Майже півроку минуло відтоді, як Росія заборонила Україні ввозити м’ясо-молочну продукцію, посилаючись на численні порушення ветеринарного законодавства...
Олена ДУДКЕВИЧ
Майже півроку минуло відтоді, як Росія заборонила Україні ввозити м’ясо-молочну продукцію, посилаючись на численні порушення ветеринарного законодавства.
Такий крок з боку сусідньої держави боляче вдарив не тільки по наших молокопереробних підприємствах, які значну частину свої продукції експортували у Росію, а й по селянах, бо закупівельні ціни на молоко відразу після запровадження ембарго суттєво знизились. Під час останнього візиту на Волинь міністр агропромислового комплексу Олександр Баранівський запевняв, що у переговорному процесі з російською стороною досягнуто певних домовленостей і проблема от-от буде знята. Хоча, пояснюючи причину цієї конфліктної ситуації, зауважив: “Посварились за маяки, а наш сир став поперек горла…” Після закриття кордону для нашої молочної продукції переробники почали шукати інші ринки збуту. Зрозуміло, що відразу знайти покупців для сімдесяти відсотків продукції, яка експортувалась в Росію, було непросто. Але поступово вона стала витребуваною у Білорусі, Молдові, Голландії, Алжирі, Казахстані і навіть у Німеччині та Франції. Ковельський молокозавод, щоб повернути собі ринок збуту, звернувся у департамент ветмедицини, аби пройти перевірку російської сторони і мати можливість продавати свою продукцію на ринку Росії. Наприкінці травня така перевірка прибула на Волинь. У її складі були інспектори по молоку з прикордонної Калінінградської області, департаменту ветмедицини Росії та одного з міських управлінь. За словами заступника начальника управління ветеринарної медицини у Волинській області Анатолія Тимофіюка, який опікувався російською делегацією, знайомство з переробним підприємством росіяни розпочали з огляду молокоприймального пункту у селі Облапи Ковельського району. Росіяни не змогли знайти жодного порушення вимог. А перевіряли вони усе, що могли: і наявність холодильних камер, і миття бідонів, і проведення аналізів молока. Не полінувались навіть з’ясувати, чи має одна з господинь, яка здає молоко на цей пункт, медичну книжку. Поцікавилась у Анатолія Тимофіюка, що ще вимагають сьогодні у селянина, який здає молочну сировину на переробне підприємство. - По-перше, молоко можна здавати не раніше, ніж за дві години після того, як видоїли корову, воно має схолонути до певної межі, а з молокоприймального пункту на завод його можна везти при температурі десять градусів, – розповів Анатолій Степанович. - Тому ми звертаємо увагу в першу чергу молокоприймальних підприємств, щоб на пунктах прийому молока обов’язково були холодильні установки. Від господарів вимагаємо, щоб мали медичні книжки і регулярно проходили медогляд. Що ж стосується корови, то, у першу чергу, худоба має бути паспортизована. Також вона повинна мати щеплення від сибірки, пройти дослідження на туберкульоз і лейкоз, на приховані форми маститів. Погодьтеся, що виконати усі ці вимоги непросто. - Особливо важко працювати у поліських районах, де господарі утримують багато худоби, а наших спеціалістів мало, – розповідає Анатолій Тимофіюк. - Влітку селяни увесь день працюють на полі або ж в лісі збирають ягоди у той час, як худоба перебуває на випасі. Виходить, ветеринарові залишається тільки ніч, щоб взяти у корови аналіз крові. А якщо говорити про дослідження на приховані форми маститів, то це взагалі досить тривалий процес. Крім того, ускладнює роботу ще й те, що господарі самі уникають зустрічей з ветеринарами – ігнорують організовані виводки худоби. Але якщо всіх цих вимог не дотримуватись, господар просто не має права здавати молоко на переробку. У населених пунктах, де ветеринари провели обстеження, молокозаготівельники отримують списки тих, від кого можна приймати молоко. Але часто-густо їх просто ігнорують. Ветеринарна служба накладає штраф на таких заготівельників. Але його розмір – вісім гривень п’ятдесят копійок – мало впливає на порушників.
КОЖНІЙ КОРОВІ – ПО ПАСПОРТУ Хочемо ми того чи ні, але з часом нам доведеться рахуватися ще й з іншими реаліями. Скажімо, з 1 липня забороняється приймати молоко на переробку від неідентифікованих корів, тобто тварин, що не мають паспорта. Мова про паспортизацію худоби у нас ведеться вже кілька років. Але й дотепер чималий відсоток їх залишається поза ідентифікацією навіть у колективних господарствах. Від одноосібників, які не паспортизували свою худобу, молоко прийматимуть тільки до жовтня, а ось великотоварні підприємства, які не виконали цю вимогу, мусять у найкоротші строки проідентифікувати своє поголів’я. Крім того, сільгоспвиробники, які здають на забій неідентифіковану худобу, ніяким чином не можуть розраховувати на дотацію, яка передбачена для високовагової худоби. Усі ці нововведення ще більше ускладнять життя селянам. Але що поробиш, коли такі вимоги ставить сьогодні законодавство, що регулює безпеку молочних продуктів. Та й в світову організацію торгівлі Україна нібито збирається. Ось там вже точно ніхто з нашими коровами панькатися не буде. Коли сусідня Польща вступала до Євросоюзу, півтора мільйона одноосібних господарств у цій державі залишились поза бортом. Очевидно, щось подібне чекає і на наших дрібних виробників. Перший урок ми вже отримали завдяки Росії. До речі, російські молочні інспектори перевірили і саме молокопереробне підприємство у Ковелі. Тут теж нічого не лишили поза увагою, починаючи з того, як молоко потрапляє на підприємство, як проходить миття молоковозів, їх опломбування, як проводяться дослідження, чи співпадають їхні результати із результатами, що їх отримали на молокоприймальному пункті; перевірялась кожна лабораторія, дотримання режимів і температур. При цьому росіяни утримувались від будь-яких коментарів. Однак зауважили, що акт перевірки Ковельського молокозаводу будуть писати в Росії. Мовляв, чекайте. Ось і досі чекають переробники новин з-за кордону. Схоже на те, що росіяни не поспішають з офіційними паперами. Цими днями Державний департамент ветеринарної медицини України отримав листа Федеральної служби з ветеринарного та фітосанітарного нагляду Російської Федерації, в якому йдеться про те, що шість українських молокопереробних підприємств, які за результатами аудиту російської сторони мали дозвіл на експорт своєї продукції в Росію, з 15 липня позбавляються такого дозволу. Щоправда, у листі росіяни зазначили, що при виконанні певних умов вважають можливим постачання цими підприємствами сирів і сухого молока, але продукція має виготовлятись з молока, отриманого від великотоварних виробників, з дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних вимог. Скільки ж ще перевірок доведеться пережити волинським молокопереробникам і чи повернуться вони колись на російський ринок?
