Справжньою історичною перлиною на території нашої області є древній Володимир-Волинський, літочислення якого повернуло на друге тисячоліття...
Справжньою історичною перлиною на території нашої області є древній Володимир-Волинський, літочислення якого повернуло на друге тисячоліття. Як зберегти для нащадків безцінні реліквії минувшини, якими дихає буквально кожна вулиця „старого” міста – розмова з директором державного історико-культурного заповідника „Стародавній Володимир” Романою Кучерявою
Алла ЛІСОВА
- Знаю, що недавно у міській раді відбувся „круглий стіл”, зорганізований вами за участю багатьох зацікавлених осіб. Чим він був викликаний? - По-перше, „круглі столи” у нас є традиційними. Останній співпав з відзначенням Дня пам’яток історії та культури, а ще ми хотіли прозвітувати, куди „пішли” виділені державою 2 мільйони гривень, закцентувати увагу на найгостріших проблемах, з якими стикаємося. - Державному історико-культурному заповіднику – п’ять років. Вже можна робити певні висновки... - У 2005-ому держава вперше виділила гроші на реставрацію та відродження історико-культурної спадщини нашого древнього міста. Раніше робота носила суто теоретичний характер, проводилися незначні архітектурні дослідження, і то на голому ентузіазмі наших трьох наукових працівників. Тепер наші можливості зросли. Треба віддати належне громадськості міста, яка наполягла і клопоталась про увагу до Володимира-Волинського на державному рівні, адже тут надзвичайно багато безцінних пам’яток старовини, навіть датованих ІХ-им століттям. Зараз до реєстру заповідників внесено дев’ять – національного значення і 19 – місцевого. Отож, кошти на їх відновлення розподіляв Кабмін, попередньо радившись з нами. - А конкретно, що вже вдалось зробити, Романо Іванівно? - Два мільйони – нібито немала сума. Але коли її розбили по об’єктах, то побачили, що це – мізер, бо роботи розпочали, а завершити їх нічим. І, мабуть, варто було зосередитись на меншій кількості об’єктів, але довести їх до більш-менш логічного кінця. У Василівській церкві, наприклад, яка є за своєю конструкцією унікальною, де стіни мають оригінальну, так звану восьмиконхову, хвилясту форму, поміняли дах і нові куполи покрили булатом. Окрім того, замінили столярку – двері, вікна. А ще потрібно ґрунтовно займатись побілкою стін, де за століття „кинувся” грибок. 400 тисяч гривень використали на вали древнього городища, де відновлюється внутрішня забудова. - Наскільки відомо, городище відноситься до найстарішої пам’ятки архітектури заповідника. Чи багато часу потрібно на його реставрацію? - Думаю, що немало. Виготовлено проект в’їзної брами. А взагалі, проектно- кошторисні роботи в нас „потягнули” значну частку грошей. Маємо й ескізний проект всього городища. Наразі доводяться до пуття стіни, вікна, добудовується мансардний поверх. До речі, це приміщення у майбутньому має служити під офіс історико-культурному заповіднику. У планах – створення картинної галереї і музею археології. За підрахунками, лише на закінчення розпочатих ремонтних робіт не вистачає півтора мільйона гривень. А, окрім всього, потрібно паралельно вести археологічні дослідження, для яких нерідко запрошуємо спеціалістів з Києва. На них, як відомо, держава грошей не виділяє. А недосліджену територію не дозволено забудовувати. - Безперечно, найвеличнішою спорудою є Успенський собор, де поруч знаходиться і єпархія УПЦ. Його не обминули? - На Успенському соборі було відновлено оборонну стіну і частково проведено ремонт приміщення дзвіниці, яка раніше виконувала роль оборонної споруди. Варто було по-новому дослідити князівські поховання. - У Володимирі-Волинському мирно співіснують культові споруди різних конфесій. Газета писала про жіночий монастир Різдва Христового, який перебуває у стадії відновлення. - Це – теж надзвичайно цінна пам’ятка. На жаль, зроблено у ньому не так багато, як би хотілось. Зокрема, лишень у келіях відремонтовано стіни, підмуровано цоколь. Решта виділених коштів „кинуто” на відновлення церкви. Відреставровано костел Акима і Анни, поміняно дах на кірсі. - А чи є спеціалісти, які здатні делікатно провести всю необхідну, інколи майже ювелірну роботу, аби максимально зберегти або відновити його початковий вигляд? - Шкода, що не збереглася бригада спеціалістів – будівельників-реставраторів, яка працювала у місті перед відзначенням його 1000-ліття. Зараз працюють ті організації, які мають ліцензію на проектно-реставраційні роботи, зокрема, „Промжитлобуд”, інші. - Держава обіцяє кошти і надалі, тому, мабуть, маєте плани на перспективу. - Планів у нас дуже багато. З-поміж усіх я б сказала про те, що хочемо спільно з історичним музеєм відновити роботу краєзнавчого товариства Святого Володимира, яке раніше діяло. Між іншим, у Володимирі-Волинському був створений перший в області музей „Володимирське давньосховище”, експонати якого у 1911 році вивезли до Житомира, ми маємо право на їх повернення. І найголовніше – до збереження і відновлення наших спільних скарбів долучати громадськість. Адже обіцяні на цей рік два мільйони гривень ми все ж таки отримаємо. А от закликати до свідомості людей не завжди вдається. Дивує байдужість і нерозуміння певної частини мешканців Володимира-Волинського того, що місто наше є винятковим у плані зосередження культурної спадщини. Важко пояснити окремим людям, чому, перш ніж будуватись, вони повинні погоджувати документи в обласній архітектурі, охоронній службі Києва... Це такий порядок – і ми повинні його дотримуватись. Болить душа, коли бачиш, як до валів городища – серця міста – безцеремонно викидається сміття і весь непотріб. Так важко достукатись до свідомості людей, переконати, щоб вони зрозуміли: зберегти для нащадків історичне надбання пращурів – наш святий обов’язок.
