Відшуміли випускні вечори у школах. Батьки ще й досі підраховують, скільки-то їм обійшлися випровадини у доросле життя улюбленого чада, аби було “не гірше, як у людей”. Але на цьому їх клопоти не закінчилися...
Відшуміли випускні вечори у школах. Батьки ще й досі підраховують, скільки-то їм обійшлися випровадини у доросле життя улюбленого чада, аби було “не гірше, як у людей”. Але на цьому їх клопоти не закінчилися. Бо постає ще більш важливе питання — куди і якою дорогою піде син чи донька після школи?
Чи не кожна сім’я мріє про те, щоб їхні діти стали студентами, здобули дипломи вищих навчальних закладів. Якщо відверто, то особливо ніхто не задумується, чи будуть дипломовані син або донька мати роботу. А з так званими престижними професіями визначилися давно — найперше це юристи, економісти. І не задумуються, що на ці професії вже значне перевиробництво. Здається, в державі вже зрозуміли: якщо й далі так піде, то незабаром, як то кажуть, вдень із свічкою не знайдеш толкового інженера або спеціаліста з математики, хімії — і скорочують місця державних замовлень на так звані престижні професії. Натомість збільшують таке замовлення на технічні спеціальності. Та все одно батьки готові платити за навчання, і то немалу суму, аби дитина вчилася на економіста чи юриста. Наприклад, у Волинському держуніверситеті імені Лесі Українки рік навчання на економічному факультеті вартує 4840 гривень, а на юридичному ця сума становить 5700 гривень. Це найвищі ціни. До речі, не лише в цьому університеті. У Луцькому технічному університеті до складу інституту управління і бізнесу входить два факультети — обліку та фінансів і факультет бізнесу. І найвища плата тут становить 5500 гривень за рік навчання. Якщо хтось хоче вступати до Львівської політехніки, то плата за рік навчання на спеціальність “Економіка і підприємництво” становить 4100 гривень. Та, незважаючи на все це, попит на ці спеціальності найвищий — як на державне замовлення, так і на платне. Взагалі-то у нашій державі відчувається, що з вищими навчальними закладами щось негаразд. Для окремих людей, які вирішили зайнятися бізнесом, немає значення, як вони кажуть, що продавати — якийсь крам чи, відверто кажучи, сумнівні знання. Тож і відкрили вони університети, як казав колишній міністр освіти Василь Кремень, в трикімнатних квартирах. Нехай це перебільшення, але не секрет, що є так звані університети, які не мають ні відповідної матеріальної бази, ні бібліотеки, ні викладачів високого рівня. Але окремі ділки від науки вміють задурити батькам голови, беруть з них гроші, а згодом знімають із себе будь-яку відповідальність, що випускник такого, з дозволу сказати, університету не влаштовується на роботу. Дійшло до того, що окремі приватні вищі навчальні заклади готують таких спеціалістів, яких навіть немає у переліку держстандартів. Людину навіть з дипломом з такою спеціальністю ніхто не бере на роботу. Як наслідок, у нашій вищій освіті склалася парадоксальна ситуація. На 47 мільйонів жителів України маємо 340 університетів, інститутів, академій як державних, так і приватних. А, наприклад, в Іспанії, де проживає 42 мільйони чоловік, — функціонує 47 вищих навчальних закладів. Гадаю, що Англію не можна віднести до бідних країн. Так ось там на сто мільйонів жителів є 97 університетів. То як же так виходить, що Україна при такій величезній кількості вищих навчальних закладів, а значить і дипломованих спеціалістів, у багатьох галузях й нині “пасе задніх” у світі? Хіба таке становище не ставить під сумнів наші здобутки в галузі освіти взагалі і вищої зокрема? Вищі навчальні заклади у ці дні ведуть масовий прийом документів абітурієнтів, які хочуть стати студентами. Біля корпусу Волинського держуніверситету імені Лесі Українки на вході така юрба, що пробратися до дверей майже неможливо. Не один раз була у приймальній комісії університету, цікавилася, що робиться для того, аби не було таких черг. Там тільки розводять руками — з таким напливом важко впоратися. У вестибюлі навіть працюють студенти-консультанти, які переглядають документи вступників, відповідно їх оформляють разом з абітурієнтом, аби були менші черги на другому поверсі до технічних секретарів, які приймають документи на той або інший факультет. Одночасно ведуть прийом 42 технічних секретарі. Черги абітурієнтів є й у Луцькому технічному університеті. Певно, у тій ажіотажній черзі, аби чим швидше здати документи на облюбований факультет, абітурієнти та їх батьки не дуже цікавляться тим, що нинішнього року, по суті, абсолютно по-новому будуть проходити іспити. Не буду вдаватися у подробиці, але головне все-таки варто сказати. Так, відповідальний секретар приймальної комісії Волинського держуніверситету Олександр Семенов повідомив, що абітурієнти працюватимуть по чотири години і одразу складатимуть екзамени з трьох предметів — профілюючого, української мови й літератури та іноземної мови. На всіх факультетах цього року у зв’язку з Болонським процесом вводиться іноземна мова. Думаю, що нелегко буде абітурієнтам проходити