив волю народу. Конституція відтворює реальності, що склалися за період державної незалежності, вона нова і вона давня, сильна і слабка, близька і далека, але в усьому – українська, бо її найглибша природа – українська конституційна традиція. Початок становлення конституційності у молодій українській державі поклала 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет. Вона закріпила принципи суверенності народовладдя, недоторканності території держави, розподілу влади, рівності громадян, гарантування їхніх прав і свобод. Нову Конституцію України розробляли і приймали найдовше з усіх країн СНД. Упродовж п’яти років навколо проекту Конституції точилися гарячі дискусії. За цей час було розроблено чотири офіційних і багато неофіційних проектів. У результаті обговорення проекту нашої Конституції було висловлено понад 47 тисяч пропозицій і зауважень. У 1994 році за розробку Основного Закону береться нова комісія. Але її конституційні вимоги не задовольнили народних депутатів. Поки тривав пошук компромісного варіанту, 8 червня 1995 року Основний Закон тимчасово “підмінили” Конституційним договором, який діяв до прийняття нової Конституції. Прийняття п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції України стало однією з найважливіших історичних подій у житті українського народу. Було завершено процес становлення України як суверенної держави, що має свій Основний Закон. Конституція як Основний Закон є гарантом прав громадян. В ній містяться основні положення Загальної декларації прав людини, інших подібних міжнародних актів. Всі конституційні норми за своїм змістом орієнтовані на людину, на захист її прав і свобод. Наші здобутки в захисті прав людини були визнані в Європі, і 9 листопада 1995 року Україна стала тридцять восьмим членом Ради Європи. Конституція закріплює в Україні засади державної політики, вона заклала серйозні підвалини для розвитку та зміцнення демократичної соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров’я, чесність і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищими соціальними цінностями. Важливі і положення Конституції України про те, що конституційні права і свободи не можуть бути скасовані, про їхню рівність для всіх громадян. Реалізація Конституції – це не тільки проблема влади. Не меншою мірою вона стосується й новонароджених елементів громадянського суспільства — партій, громадських організацій, засобів масової інформації. Будь-які з правовідносин у нашій державі можуть бути оскаржені їхніми суб’єктами у суді – гарант прав і свобод громадян та їхніх об’єднань. З часом ми глибше засвоїмо, що все у нашому правовому житті починається і базується на Конституції. Зараз ми реалізовуємо бодай кілька відсотків того, що Конституція може нам дати. Щоб досягти більшого у добробуті й безпеці держави, взаєминах з сусідами на Заході й Сході потрібно більше і краще працювати над конституційними питаннями. На це націлює і гарант Конституції – Президент України Віктор Ющенко та внесені Верховною Радою України зміни до Конституції. Висока і відповідальна роль виховання вільного свідомого громадянина незалежної правової соціальної держави покладена значною мірою і на органи юстиції. Від професійності, переконаності, людяності залежить дуже багато: майбутнє наших дітей, їх світоглядні правові орієнтири, життєві принципи і врешті-решт доля самої держави. Завдання всіх працівників системи юстиції — працювати над створенням у нашій державі цивілізованого правового поля, яке б усіляко сприяло самореалізації особи, захищало права та інтереси людини. І найважливішим кроком у здійсненні цього завдання є реальне забезпечення пріоритету конституційних прав і свобод людини. Це, зокрема, державна реєстрація нормативно-правових актів. Серед важливих напрямків нашої діяльності – правова освіта, правова робота, реєстрація актів цивільного стану громадян, діяльність нотаріату тощо. Але найважливішим завданням органів юстиції є участь у забезпеченні державної правової політики. Ми всі хочемо, щоб наша Батьківщина – Україна — була заможною і щасливою, справжньою матір’ю для всіх громадян.
