У квітні нинішнього року життєву історію щасливого знайомства, любові і відстоювання своїх почуттів двох відомих лучан побачили глядачі на телевізійному каналі СТБ у популярній передачі “Неймовірні історії кохання”...
Олександр НАГОРНИЙ
ДОЛЯ ЗВЕЛА ЇХ НЕДАРЕМНО У квітні нинішнього року життєву історію щасливого знайомства, любові і відстоювання своїх почуттів двох відомих лучан побачили глядачі на телевізійному каналі СТБ у популярній передачі “Неймовірні історії кохання”. Не всяка любов, а тим більше — в зрілому віці, коли кожна з “половинок” має сім’ю і дітей, витримує випробування. Адже це кохання завдає болю близьким людям, нерідко потрапляє під осуд і нерозуміння громади. “Сивина — в бороду, біс — у ребро”,— така оцінка теж буває справедливою, коли йдеться про інтрижку типу “курортного роману”. Любов між відомим художником Тетяною Галькун і нашим колегою — тодішнім журналістом “Радянської Волині” Анатолієм Якуб’юком, яка виникла у 80і роки і стрімко розвивалася на наших очах, супроводжувалася неабиякими скандалами. Немає на те ради: кажуть, любов сліпа і заразлива, як грип. У сім’ї Тетяни з болем, але все ж з “хворобою” змирилися. А ось з Анатолієм трапився той випадок у радянському дусі, коли вважають, що чоловікакомуніста можна вернути в сім’ю за допомогою профкому і обкому. Надійшли скарги не лише в обком партії, а й на адресу генсека Горбачова. Тортурами були для Анатолія численні судові засідання — ображена дружина не хотіла давати згоди на розлучення. Був період, коли Анатолія охопила така депресія і відчай, що він усамітнився в лісі й думки снували навколо найгіршого. І тільки жіноче чуття, розуміння його стану, ніжна підтримка принесли йому душевний спокій. Минули роки, мабуть, у всіх загоїлись рани, і тепер Тетяна та Анатолій з теплою усмішкою розповіли на телебаченні про пережите. Доля звела їх недаремно. Кохання перемогло і дало натхнення, з яким творить в останні роки ця сім’я митців. Тетяна стала народним художником України, Анатолій з 1991 року є засновником і головним редактором журналу “Волинь”, очолював обласну організацію Національної Спілки журналістів. З неймовірними зусиллями, вкладаючи сімейні заощадження і душу, залучаючи меценатів, вдається Анатолію Якуб’юку видруковувати черговий номер цього суспільнополітичного та літературномистецького часопису, яким може по праву пишатись Волинський край. Окрім того, Анатолій Миколайович працює над окремими книгами, досліджує і пропагує діяльність наших видатних земляків.
В ГОСТЯХ У ЛОЛІТИ Після демонстрації на українському телебаченні 15хвилинного фільму в луцькій квартирі Тетяни і Анатолія пролунав телефонний дзвінок з Москви. Жінка відрекомендувалася: Анжеліка Мороко, редактор передач на громадському російському телебаченні (ОРТ). Вона запропонувала подружжю взяти участь у зйомках телешоу, яке має назву “Лоліта. Без комплексів”. Програму веде Лоліта Милявська, співачка, родом з Одеси, добре відома і в Україні з телевізійних передач та концертів. Тема передачі “Чого бояться мужчини?” передбачала розповідь про їхню любов всупереч багатьом перешкодам. Чесно кажучи, подружжя знало, що Лоліта справді не страждає якимись комплексами, цього шоу ще ніколи не дивились, тож можна було очікувати різних сюрпризів. Тим більше, що деякі знайомі вказували на тенденційність викладу помаранчевих подій на московському телебаченні і в ЗМІ, не радили їхати. І все ж Тетяна та Анатолій, який ще ніколи не був у Москві, вирішили використати нагоду для ознайомлення з історичними пам’ятками, музеями, тим більше, що організатори оплачували дорогу, готель та інші видатки на три дні. І не прогадали, бо побували у Третьяковській галереї, у храмах, на Красній площі і т. д. Анатолій розповідає, що спілкування з різними людьми у Москві — мистецтвознавцями, продавцями, міліціонерами — переконало у приязні до України попри заяви політиків. Зачувши українську мову, москвичі намагалися запропонувати найкращий вибір товару у магазинах, у музеях їх пропускали навіть у тому випадку, коли для інших відвідувачів вхід був закритим. Вразила їх столиця Росії абсолютною чистотою, цінами, майже такими, як в Україні, при вищих зарплатах і пенсіях, скромними “європейськими” нарядами перехожих. На передачі ведуча Лоліта представила їх як щасливу пару: “Подивіться, які вони гарні!”. Уже згодом вона поцікавилась чи вони привезли українську горілку і скільки разів її переганяли. Анатолію нічого не залишалося, як підіграти: три рази переганяв і додав перцю та горіхів. Мабуть, для того, щоб обстановка в такому шоу була невимушеною, гостей пригощали маленькими чарками коньяку з медом. Їхня розповідь супроводжувалась оплесками присутніх. На передачі були й інші запрошені, зокрема, приїхала молода красива жінка з сином із Ставрополя. Син народився із вадою на обличчі, тож чоловік поставив питання: “Або сина віддаємо у дитбудинок, або я йду...”. Жінка вибрала сина. Уже в Луцьку Тетяна і Анатолій подивилися у сусідів передачу з своєю участю. Анатолій зробив висновок: “Забагато в ній зубоскальства, а мало лірики, будьякі мої політичні вислови викинуто. І взагалі, складається враження, що московське телебачення культивує ностальгію за Радянським Союзом і не шкодує на пропагандистський інформаційний простір коштів. До речі, на ГРТ дуже багато молодих талановитих людей, родом з України. Наших випускників вузів охоче запрошують і добре їм платять”. Тетяна Галькун подарувала редактору передачі Анжеліці Мороко картину “Білі гриби”, альбом з художніми репродукціями своїх картин. Це, до речі, були останні записи телешоу. Надалі Лоліта Милявська їде на гастролі в Канаду, США, Японію. На прощання співачка подарувала подружжю відеодиски зі своїми піснями. Анатолій Якуб’юк повідав, що вони взяли дрібки землі біля Андронівського монастиря і храму, який розписував Андрій Рубльов, з місця, де стояли полки нашого полководця Боброка Волинського, з могили ще одного славного земляка Дмитра Ратенського, яку він сподівається розсипати біля історичних пам’яток в Україні.