тестування. Тільки, наприклад, з профілюючого предмета він повинен буде відповісти на вісімнадцять запитань від першого до третього рівня складності. За бажанням вступників можна працювати з комп’ютером. І тут же після певних процедур під наглядом спеціаліста отримати результат того, як ти склав тестування. А якщо дитина здає письмово виконані нею завдання, то вони будуть шифруватися і перевіряючий не буде знати прізвища того, хто його виконав. А наступного ранку будуть вивішені результати всіх — і тих, хто працював з комп’ютером, і хто виконував роботу письмово. Слід зазначити, що ще 4 липня ні той, ні інший державні університети не мали з Міністерства освіти і науки документів, які б засвідчували, скільки на кожен факультет буде державного замовлення. На нові спеціальності у Волинському держуніверситеті імені Лесі Українки — “Редагування і видавнича справа” та “Музейна справа та охорона пам’яток історії і культури” — досі не знають плану набору. Щоб не було зайвих розмов про корупцію під час вступу, депутати, журналісти, інші, хто хотів би побути на екзаменах, мають акредитуватися у приймальній комісії і без будь-яких перешкод побувати у тих аудиторіях, де складатимуть абітурієнти екзамени. До складу приймальної комісії Волинського держуніверситету імені Лесі Українки за її ж проханням з правом голосу введено народного депутата Володимира Карп’юка. А за рекомендацією Кабміну — заступника голови облдержадміністрації Святослава Кравчука. До речі, за пропозицією Володимира Карп’юка були організовані спеціальні курси у Луцьку, де з майбутніми абітурієнтами-сиротами працювали науковці університетів, а на місцях, у своїх школах, за ними були закріплені вчителі, які додатково мали працювати з випускниками. Але з усього видно, що на місцях недостатньо ведеться профорієнтаційна робота. У великій мірі діти-сироти виявляли бажання вчитися на тих же так званих престижних факультетах. Не будуть мати цього року переваг ті вступники, які закінчили факультет довузівської підготовки молоді. Адже одна дитина може добре навчатися у школі, інша має репетитора. То чому перевагу віддавати тому, хто навчався на факультеті довузівської підготовки молоді? Як пояснили у приймальній комісії, для випускників підготовчого відділення перевага буде єдина — якщо він складе всі випускні екзамени на п’ятірки, то отримає пільгу як медаліст. Тобто, йому достатньо буде при вступі в університет скласти на відмінно профілюючий іспит. Окрім тих чи інших пільг, про які можна дізнатися при вступі, є ще одна суттєва — двадцять п’ять відсотків місць буде віддано на цільовий прийом для сільських дітей. І що б ми не казали, у суспільстві панує недовіра, на жаль, небезпідставна, відносно дотримання справедливості при прийомі до вищих навчальних закладів. Телефонні дзвінки з поважних кабінетів, зв’язки, знайомства і елементарні хабарі ще не перевелися. Час від часу у пресі з’являються повідомлення, що за корупцію притягнуті до відповідальності викладачі тих чи інших навчальних закладів. Серед них називають і навчальні заклади Волині. Ось і нещодавно начальник УМВС України в області Віктор Швидкий повідомив, що в минулому і нинішньому роках міліція викрила факти хабарництва у Волинському держуніверситеті та Луцькому технічному університеті, зокрема з боку доцента кафедри філософії і декана філологічного факультету ВДУ, а також викладача медичного коледжу і директора профтехучилища. Дуже прикро, що таке ганебне явище досі побутує у наших вищих та середніх навчальних закладах. Це, звичайно, добре, що вступна кампанія до вищих навчальних закладів, як запевняють у приймальних комісіях, буде цього року відкритою і прозорою. І бажаючі, в тому числі депутати, журналісти можуть побувати на екзаменах. Але це часто перетворюється у формальність. Не випадково один з депутатів обласної ради, який був торік у приймальній комісії, сказав мені, що його присутність нічого не вирішувала і гарантувати, що не було зловживань, він не може. Хоча б тому, що певні домовленості укладаються не під час екзаменів чи напередодні їх, а ще задовго до них. Міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко зазначав, що рівень корупції у вищих навчальних закладах за останні два роки знизився. І в той же час він повідомив, що у 2005 році за фактом корупції у вищих навчальних закладах було порушено 350 справ. Правда, він же і зазначив, що скільки з них доведено до суду — він не може сказати. Звертаючись до батьків, міністр наголосив: “Не давайте і не платіть хабарів. Це теж дозволить не стимулювати розвиток корупції”. Випало якось чути професора з Америки, який сказав, що за час багатолітньої праці в американському університеті до нього з пропозиціями про сприяння за певну винагороду навіть ніхто не підходив, бо наперед знає, що цього ніколи і ні за яких обставин він робити не буде. Він має достойну платню і чесне ім’я, які утримують його від будь-яких спокус. Може, і в нас настане такий час? І тоді кожен оцінюватиме себе реально, і не поспішатиме у чергу за дипломом, якщо не здатен його чесно здобути.
